СТУДЕНСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ БУКОВИНИ АВСТРО-УГОРСЬКОГО ПЕРІОДУ: ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ

Кожокар Марина Василівна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Історія виникнення перших студентських об’єднань в Європі така ж стара, як історія заснування університетів. Вже в 1222 р. парижські студенти організовували прототипи земляцтв так звані нації. Пізніше в Празі (1348 р.), у Ляйпцігу (1409 р.), а згодом у всіх німецьких університетах пізнього середньовіччя створюються студентські організації. Поступово вихідці з різних регіонів об’єднувалися в земляцтва, члени яких носили кольори своїх провінцій. З них, у свою чергу, відокремлювалися окремі групи студентів, які отримали назву корпусів. В основі цього поділу використовувались поняття про студентську честь та картельних стосунків між університетами.

Студенські корпорації і земляцтва високо цінували і дотримувалися своїх принципів: збереження чоловічої честі та насолоду безтурботними студентськими роками. Корпуси і земляцтва суворо зберігали буршівські традиції, а саме – рангову різницю між старшими (бурші) та молодшими (фукси та ренонси). Відзнакою буршівської честі була, як правило, трибарвна (з кольорами товариства) нагрудна стрічка. Фукси або не носили стрічок, або мали особливу фуксівську двокольорову. Всіма справами товариств керували троє шаржистів [5].

В університетах Австро-Угорської монархії студентське товариське життя розвинулося аналогічно до університетів Німеччини. Не був винятком з цього і новостворений університет в Чернівцях. Тому заснування студентських товариств було лише питанням часу. Утворення численних академічних студентських товариств надало політичному, національному й товариському життю краю нового поштовху.

Згідно австро-угорського законодавства студентам заборонялось брати участь у діяльності політичних організацій. Дозвіл на заснування студентських товариств давався лише в тому разі, якщо в їх статутах наголошувалось на неполітичному характері.

Зразком для утворення студентських товариств у Чернівецькому університеті послужило віденське об'єднання буковинських студентів („Bukowiner Studentenverein”), душею якого був вихідець з буковинської німецької громади Іллішешті М. Кіппер [8]. У цьому товаристві були об’єднанні буковинці всіх національностей, що навчалися у Віденському університеті [2].

Чернівецький університет був організований за зразком західних німецьких університетів, де студентський корпоративний рух вже давно був невід’ємною їх частиною; Тому очевидно, що сама ідея зародження студентських товариств у Чернівецькому університеті підтримувалася його викладачами, колишніми студентами західних університетів.

З ініціативи ректора університету, професора д-ра К. Томащука вже 26 жовтня 1875 р. було утворене товариство „Академічна читальня” („Akademische Lesehalle”) [4]. Воно мало на меті виховувати своїх членів духовно збагаченими, вірними цісарю й імперії громадянами, які б визнавали рівні права всіх націй і конфесій. Будь-які національні тенденції в діяльності товариства виключалися. Проте обов’язково мусіла визнаватися провідна роль німецької культури та мови. Дійсними членами товариства могли бути не тільки студенти, а й доценти та службовці Чернівецького університету [1].

Це товариство мало сприяти процесові примирення й гармонізації відносин на Буковині. Прекрасно обладнане кімнатою доповідей, газетами та бібліотекою, котра у 1877 р. налічувала 724 томи, товариство створювало своїм членам і відвідувачам усі можливості для реалізації вищезгаданих цілей [2].

Поряд зі швидким зростанням числа студентів у перші роки діяльності університету зростала кількість академічних об’єднань, у діяльності яких активну участь брали професори. Окрім читальні виник цілий ряд студентських товариств: інтернаціональне консервативне об’єднання „Austria” (1875), академічний корпус „Gothia” (1876), „Alemannia” (1877), академічне товариство природознавців (1877), академічне товариство математиків і фізиків (1881), академічне єврейське товариство фармацевтів „Hygiea” (1885), академічне товариство „Humanitas” (1900), членами яких були студенти усіх національностей.

