Оніщук Ірина,

Технічний коледж ТНТУ ім. І. Пулюя

Лексико-семантичне поле як метод дослідження інноваційно-технічного глосарія.

Сучасній лінгвістиці притаманні інтенсивні пошуки методів дослідження лексико-семантичного значення фахової лексики, встановлення системно-структурних конституантів терміносистеми та зв’язків між ними. Системно-структурні особливості інноваційно-технічного глосарія виявляються по-різному. Найбільш помітні вони в семантичних полях, поняття якого науковці трактують по-різному. Так Е.Косеріу зазначає, що “семантичне поле в структурному плані представлене як лексична парадигма, яка виникає під час сегментації лексико-семантичного континууму на різноманітні відрізки, що відповідають окремому слову мови. Ці відрізки слова безпосередньо протиставлені одне одному на основі простих диференційних ознак (сем). Лексична одиниця, яка відповідає всьому змісту лексичного поля, є архілексемою. Проте, оскільки, лексичні поля належать до різних рівнів, то архілексеми, відповідно можуть належати до різних рівнів [цит. за В. Левицьким, 1, с.74].

За А. Лерером семантичне поле становить групу слів, близьких за значенням і тих, які підпадають під визначення загального терміна. Метою аналізу семантичних полів є виявлення всіх слів, які належать до виокремленого поля та встановлення міжкомпонентних зв’язків та зв’язків кожного компонента із загальним терміном [цит. за В. Левицьким, 1, с.74].

Ф. Жилко стверджує, що в семантичному полі лексичні значення поділяються на три типи (семи - елементарні, неподільні семантичні одиниці; семели - поєднання семантичних диференційних, рис; додаткові лексичні значення).

Семи, на думку дослідниці, виступають у семемах як їхні семантичні складники. Семантичні диференційні риси відображають дійсність та узагальнення, що виникли внаслідок мисленнєвої діяльності [2, с. 25].

Теорія семантичного поля належить відомому німецькому досліднику Й. Тріру, який стверджує, що всі поняття, наявні в мові, за схожістю або протилежністю, поділяються на більш або менш замкнуті групи. У кожній групі значення існує тільки завдяки наявності лексичного зв’язку в його структурі, співвіднесеності, з іншими значеннями. Будь-яка зміна в групі спричиняє перебудову і зміну всіх її конституантів. Групу понять із відповідною в ній сукупністю зв’язків і змін Й. Трір назвав поняттєвим, або семантичним полем. Сукупність усіх полів становить лексико-семантичну систему мови [цит. за В. Левицьким, 1, с.75].

Узагальнюючи властивості лексико-семантичного поля, Ю. Караулов акцентує увагу на зв’язку між елементами поля, впорядкованості елементів та їх взаємовизначеності, що дає підставу зробити висновок про самостійність семантичного поля, яка виражається в його цілісності [3, с.43].

У структурі семантичного поля виділяють центр і периферію. Компоненти центра семантичного поля мають більш тісні семантичні зв’язки, ніж периферійні. На периферії проявляються зв’язки з іншими полями. Слова, що знаходяться на периферії семантичного поля, мають лексичні значення, семи яких тільки частково належать до нового поля і мають тяжіння до інших семантичних полів. У семантичному полі, яке складається з кількох мікрополів, одне є його центром. На периферії цього поля семантичний зв’язок із центром слабший, ніж в окремих його мікрополях [4].

Особливий інтерес становить застосування теорії семантичного поля в зіставному мовознавстві. Так О.Бондарко зазначає, що функціонально-семантичне поле – це система різнорівневих мовних одиниць (лексичних, морфологічних, синтаксичних), здатних виконувати одну спільну функцію на основі спільності категоріального змісту. Іншими словами – це угрупування граматичних і лексичних одиниць, що ґрунтуються на певній поняттєвій категорії, а також різні комбіновані (лексико-синтаксичні і т. ін) засоби певної мови, які взаємодіють на основі спільності їх семантичних функцій (наприклад, функціонально-семантичне поле фазовості, часу, каузативності, особи тощо) [5, с. 14].

Також О. Бондарко пропонує три поняття, на яких можуть ґрунтуватися зіставні дослідження: “семантична категорія”, “функціонально-семантичне поле” і “категоріальна ситуація”. Семантична категорія – незалежна від конкретного вираження інваріантна семантична константа (наприклад, якість, кількість, визначеність/невизначеність, градація, посесивність, аспектуальність, темпоральність, таксис, модальність, персональність тощо). Семантичні категорії є універсальними. Функціонально-семантичне поле – двостороння одиниця, що об’єднує інваріантне значення і різносторонні формальні засоби його вираження. На відміну від семантичної категорії функціонально-семантичне поле відображає специфічну побудову і специфічне функціонування семантичної категорії у порівнюваних мовах. Категоріальна ситуація – основа для парадигматичного узагальнення функціонально-семантичного поля. Це виражена різними засобами висловлення типова змістова структура, що ґрунтується на певній граматичній категорії й утвореному нею в даній мові функціонально-семантчиному полі і являє собою один із аспектів загальної ситуації, передаваної висловленням, одну з категоріальних ознак. Зіставний аналіз проводиться саме на основі розрізнювального матеріалу ідентичних ситуацій порівнюваних мов [5, с. 16].

На нашу думку, класифікація лексики за семантичними полями і опис лексико-семантичних полів допомагають вивченню інноваційно-технічного глосарія як системи, а також вказують на її безперервність і відкритість, здатність до збагачення завдяки розгалуженню семантичних полів.

Оскільки інноваційно-технічний глосарій є системним структурним утворенням, то вся система термінів у відповідності із понятійним апаратом організовується у семантичні поля, групи, підгрупи, ряди, домінантою яких є ключові слова, які позначають категоріальні поняття права і які складають центр даної термінологічної сукупності. Терміни співвідносяться із понятійною системою, утворюючи таким чином “лексико-семантичну” карту термінологічного апарату сфери новітніх технологій. Виокремлюємо чотири семантичні категорії суб’єкта, локації, процесу та елементів технології, що формують інноваційно-технічний глосарій німецької мови.

Література

1. Левицький В. В. Статистическое изучение лексической семантике / В.В. Левицький. – К.: УМК ВО, 1989. - 155с.

2. Жилко Ф. Т. Про семантичні поля української мови / Ф. Т. Жилко. // Укр. мова та л-ра в школі. - 1971.- №12. - С. 25 - 32.

3. Караулов Ю. Н. Структура лексико – семантичного поля / Ю. Н. Караулов. // НДВШ.- Філол. науки. - 1972. - №1. - С.43 - 49.

4. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / [Селіванова О.]. – Полтава : Довкілля – К., 2006. – 716 с.

5. Бондарко А. В. Понятия “семантическая категория”, “функціонально-семантическое поле” и “категориальная ситуация” в аспекте сопоставительного исследования языков / А. В Бондарко. – М., 1988. – С. 12 -19.