Экономические науки/7.Учет и аудит.

Магістрант: Сівцова Ю.,

к.ю.н., доцент Одінцова О.О.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАННЯ ТА ОЦІНКИ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗГІДНО РІЗНИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ

В процесі своєї діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг. У зв'язку з цим на підприємстві виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість можна визначити як суму заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як працівники підприємства, які беруть грошові кошти під звіт для купівлі матеріальних цінностей, або працівники, які відправляються у відрядження; так і юридичні та фізичні особи інших організацій, які повинні підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи.

На сьогоднішній день питанню теоретичного та практичного дослідження сутності та особливостей визнання та оцінки дебіторської заборгованості присвячено багато робіт як іноземних, так і вітчизняних авторів. У наукових роботах враховані певним чином думки вітчизняних та іноземних вчених, які досліджували дану проблему: Ченг Ф.Л., Фіннерті Дж. І., М.Д. Білик, Ф.Ф. Бутинець, С.І.Маслов, О.І. Лучков, Н. Матицина, Косова Т.Д. та ін. Проте на даному етапі розвитку сучасності у багатьох підприємств виникають проблеми щодо визнання та оцінки дебіторської заборгованості. Все це пов’язане з тим, що на даний момент існує декілька нормативних документів, якими підприємства можуть користуватись при визначенні та оцінці дебіторської заборгованості. Саме проблема вибору того або іншого нормативного документу є найбільш актуальною сьогодні через мінливість господарського життя суб’єктів господарювання, а також економічного та політичного становища у країні.

Метою цієї роботи є визначення основних відмінностей щодо визнання та оцінки дебіторської заборгованості згідно вітчизняних та зарубіжних нормативних актів.

В Україні визнання та оцінка дебіторської заборгованості регулюються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 10 «Дебіторська заборгованість» та П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а в міжнародній практиці використовується МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів», МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання» та МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

Згідно П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів на певну дату. В окрему групу виділяється поточна заборгованість, яка є фінансовим активом, до якої не належить придбана заборгованість та призначена для продажу [1, с. 36].

Згідно П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» дебіторська заборгованість є одним із видів фінансових активів і визначається як контракт, що надає право отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства [1, с. 36].

В міжнародній практиці прийнято вважати, що при виникненні дебіторської заборгованості, існує велика ймовірність того, що дебітор не сплатить всю суму боргу. З цією метою на підприємствах створюються резерви сумнівних боргів. Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі МСФЗ) при первісному визнанні дебіторська заборгованість оцінюється за справедливою вартістю, включаючи витрати зі здійснення угоди, які безпосередньо пов’язані з придбанням або випуском фінансового активу [2].

У вітчизняному обліку дебіторська заборгованість при первинному визнанні оцінюється за первісною вартістю. При цьому формування резервів сумнівних боргів не є обов’язковим.

Після первісного визнання дебіторська заборгованість, що розглядається як фінансовий інструмент, відповідно до МСФЗ оцінюється за вартістю, яка амортизується із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. При цьому під амортизаційною розуміється вартість фінансового активу, яка була визначена при його первинному визнанні, за вирахуванням вартості його погашення, суми накопиченої амортизації, нарахованій з різниці між первісною вартістю і вартістю на момент погашення [2].

Основні відмінності у визнанні та оцінці дебіторської заборгованості у міжнародній та вітчизняній практиці наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Особливості визнання та оцінки дебіторської заборгованості у міжнародній та вітчизняній практиці