Студенти Чернівецького університету, представники етнічних груп краю, не залишалося осторонь громадського руху, а перебирало на себе провідну ланку на терені національної роботи. Тому, поряд із інтернаціональними студентськими корпораціями в цей час також виникають академічні товариства з чітко вираженими національними цілями. Це товариства румунських студентів „Arboroasa” (1875), до якого з 54 румунських студентів університету вступили 44, „Junimea” (1878), котре у 1886 р. налічувало 85 членів, та „Bucovina” (1880), українське академічне товариство „Союз” (1875), яке було одним із найяскравіших проявів організованого українського життя, католицьке академічне об'єднання поляків „Ognisko” (1876), яке сформувалося з „метою сприяння науковій освіті та захисту польської молоді від денаціоналізації” [5], налічувало 34 члени; німецьке академічне товариство „Dada” (1876). З останнього об’єднання – пізніше воно отримало назву „Клуб німецьких студентів” (66 членів), – яке мало за мету „об’єднання всіх студентів німецької національності, сприяння німецькому спілкуванню та захист інтересів німецьких студентів у кожному напрямку” [6], в липні 1877 р. було утворене німецьке академічне землятцтво „Arminia”. Серед його засновників були Франц Нойтойфель, Отто Маєр, Юліус Герцог, Адольф Бухер, Макс фон Вальдберг та ін. Як і читальня» вони були найулюбленішими товариствами німців [3]. Отже, намагання першого ректора К. Томащука виховувати в студентських об'єднаннях відданих цісареві та національно індеферентних „австрійців” зазнали невдачі під тиском процесу національного пробудження різних етносів Буковини.

У рамках обмеженого простору „Малої Австрії” – Буковини – загострилися національні, конфесійні та соціальні протиріччя. І хоч вони тут дещо легше вирівнювалися, ніж в інших коронних землях, але не було й мови про сердечну, мирну атмосферу. Перші роки після заснування університету проходили під знаком національної ворожнечі. У цей період „Академічна читальня” була нейтральною територією для всього студентства. Проте вир національних рухів не оминув і її. У 1879 р. всередині товариства загострилася боротьба між національним та ліберальним таборами.

З 31 грудня 1880 р. німецьке земляцтво «Армінія» перейменувалося в академічну корпорацію „Армінія” („Arminia”), виходячи з того, що «виключно така форма організації є справжнім проявом німецько-національної ідеї” [3]. 22 вересня наступного року представники „Німецького шкільного товариства” святкували разом із корпорацією „Армінія” відкриття нового семестра. Під час урочистостей ще раз наголошувалась перевага корпоративної форми організації німецького студентства для виховання студентів в дусі зміцнення німецької національної ідеї та свідомості. Гаслом проводу нової корпорації була активна громадсько-політична та національна позиція всіх її членів: „Студентство мусить присвячувати себе не тільки науці, а й бути носієм переконань”.

Згуртованість німецьких національних кіл університету навколо „Армінії” не обмежувалося лише студентами. Ідейна та матеріальна підтримка цієї корпорації була завжди відчутною з боку австро-німецьких професорів університету. Тому, вітаючи організаційні зміни в „Армінії”, проф. д-р Йоган Лозерт зазначив, що „провідною зіркою для корпорацій мусить бути віра в німецьку силу, і корпорації повинні бути апостолами цієї сили” [2]. Численні телеграми, що надійшли на адресу корпорації „Армінії” до цього свята від корпорацій „Frankonia” з Ґраца, „Carolina”, „Arminia”, „Teutonia” з Праги, засвідчили її єдність з іншими німецькими корпораціями Австрії.

