Студентки Голуб О. В., науковий керівник Кикоть В. М.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

Особливості перекладу англійських префіксаційних заперечень

Заперечення становить важливу категорію мови, будучи однієї з основних розумових операцій. Універсальність заперечення обумовлена прагненням людини до диференціації явищ дійсності й відбиттям цього процесу в мові.

В лінгвістиці найчастіше заперечення розглядається як елемент значення речення, який вказує, що зв'язок, який встановлюється між компонентами речення, на думку мовця, реально не існує або що відповідне стверджувальне речення відкидається мовцем як помилкове. Категорія заперечення в мові характеризується розгорнутою, складною системою засобів вираження й неоднорідністю семантики, що продовжує привертати увагу дослідників.

Актуальність дослідження обумовлена універсальним характером категорії заперечення, складністю проблематики в межах даної категорії, недостатньою вивченістю прояву заперечення на рівні мови. Будучи універсальною категорією мови зі складною й багатоаспектною семантикою та великим арсеналом різноманітних засобів вираження, заперечення одержує окреме тлумачення у світлі кожного нового напрямку мовознавства.

Найчастіше негативне висловлювання спостерігається в ситуації, коли відповідне стверджувальне було зроблено раніше або входить у загальну презумпцію мовців.

Заперечення – одна із властивих всім мовам світу вихідних, семантично нерозкладених значеннєвих категорій, які не піддаються визначенню через більш прості семантичні елементи. Цій проблемі присвячено багато наукових праць.

Заперечення в мові може передаватися за допомогою різних засобів – заперечних слів, заперечних префіксів, також заперечних форм дієслова (що не властиво українській мові), а може й не мати окремого вираження, будучи компонентом значення слова.

Імпліцитність – явище, що характеризується невираженністю елементів значення формальними засобами. Вона проявляється на всіх рівнях мови. За рахунок імпліцитності мовним одиницям надається додаткова глибина й багатошаровість. До морфемних засобів вираження заперечення відноситься афіксація, представлена префіксацією та суфіксацією.

Афіксація – це спосіб словотвору, за допомогою якого нові слова створюються шляхом приєднання словотворчих афіксів, тобто, префіксів і суфіксів, до основ різних частин мови. Афікси, що оформлюють похідні слова в сучасній англійській мові, неоднорідні з точки зору походження; серед них є афікси німецького походження (un-), афікси, запозичені в різний час із інших мов, в основному з романських (dis-, de-) та з грецької мови (anti-), а також афікси, що виникли на англійському ґрунті в результаті переосмислення морфологічної структури запозичених слів (in-).

Префіксація – це спосіб словотвору, при якому утворення нового слова відбувається за допомогою приєднання префікса. Під префіксом ми розуміємо частину слова (морфему), яка у своєму розвитку отримала відповідне абстрактне значення і яка ставиться перед словотворчою основою, змінюючи її значення: patient (терплячий) – impatient (нетерплячий).

Інколи префіксацію відносять до синтаксичного способу словотвору, а не до деривації, тому що префікси, на противагу суфіксам, у більшості випадків не відносять утворені слова до нової частини мови. Найбільш вживаними префіксами з заперечним значенням є: іl-, іr-, іm-, іn-, -un-, dіs-, mіs-, non-, de-.

1. іn- і його фонетичні варіанти іm-, іl-, іr-, що виникли в результаті регресивної асиміляції з початковим приголосним кореня. Префікс іn- – романського походження; зустрічається, в основному, у складі запозичених слів; надає значення заперечення: іncorrect “неправильный, ” – correct “правильный”; improbable "неймовірний”, “неправдоподібний" – probable "можливий, правдоподібний"; illegal "незаконний" – legal "законний". В українській мові відповідає запереченню не.

2. Префікс un- німецького походження; сполучається з іменними й дієслівними основами. Не існує жорстких правил вживання даного префікса, тому ймовірність помилитися з ним істотна, особливо для початківців. В українсткій мові найчастіше відповідає запереченню не. Префікс un- є найпродуктивнішим заперечним префіксом і може використовуватися не лише із прикметниками, але й з дієсловами. Наприклад:

Прикметники (дієприкметники): префікс un- часто вживається перед голосними, рідше перед чистим -a: unusual (незвичайний), unopened (зачинений), untidy (неохайний), unsuccessful (неуспішний).

Дієслова із префіксом un- мають не заперечний, а протилежний зміст: dress – undress (одягати – роздягати), chain – unchain (полонити – звільняти).

3. Префікс dіs- має романське походження. Цей префікс надає утвореним за його допомогою словам значення заперечення: dislike – не любити, або значення протилежної дії: disunite – роз’єднувати, розділяти. Він також вживається з прикметниками, дієсловами (дієприкметниками) та іменниками. Якщо слово починається на невимовну H, то перед нею може вживатися -dіs (dіshonest).

Даний префікс може вживатися й перед приголосними: disrespectful (неповажний).

4. de- – префікс романського походження ; оформлює дієслівні й іменні основи; надає значення зворотної дії: decode – розшифровувати; deform – видозмінювати; або значення руху назад, позбавлення чого-небудь: debar – позбавляти права адвокатської практики.

Отже, при комплексному аналізі основних засобів вираження заперечення в англійській мові були зроблені висновки та виокремлені особливості їх перекладу українською мовою. Заперечення бувають різних видів і можуть проявлятися на будь-якому мовному рівні (лексичному, граматичному, синтаксичному та стилістичному) залежно від виду. На лексичному рівні заперечення може проявлятися у вигляді слів, які не мають формально-граматичних ознак заперечення, але мають негативне значення. Такі слова найчастіше перекладаються українською мовою за допомогою антонімічного перекладу, що призводить до того, що заперечення в оригіналі, яке було виражено на лексичному рівні в перекладі буде відтворюватися на граматичному рівні, зокрема заперечного префікса «не» або заперечної частки «не». На лексичному рівні перекладачі доволі часто використовують різні граматичні трансформації. Це можна пояснити тим, англійська та українська мови відносяться до різних граматичних груп. Тому, інколи слова, які мають імпліцитне заперечне значення в оригіналі не мають лексичного заперечного відповідника українською мовою. В таких випадках перекладач змушений нехтувати формою. Але існують слова, заперечне значення яких співпадає в англійській та українській мовах. Особливість імпліцитного заперечення полягає в асиметрії плану змісту та плану вираження. Тому перед перекладачем постає питання, що є найважливішим, відтворити форму чи зміст при перекладі, у кожному окремому випадку.