Педагогические  науки/ 5.Современные методы преподавания.

Галацин К.О.

НТУУ «КПІ», Україна

Навчання читанню як засобу спілкування на заняттях з іноземної мови

Книга... залишається німою

не тільки для того, хто не

вміє читати, а й для того,

хто... не уміє витягти з

мертвої букви живої думки.

(Костянтин Ушинський)

Читання як один із видів діяльності є дуже необхідним при вивченні іноземної мови. Читання виникло на основі усного мовлення та є рецептивним видом діяльності, оскільки відтворює мовні знаки. Так, Е.І. Пасов у своїй праці відмічає, що читання – це складний процес, який характеризується сприйняттям мовних знаків та переробкою отриманої інформації мозком. Розвивати читання можливо лише якщо сформовано уміння, а сформувати уміння можливо лише в процесі читання [4].

В свою чергу І.М. Берман, вважає, що читання є постійною активною діяльністю студента, обов’язковою умовою проникнення та сприйняття змісту тексту. І.М. Берман впевнено доводить, що необхідно навчати читанню як процесу здобування інформації [1].

Читання дає змогу передачі та здобуття досвіду, надбаного студентом у різноманітних сферах діяльності:соціальній, трудовій, культурній. Процес навчання виконує значну виховну та навчальну роботу.

Уміння читати базується на спеціально сформованих навичках, оскільки даний вид діяльності передбачає синтез, аналізування, узагальнення інформації отриманої із тексту. Адже, тільки за умов розвинутого уміння читати, стає можливим витягнути інформацію із тексту [4].

Сьогодні, в якості цілей спрямованих на розвиток навчання читанню текстів із різним рівнем змісту розрізняють [2]:

- розуміння основного тексту;

- повне розуміння тексту;

- одержання необхідної інформації із змісту.

Оскільки перед викладачем постає завдання навчити студента читати автентичний текст, надто важливим є навчання стратегіям читання текстів різнобічного характеру та типу, а саме: розуміти вид, специфіку та цільове призначення тексту; вміння орієнтуватися в даному тексті; вміння здогадуватися значення незнайомих слів із контексту; вміння користуватися словником; вміння користуватися ключовими словами, рисунками, поясненнями [2].

Читання для студента – це такий вид діяльності, за допомогою якого він збагачує свій внутрішній світ. Одним із найважливіших принципів навчання читанню іноземною мовою є використання досвіду читання, оскільки вагомою проблемою процесу читання є невідомий мовний матеріал. Читання як вид діяльності може існувати якщо воно сформоване як мовне уміння, так як в процесі навчання студент оперує зв’язаним текстом, а не окремими словами, словосполученнями, реченнями.

У педагогічній літературі існує декілька спроб класифікувати процес читання. Так, С.К. Фоломкіна виділяє три види читання: переглядове, навчальне, ознайомлююче. На думку автора, переглядове спрямоване на складання уявлення про тематику тексту. Під час ознайомлюю чого читання студент знайомиться із змістом тексту. Використовуючи навчальне читання студент повинен максимально точно зрозуміти зміст [6].

В свою чергу, Е.А. Маслико розрізняє: переглядове, навчальне, ознайомлюючи та пошукове читання. Уміння читати передбачає володіння усіма видами читання [3]. Ціллю переглядового читання є одержання загального уявлення про тематику та питання, які розглядаються. При такому читанні достатньо ознайомитись із змістом першого абзацу та коротко проглянути текст. Ознайомлюючи читання – це пізнавальне читання, де увага прикута до всього твору але без одержання певної інформації. Завдяки навчальному читанню формується уміння самостійно долати труднощі розуміння тексту іноземною мовою; пошукове читання зорієнтоване на роботу із фаховими текстами по спеціальності та спрямований на пошук конкретної інформації у тексті.

Отже, такий вид діяльності як читання на заняттях іноземної мови є надто важливим, оскільки цей процес розвиває розумові здібності; покращує пам’ять та процеси мислення. Завдяки читанню збагачується словниковий запас та розвивається усне мовлення.

Література:

1. Берман И.М., Бухбиндер В.А. Ситуативность в обучении устной речи // Иностранные языки в школе. 1964, №5

2. Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным языкам: Пособие для учителя. – 2-е изд., перераб. и доп. — М.: АРКТИ, 2003. – 92 с.

3. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справ. пособие/ Е.А. Маслыко, П.К. Бабинская и др. – Минск.: Выш. шк., 1992. – С 94

4. Пассов Е.И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению. – М.: 1989. С.192-205

5. Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. Г.В. Рогова, Ф.М. Рабинович. – М.: 1991. С. 139-156

6. Фоломкина С.К. Обучение чтению// Методика обучения иностранным язикам в средней школе: Учеб. пособие для пед.ин-тов/ М., 1982. С 296-270