Філологічні
науки/7. Мова, мовлення, мовленнєва комунікація
Дем’янчук О.С., Мотрюк Н.Г., Пендещук А.Я.
Буковинський державний медичний університет, Україна
Порівняльний
аналіз частки як частини мови на базі української, російської та англійської
лексики.
Проблема виділення частин мови в мовознавстві
бере свій початок ще в далекому минулому. Проте, залишаючись однією з
центральних проблем у граматиці протягом усього розвитку науки про мову, вона
не отримала й досі задовільного тлумачення як у вітчизняній, так і в зарубіжній
лінгвістиці. На противагу “основним частинам мови” (іменник, прикметник, дієслово), де мовознавці більш-менш
одностайні у визначенні їх категорій, навіть існування так званих “нових частин
мови” (до яких належить частка) піддається сумніву.
Внаслідок тривалого
розвитку в сучасній англійській мові існує досить значна кількість часток. Вони
надають різні смислові відтінки окремим словам або групам слів. Частки
висловлюють ставлення мовця до ситуації, адресата і його висловлювання. Більш того, значення їх
повністю залежить від контексту і може бути проаналізовано лише у складі
певного висловлювання.
Незважаючи на велику
кількість праць, присвячених часткам, існує небагато досліджень узагальнюючого
характеру про основні ознаки саме давньоанглійських часток: особливості їх
вживання в авторському стилі. Майже не висвітлено склад та ознаки модальних
часток, їх кількісні параметри: широту сполучуваності, частоту вживання, а
також кількість суттєвих синтагматичних і парадигматичних зв’язків у тексті.
Отже, актуальність
теми зумовлена: потребою уточнення їх ознак та особливостей вживання.
Метою є дослідити особливості вживання часток
та їх функціональне навантаження на базі англійської, російської та української
лексики.
Об’єктом нашого дослідження виступають частки.
Предметом є функціональне навантаження часток в різних мовах.
Наукова
новизна полягає у спробі пояснити
особливу роль часток та їх місце в системі англійської мови.
Частку визначають як
службову частину мови. Вона не є членом речення, а надає слову чи реченню
додаткових відтінків або служить для створення певних граматичних форм та нових
слів.
Частки беруть участь
у вираженні форм окремих морфологічних категорій, входячи до складу слова
(«хто-небудь», «дай-но»), або приєднуючись до нього («пішов би», «нехай буде»),
і передають комунікативний статус висловлювання (питальний – «хіба», «невже»,
заперечний – «не», «ні»). Різноманіття даного класу слів пояснюється
принциповими особливостями їх функціонування: їх багатозначністю, нечіткими семантичними
межами, поєднанням суб'єктивного й об'єктивного модальних начал, тісним
зв'язком часток з лексико-граматичною структурою висловлювання, великою
кількістю часток у живій мові. Частки можуть об'єднуватися в комплекси. Вони співвідносяться з подібними
за формою та близькими за семантикою одиницями інших частин мови (сполучниками,
дієсловами, вигуками й іншими одиницями), з якими пов'язані генетично [
11].
Функції часток різні
в залежності від мовця та комунікативної ситуації. Вони можуть виражають
найрізноманітніші суб’єктивно-модальні характеристики (умовність, бажаність, а
також оцінка повідомлення або окремих його частин); можуть характеризувати дію
чи стан по його протіканні в часі, по його повноті чи неповноті, по
результативності чи не результативності його здійснення. Характерною рисою
багатьох часток є те, що вони схожі за функціями і формою до прислівників,
сполучників та вигуків
[12].
Розглянемо
детальніше класифікації часток в українські, російській та англійській мовах.
За роллю в слові і в
реченні частки в українській мові поділяються на:
1) формотворчі – вони служать для творення дієслівних форм;
2) словотворчі – служать для творення слів (у складі похідних слів стали
префіксами і суфіксами);
3) похідні слова – ніде, ніякий, нічий, аніскільки не невеселий, недалеко,
неабиякий де дещо, деколи, деякий аби абихто, абикотрий, кудись, чомусь,
якогось, якийсь будь будь-який, будь-де небудь хто-небудь, де-небудь казна
казна-скільки, казна-коли хтозна хтозна-де, хтозна-чий;
4) модальні (фразові) частки — поділяються на дві групи: частки, що надають
смислових відтінків (це, оце, якраз, саме, і й та, лише, тільки, уже та багато
інших) та частки, що вказують на модальні відтінки (так, отак, гаразд, не, ні,
ані, чи, невже, ну, давай, навряд чи та ін.) [12].