До того часу, поки не були створенні єврейські студентські товариства, студенти-євреї Чернівецького університету брали активну участь в австро-німецьких студентських корпораціях. Восени 1882 р. у Відні було утворене сіоністське студентське товариство „Kedimah” („Вперед”), яке виступило за „безкомпромісну націоналістичну” орієнтацію та проти асиміляції євреїв. Серед його членів перебували також і ортодоксальні, національно свідомі євреї з Буковини. Проте відлуння цієї події прийшло на Буковину лише 14 липня 1891 р., коли Маєр Ебнер, Йозеф Бірер та Ісак Шмірер заснували в Чернівцях за зразком „Kedimah” агресивно настроєну так звану б’ючу корпорацію єврейських студентів „Hasmonaea”. Параграф другий її статуту проголошував, що корпорація не приєднується до жодного політичного напрямку і має на меті „піднесення національної свідомості, національної приналежності єврейських студентів, а також плекання національної історії, літератури та мови” [4; 8]. Кожен член корпорації мав право носити фіолетовий капелюшок та червоно-фіолетово-зелену стрічку як відзнаку корпорації [16]. Примітним є той факт, що це була перша єврейсько-національна студентська корпорація Австрії, що билася шаблями, оскільки Маєр Ебнер хотів боротися проти німецької асиміляції євреїв усіма засобами [4].

Через деякий час були створені ще два єврейські національні студентські об’єднання з ідентичними до „Hasmonaea” завданнями: „Zephirah” (1897) та „Hebronia” (1899).

Необхідно зазначити, що на відміну від деяких німецьких університетів, де вчені та високі службовці утворювали своєрідну касту, викладачі Чернівецького університету були тісно пов’язані не тільки зі студентськими корпораціями та «штудіюючим громадянством», але й з національними та інтернаціональними культурними товариствами краю, які поступово формувалися [7]

Заснування у 1875 р. університету в Чернівцях мало, таким чином, вирішальне значення для всього краю. Воно надало нового імпульсу розвиткові товариського руху взагалі та національного зокрема, особливо завдяки новому інтелектуальному притокові у Чернівці – професорів університету. Серед них майже всі національні групи Буковини отримали визначних провідників не тільки в культурному, але й у політичному житті. Як наслідок – німецький товариський рух набув швидшого розвитку і змістовно збагатився.

Хоч у духовному житті університету переважала німецька культура, цей навчальний заклад сприяв духовному розвитку культур інших національностей, об'єднував у своєму складі представників різних етносів, сприяв толерантності між ними, виробленню цивілізованої загальнолюдської свідомості. Численні студентські товариства і корпорації міжетнічного та національного характеру, що виникали при університеті, стали доброю школою для майбутніх провідних особистостей краю.

1. Андрійчук А. Історія фізкультури і спорту на Буковині в австрійський період (1774-1914 рр.) / Андрійчук А. // Час. – 1994. – №43. – 14 жовтня. – С.6 / №44. – 21жовтня. – С.6.

2. Дутчак І. Український молодіжний рух на Буковині (60-ті рр.. ХІх – початок ХХ ст.) 07.00.01 – Історія України Дутчак Інна Григорівна Чернівці, 2003. – 285 с.

3. Міхаєса О. Перше румунське національне товариство на Буковині / Міхаєса О. // Буковинський історико-етнографічний вісник. – Вип.1. – Чернівці, 1996. – С. 47.

4. Єврейське населення та розвиток наскладіного руху на Буковині в останній чверті ХVІІІ – на початку ХХ ст: збірник документів та матеріалів / Упор. О.В. Добжанський, М.П. Кушнір. М.Д. Нікірса. – Чернівці: Наші книгі, 2007. – 464 с.

5. Струтинський B.C., Яценюк Ф.С. Поляки на Буковині в XIX – на поч. XX ст.: деякі аспекти участі в громадсько-політичному та господарському житті // 3 історичного минулого Буковини – Чернівці, 1996. – С. 62-73.

6. Sprawozdanie wydziahi towarzystwa akademikow polskich “Ognisko” w Czerniowcach za rok 1885 – 1886. – Czerniowce, 1886. – 15 s.

7. Amirowicz A. Ormianie na Bukowinie // Bukowina po stronie dialogu. – Sejny: Pogranicze, 1999. – C. 130-136.

8. Biedrzycki E. Historia polakow na Bukowinie. – Krakow: Nakladem Uniwersytetu Jagiellonskiego, 1973. – 261 s.

9. Feleszko K. Sladern Homo bucovinensis // Bukowina po stronie dialogu. – Sejny, 1999. – C. 4-6.