Студентка Больботенко А., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Лінгвістична концепція неймінгу

Лінгвістична концепція неймінгу є сучасною проекцією теорії номінації в умовах домінанти комунікативно-функціональної парадигми в мовознавстві. Неймінг– це наука про створення назв. Створюється фірма – її треба якось назвати, відкривається ресторан, а без назви ресторанів не буває, засновується партія або спортивне товариство, і вони вимагають, зрозумілих і привабливих назв. У процесі творення імені використовуються багато характеристик, враховуються фонетичні, лінгвістичні, психологічні і семантичні особливості обраної назви.

Слово – це система комунікації. Інформація, яку несе в собі слово, сприймається на кількох рівнях: ментальному й емоційному, свідомому і підсвідомому. Окрім прямого лексичного значення, емоційного і стилістичного забарвлення, слова володіють також історією (етимологія), структурою (морфологія), естетикою (внутрішня ритміка, графічність, симетричність, благозвучність, алітерація тощо). Також у творенні назв часто доводиться розглядати асоціативні ряди. Отже, неймінг – це не добір слова за словниками (це може бути лише одним з етапів роботи), а створення унікальної системи комунікації.

Мета роботи - дослідити особливості процесу називання, визначити роль неймінгу у сучасному суспільстві.

Практика словотворення показує, що грамотно створене комерційне ім'я має семантичний підтекст і, відповідно, збільшує його комунікативну значущість. У створенні назви необхідно брати до уваги те, що назва має:

1) викликати позитивні емоції і позитивні асоціації;

2) легко виголошуватися і запам'ятовуватися;

3) виражати переваги марки;

4) виділятися на тлі інших назв;

5) не порушувати авторських прав на вже зареєстровану марочну назву.

Ці п'ять критеріїв покликані «налагодити відносини» нейму з з пам'яттю споживача; з іншими назвами; з товаром, продуктом; з «громадським смаком» споживача; з подальшим функціонуванням назви [1].

У Стародавньому Єгипті вірили, що ім’я існує самостійно, незалежно від людини або речі, яким воно належить. Комерційні назви на сучасному ринку перетворили цю віру на реальність. Торгові марки та символи не тільки отримали право на самостійне існування, вони становлять активи, вартість яких визначається чималою сумою грошей. Купуючи той чи інший товар, ми платимо не тільки за той товар, що купуємо, але й за назву та символ на етикетці — назву підприємства-виробника й торгову марку самого товару. Це тому, що виробники та продавці, які пропонують товар з гарною репутацією, можуть вимагати від споживача більш високої ціни ніж та, яку споживач готовий заплатити за невідомий широкому загалові товар. Покупець сплачує більш високу ціну не за ім’я на етикетці, а за ту репутацію, яку мають виробник та його товар.

Якщо говорити про процесс називання в цілому, то він складається щонайменше з шести етапів.

1. Етап «чистого» маркетингу, що включає:

- всебічний аналіз товару, який потрібно назвати;

- всебічний аналіз конкурентного середовища;

- всебічний аналіз споживача: виокремлення та досконале вивчення того сегмента споживчого поля, для якого призначений товар, тобто вивчення цільової аудиторії.

2. Розроблення концепції позиціонування бренду-нейма. Стержень концепції – визначення суті або ідентичності бренду-нейма.

3. Початок роботи власне з неймом – визначення змістовних і формальних його параметрів. Цей етап можна назвати етапом розроблення концепції нейма, заснованої на концепції бренду.

4. Продукування максимально великої кількості потенційних неймів: найчастіше у ході мозкового штурму, з яких буде обрано кращий, виходячи з раніше розроблених параметрів.

5. Тестування неймів в споживчих фокус-групах.

6. Юридична експертиза [2].

У процесі творення імені використовуються багато характеристик, враховуються фонетичні, лінгвістичні, психологічні і семантичні особливості обраної назви. Для прикладу, візьмемо назву кондитерського цеху «Домашній пекар». Завдання розробників: створення назви для кондитерського цеху, відомого своїм безкомпромісним ставленням до якості власної випічки. Смисл назви: смачна випічка, продукція викликає довіру. Результат: «Домашній пекар» – кондитерський цех перетворюється на персону – справжнього майстра кулінарії, який любить пекти і отримує задоволення від процесу. Все що він випікає – він робить як для себе, а хіба можна засумніватися в тому, що ми робимо самі для себе? Інший приклад створення вдалої власної назви: завдання – неймінг торгівельної марки для продукції бакалійної групи (крупи, цукор). Смисл назви: якісна продукція + національний український колорит. Підсумок: назва «Панська» - панська, від пана. А пани, як правило, не відмовляють собі в задоволенні смачно і ситно поїсти.

З погляду індивідуальності комерційної назви особливої значущості набувають морфологічні критерії словотворення. Наші спостереження дали змогу виявити, що у створенні імені використовуються такі методики: нейролінгвістичне програмування, лінгвістичні рекламні технології, мовні пресупозиції, створення комплексних еквівалентів.

Література:

1. Соболева Т.А. Товарные знаки / Т.А. Соболева, А.В.Суперанская. – М.: Наука, 1986. – 176 с.

2. Чармэссон Г. Торговая марка: как создать имя, которое принесет миллионы / Г. Чармэссон. – СПб.: Питер, 1999. – 224 с.