Частки в російській мові поділяються
на:
1)
формотворчі (пусть, пускай, давайте, да, давай, бы, б,
бывало);
2)
заперечні (не, ни);
3)
частки, які характеризують дію чи стан;
4)
модальні поділяються на: питальні (ли, неужели, разве),
вказівні (вот, а вот, вон, а вон), уточнюючі (именно, как раз), виділяючі та
обмежувальні (только, лишь, исключительно, почти), окличні (что за, как),
посилювальні (даже, даже и, ни, же, ведь, уж, все-таки, все), спонукальна
(пусть) [13].
Основні групи часток
в англійській мові такі:
1) заперечна частка not (у
скороченій формі n't) вживається для утворення заперечних форм дієслова, для
заперечення інших членів речення, що виражаються різними частинами мови, для
заперечення попереднього висловлювання (у заперечних відповідях на запитання) з
виразами «I believe, I hope, I suppose, I expect і т. п.», а також з модальними
словами-реченнями «of course, certainly, surely,perhaps і т. п.»;
2) підсилювальні і обмежувальні частки (only – тільки; even –
навіть; just – якраз, саме, просто; simply – просто; merely – просто; still –
ще; almost – майже; hardly – ледве; ever – у сполученнях з so і since; possibly – у сполученнях з дієсловом саn у питальних і заперечних реченнях; exactly – саме, якраз);
3) єднальні частки (also – також, too – також, as well – також, either – також) вживаються для зв'язку якоїсь частини речення з попереднім
висловлюванням [12].
Отже, нами виявлено,
що мовам, не подібним, притаманні різні класифікації часток. Класифікують їх за
певними особливими ознаками, які притаманні окремій мові. А також, важливо
зазначити, що кількість часток у різних мовах відрізняється.
У центрі нашої уваги
знаходяться частки сучасної англійської мови. Сам термін «частка» в англійських
граматиках зустрічається досить рідко. Частки відносять до однієї із найбільш
суперечливих частин мови. Тлумачення їх залежить як від лінгвістичних традицій,
так і від автора зокрема.
Деякі дослідники,
М.Я. Блох [3], Н.М. Раєвська [8], взагалі не виокремлюють частку як частину
мови, інші, зокрема Н.А. Кобріна [5: 207], О.І. Смирницький [9: 387], І.П. Масюченко [6: 256],
Г.Г. Почєпцов [7: 96], Б.А. Ільїш [4:160], вважають її особливою
частиною мови.
Зупинимось на
поглядах В.Н. Ярцевої стосовно місця часток в мові. Вона визначає частки як
розряд незмінних службових слів, які приймають роль у виражені форм окремих
морфологічних категорій, входячи в склад слова чи приєднуючись до нього, які
передають комунікативний статус висловлювання, а також виражають відношення
висловлювання і/чи автора до зовнішнього контексту. Загальноприйнятим
вважається визнання у часток розмитої семантики, нечіткості їх розмежування з
іншими частинами мови, від яких вони виникають [10: 579].
Поділяючи точку зору
В.Н. Ярцевої, ми вважаємо частку службовою частиною мови, яка надає слову чи
реченню додаткових відтінків або служить для творення певних граматичних форм і
нових слів.
Досліджуючи клас
часток, І.П. Масюченко відносить їх до службових частин мови, які надають різні
смислові відтінки (модальні чи емоційні) окремим словам чи групам слів та навіть
цілим зворотам та реченням [6: 256].
Отже,
функціональному навантаженню часток в сучасній англійській мові приділяється
особлива увага.
У граматиці
англійським часткам не приділяється достатньої уваги. Сам термін
"частка" в англійських граматиках зустрічається досить
рідко.
Частки відносяться до однієї з найбільш суперечливих частин мови. А тому існує
дві точки зору з приводу статусу англійських часток. Зарубіжні дослідники не
визнають самостійного класу часток і відносять їх до класу прислівників,
вітчизняні вчені, у свою чергу, виділяють частки в системі службових частин
мови. Розглянемо обидва підходи до вирішення цієї проблеми.
Англійські та американські
дослідники відносять частки до класу прислівників, називаючи їх «adverbials» або «focusing adverbials». У
більш широкому сенсі adverbial – це одиниця, яка бере на себе функцію вільного
модифікатора по відношенню до обумовленого, що займає другорядне
становище. Термін «focusing adverbial» означає «вільний модифікатор, що
належить до класу фокусовидільних прислівників».
Таким чином, зарубіжні лінгвісти, не визнаючи самостійного статусу часток,
об'єднують їх з розрядом прислівників, підкреслюючи особливий «неприслівниковий»
характер перших[1: 169].
Отже, англійські та американські граматисти не розрізняють частки та
прислівники [1: 169].
В радянській
лінгвістиці, академік Виноградов був першим, хто виокремив частку як окрему
частину мови, однакову за статусом до прийменників та сполучників в російській
мові. З того часу багато радянських граматистів почали відносити частки до
службових частин мови та дана група була позбавлена формальних ознак [1: 169].