Ознака	Згідно П(С)БО	Згідно МСФЗ
1. Визнання дебіторської заборгованості	П(С)БО 10 Визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних переваги та може бути достовірно визначена її сума (п. 5).	МСФЗ 39 Підприємству слід визнавати дебіторську заборгованість у балансі, коли воно стає стороною контрактних зобов'язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності (п. 29а)
	П(С)БО 13 Безумовні права вимоги визнаються фінансовими активами, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів (п. 11).
2. Оцінка дебіторської заборгованості	Оцінюється за первісною вартістю, тобто дебіторська заборгованість відображається в обліку в оцінці, визначеній договором, і залежить від кількості і ціни проданої продукції з врахуванням знижок і надбавок, що надаються постачальником своїм клієнтам і покупцям[2].	Визнання дебіторської заборгованості оцінюється за справедливою вартістю (за вартістю операції), включаючи витрати по здійсненню операції, які прямо пов’язані з придбанням або випуском фінансового активу або фінансового зобов’язання). Після первинного визнання дебіторська заборгованість оцінюється за вартістю, що амортизується, із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.
3. Припинення визнання	Якщо пройшов термін позовної давності. Списуються борги за рішенням керівника за рахунок резерву сумнівних боргів або на фінансові результати підприємства.	Коли організація втрачає контроль над правами за контрактом (договором).
4. Відображення у фінансовій звітності	У другому розділі активу балансу у складі оборотних активів якщо це поточна дебіторська заборгованість, та у першому розділі активу балансу у складі необоротних активів, якщо це довгострокова дебіторська заборгованість.	У складі поточних активів з класифікацією на короткострокову і довгострокову.
5. Формування резерву сумнівних боргів	Величину резерву сумнівних боргів визначають за одним із методів: • застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості • застосування коефіцієнта сумнівності	1. Визначення вірогідності стягнення заборгованості по кожному дебітору і нарахування резерву лише по тим дебіторам, стягнення заборгованості з яких є сумнівним. 2. Нарахування резерву в процентному відношенні від виручки за період. 3. Розподіл дебіторської заборгованості на кілька груп залежно від періодів відстрочки і нарахування резерву в процентному відношенні, визначеному для кожної групи [2].

Таким чином, згідно проведеного аналізу особливостей визнання та оцінки дебіторської заборгованості у міжнародній та вітчизняній практиці можна відмітити що обидва підходи мають як спільні, так і відмінні риси.

Спільними рисами перш за все відображення дебіторської заборгованості у фінансовій звітності. Обидва підходи зазначають, що дебіторська заборгованість відображається у звітності у залежності від її класифікації на короткострокову та довгострокову.

Основними відмінностями обліку дебіторської заборгованості є те, що виходячи з положень П(С)БО, дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) на дату балансу оцінюється за чистою реалізаційною вартістю, а дебіторська заборгованість, що є фінансовим активом, оцінюється за амортизованою вартістю [2].

Також відмінним є і методи формування резерву сумнівних боргів. В Україні існує два методи формування резервів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості та застосування коефіцієнта сумнівності. В міжнародній практиці використовуються такі методи: формування резерву з урахуванням вірогідності стягнення заборгованості по кожному дебітору, нарахування резерву сумнівних боргів в процентному відношенні від виручки за період та розподіл дебіторської заборгованості на кілька груп в залежності від періодів відстрочки.

Відмінними є і строки припинення визнання дебіторської заборгованості на підприємстві. Згідно вітчизняного підходу заборгованість, строк позовної давності якої вже минув списуються за рахунок резерву сумнівних боргів або на фінансові результати підприємства згідно рішення керівника; в той час, як у міжнародній практиці заборгованість перестає визнаватись коли організація втрачає контроль над правами згідно контракту або договору.

Таким чином, проведене дослідження показало, що дійсно при відображення дебіторської заборгованості згідно П(С)БО та МСФЗ існують деякі спільні риси, однак також існують і відмінності. На даний момент багато підприємств, які прагнуть вийти на світовий ринок для здійснення продажу товарі (робот, послуг). А значить, на сучасному етапі доцільним є зближення вітчизняного бухгалтерського обліку з міжнародним. Це дасть змогу не тільки облегшити ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а й вийти багатьом підприємствам на новий рівень розвитку.

Література:

1. Нашкерська Г. Особливості визнання та оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги // Бухгалтерський облік і аудит. Науково-практичний журнал. – 2009. – №11. – С.31-37

2. Статівка М.Г. Особливості визнання та оцінки дебіторської заборгованості на вітчизняних підприємствах відповідно до вимог МСФЗ[Електронний ресурс] // repository.hneu.edu.ua. – Режим доступу: http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/843/1/Статівка%20М.%20Г.%20Особливості%20визнання%20та%20оцінки%20дебиторської%20заборгованості%20на20%вітчизніних%20підприємствах%20відповідно%20до%20вимог%20МСФЗ.pdf