Педагогические науки/2Проблемы подготовки специалистов.
Турянська А.Я.
Національний університет ДПС України
Науковий керівник доцент кафедри міжнародного права НУ
ДПС України
Глущенко К.В.
Проблеми впровадження болонського процесу в Україні:
сучасні реалії
На
сьогоднішній день динамічно відбувається економічна, політична та культурна
інтеграція та уніфікація як в Європі так і в усьому світі. В даному контексті
одним із найважливіших напрямків розвитку Євроінтеграції є освітній напрямок, в
основному слід говорити про сферу вищої освіти.
В
сучасному суспільстві все вирішує рівень освіченості людини. Якщо раніше
вважалося, що витоки підвищення продуктивності праці зумовлюються фізичними
можливостями робітника, то в сучасному виробництві переваг набув інтелектуальний
аспект трудового процесу.
Єдиною
можливістю для України потрапити в коло країн з високим рівнем
конкурентоспроможності національних економік є перехід від екстенсивного
використання людських ресурсів з низьким рівнем базової професійної підготовки до
інтенсивного використання висококваліфікованої робочої сили, адаптованої до
умов соціально орієнтованої економіки інноваційного типу [1].
Світовою
практикою доведено, що інвестиції в людський капітал – найефективніші.
Продуктивність праці від техніки залежить тільки на 20%, а на 80% від людини.
Інтелект нації є підвалиною, на якій тримаються і економіка, і господарство, і
культура, і суспільство загалом. Ті країни, які дбали про національний
інтелект, плекали науку і вчених справді вийшли у розряд цивілізованих і
технологічно розвинутих країн [4].
Болонський
процес – це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної
Зони європейської вищої освіти. Україна в травні 2005 року приєдналася до
Болонського процесу. Минуло вже вісім років деякі положення Болонської
декларації частково впроваджені в життя, але існує ще багато проблем. Тому
актуальність даної теми дедалі зростає в контексті євроінтеграції, конкуренто
спроможності українських фахівців на світовому ринку праці.
Ключовими
позиціями Болонського процесу є шість його цілей.
1)
Впровадження зрозумілої і стандартизованої системи освітніх ступенів.
2) Поділ
вищої освіти на два етапи - доступеневу (udergraduate) та післяступеневу
(graduate).
Перший
етап повинен мати тривалість не менше трьох років і завершуватися отриманням
диплому бакалавра, при цьому випускник повинен мати закінчену вищу освіту і
можливість претендувати на роботу на відповідних посадах.
Другий
етап вищої освіти передбачає отримання студентом більш продвинутого рівня знань
у якій-небудь вузькій спеціалізації. Тривати він повинен один - два роки і
закінчуватися здобуттям ступеня магістра (або доктора).
3)
Запровадження єдиної системи обліку трудомісткості навчальних програм з
використанням залікових одиниць - кредитів.
4)
Забезпечення мобільності студентів і викладачів, тобто створення для них
можливостей продовжувати освіту (або роботу) в іншому європейському ВУЗі.
5)
Забезпечення високих стандартів вищої освіти в Європі, незалежних від
національних урядів. Розробка стандартизованих критеріїв і методик оцінки рівня
освіти.
6)
Підвищення привабливості європейської вищої освіти, в тому числі за рахунок
міжуніверситетської співпраці, забезпечення мобільності студентів і сумісних
програм навчання, проведення наукових досліджень і практичної підготовки.
На
національному рівні починаючи з 2005 року приймаються нормативні документи які частково
впроваджують дані завдання. Зокрема це Накази Міністерства освіти і науки
України «Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу» (2005), «Про затвердження Плану
дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в
європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року» (2007), «Про
організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» (2009),
«Про запровадження у вищих навчальних закладах України Європейської
кредитно-трансферної системи» (2009), «Про затвердження Плану дій щодо
забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і
світове освітнє співтовариство на період до 2010 року», «Щодо затвердження
Примірного положення про академічну мобільність студентів вищих навчальних
закладів України» (2013) та ін.
На нашу
думку основними проблемами впровадження Болонського процесу в Україні є:
- велика
кількість ВНЗ (I-II рівнів
акредитації – 489, III-IV рівнів акредитації – 334) [2], надлишкова кількість навчальних напрямів і
спеціальностей, відповідно 76 та 584 кращі ж світові системи вищої освіти мають
у 5 разів менше [3].
- низька
популярність технічних та гуманітарних професій при зростанні популярності
юридичної та економічної освіти.
-
відсутність реальних і адекватних капіталовкладень у систему освіти. Наслідком
цього є той факт, що ВНЗ «витягують» невстигаючих студентів щоб виконати план
набору або просто утримати контрактника, який платить за навчання. Результатом
цього є отримання диплома некваліфікованим спеціалістом і його
неконкурентоспроможність не тільки на європейському ринку праці, але навіть і
на внутрішньому.
-
структура науково-освітніх рівнів не відповідає стандартам Болонської системи.
Причому якщо взяти до уваги положення про двох циклах освіти, то тут ми
стикаємося з проблемою недооцінки рівня бакалавра як з боку студентів, так і з
боку роботодавців. У цілому, для західних освітніх систем, рівень бакалавра є
підставою вважати людину фахівцем, а в Україні до цього рівня освіти ставляться
як до рівня незакінченого вищої освіти [5].
Першим
кроком для вирішення даних проблем на нашу думку повинно бути:
1. Проведення
аналізу по всій Україні скільки потрібно кадрів для тієї чи іншої галузі і вже
на цій основі складання державної програми підготовки кадрів. Тобто наприклад
потрібно в цьому році 10 юристів, 24 економісти, 50 електриків, 40 технологів і
тд.
2. На
основі програми відкривати ліцензії Вищим навчальним закладам, основою при
такому ліцензуванні має слугувати кількість докторів наук які є в тому чи
іншому вузі. Наприклад 10 юристів, в одному вузі 7 докторів в другому 3,
відповідно розприділяються і студенти.
3.
запровадження спеціалізації ВНЗ.
Література
1. Богачевська І. Болонський
процес в Україні: стан та проблеми реалізації [Електронний ресурс] / І. Богачевська, М. Карпенко – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/May08/09.htm.
2. В Україні в 2012-2013 навчальному році кількість ВНЗ
зменшилася на 23 // Новини освіти та науки в Україні та світі [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/news/68833.html – 24.01.2013.
3. Впровадження Болонського процесу 23 // Новини освіти та
науки в Україні та світі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/bologna/vprov/.