Спочатку частки
визначались як частина мови, утворені морфологічно незмінними словами. Вони
надають модальну чи емоційну виразність іншим словам, групам чи реченням. Є
підстави вважати це визначення не задовільним так, як в даному випадку ні одну
з властивостей не можна назвати категоричною. По-перше, морфологічна
незмінність властива не лише часткам; по-друге, емоційне забарвлення не може
бути категоричним; по-третє, експресивне значення передається частками та
визначається їхньою основною характеристикою, що є також властивим модальним
словам, підсилюючим прислівникам та навіть деяким синтаксичним конструкціям.
Питання про визначення часток є досить дискусійним і досі, тому різні вчені
вказують по різному на кількість їх у мові [1: 170].
Граматисти вважають,
що частки (більшість їхніх класів) виникли від інших частин мови: прислівників
(never, simply), прикметників (alone, only, even), сполучників (but). Частки схожі до модальних слів тому, що з’явилися в результаті
поступового набування словами нових значень та синтаксичних функцій. Варто
зазначити, що більшість англійських часток морфологічно прості та односкладові
слова [1: 174].
Нами виявлено, що
частки відрізняються від інших частин мови. На відмінну від самостійних частин
мови вони, навіть близькі за своїм лексичним значенням до прислівників, але не
позначають характеристики дій, властивостей, ознак, як прислівники, не
виражають ознак інших явищ, властивостей чи якостей, як прикметники, не
вказують на предмети чи ознаки, як займенники, тобто не мають повного
лексичного значення, а лише надають різні смислові відтінки слову, до якого
вони відносяться, підкреслюючи, виділяючи, уточнюючи та підсилюючи його
лексичне значення [2: 71]. Приведемо приклади:
(1)
The control mechanism was quite simply made. – Механізм
управління зроблений зовсім просто.
У прикладі (1) simply виступає в ролі прислівника.
(2)
The
noise was simply terrible. – Шум був просто жахливим.
У реченні (2) simply – частка, яка відноситься до слова terrible та посилює його
значення.
(3)
The bodies are statically balanced if they remain still in any position. – Тіла статично урівноважені, якщо вони
залишаються нерухомими в будь-якому положенні.
Синтаксична
конструкція (3), має в своєму складі still, яке виступає в ролі прикметника.
(4)
On breaking the magnet into still shorter pieces, we still get complete magnets. – Розбиваючи магніт на ще більш
дрібні частинки, все ж отримуємо повні магніти.
У першій частині
речення (4) still – частка, яка підсилює значення прикметника в порівняльному ступені shorter, в другій частині still – прислівник, який відноситься до дієслова get [2: 71].
Правильне вживання
часток та їх комплексів є свідченням досконалого володіння мовою [10: 580].
Література:
1. Алєксєєва І. О. Курс теоретичної граматики сучасної англійської мови:
навчальний посібник/ І. О. Алєксєєва. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 328 с.
2. Беляева М. А. Грамматика английского язика / М. А. Беляева. – М.:
Высшая школа, 1984. – 333 с.
3. Блох М. Я. Теоретическая
грамматика английского языка/ М. Я. Блох. – М.: Высшая школа, 1983.
– 383 с.
4. Ильиш Б.
А. Строй современного английского языка / Б. А.
Ильиш. – Ленинград: Просвещение, 1971. – 367 с.
5.
Кобрина Н. А.
Грамматика английского языка: Морфология. Синтаксис. Учебное пособие для
студентов педагогических институтов и университетов / Н. А. Кобрина, Е. А. Корнеева, М. И. Оссовская, К. А. Гузеева. – СПб., СОЮЗ, 1999. – 496 с.
6.
Масюченко И. П. 222 современного правила англиского языка / И. П. Масюченко. –
М.: ЗАО «БАО-ПРЕСС», 2004. – 448 с.
7.
Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика
современного английского языка / Г. Г. Почепцов,
И. П. Иванова, В. В. Бурлакова. – М.: Высшая школа, 1981. – 287 с.
8.
Раевская Н. Н. Теоретическая грамматика
современного английского языка / Н. Н. Раевская. – К.: Высшая школа, 1976. – 304
с.
9.
Смирницкий А. И. Морфология английского языка / А. И. Смирницкий. – М.: Литература на иностранных языках, 1959. – 320 с.
10.
Ярцева В.Н. Языкознание. Большой энциклопедический
словар. – М.: Большая Российская
энциклопедия, 1998. – 685 с.
11.
Частка / Лінгвістичні терміни: [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
http://www.znatok.ua/ua/chastitsa
12.
Вільна енциклопедія "Вікіпедія": [Електронний
ресурс] / Wikimedia, 2001-2009. –
Режим доступу:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Частка (мовознавство)
13.
Вільна енциклопедія "Вікіпедія": [Електронний
ресурс] / Wikimedia, 2001-2009. –
Режим доступу: