Студентка Федчук Б., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Етностереотипи в міжкультурній комунікації

Одним із критеріїв об’єднання індивідів у соціальні групи виступає їх етнічна належність, тобто здатність ідентифікувати себе як представника певного народу-етносу, формувати образи інших етнічних груп. В поняття етнічної ідентичності зазвичай вкладають спільні риси культури, побуту, релігійні цінності, мовні орієнтації, особливості соціально-економічного, політичного життя тощо. Етнічність і є тим специфічним і неповторним, що притаманне саме цій спільноті й відрізняє її від інших.

Отже, диспозиція особи і групи в міжетнічних стосунках багато в чому залежить від сформованих психологічних установок. Їх можна визначити як «установки на взаємодію позитивну або негативну) з іншими етнічними спільнотами в будь-якій сфері життєдіяльності і у будь-якому вигляді – від особистого спілкування з особами інших національностей до сприйняття явищ, елементів історії, культури, типів соціально-економічного розвитку або інших цивілізаційних форм»[1, 27]. Стереотипи посідають серед них ключове місце і виражають емоційно-оцінювальне ставлення до представників відповідного етносу.

Спробуємо визначити, які саме чинники сприяють формуванню, поширенню й закріпленню у масовій свідомості негативних етнічних стереотипів, які, власне, і виступають продуктом міжетнічної взаємодії. По-перше, це дія механізмів історичної пам’яті. Стосунки між етнічними групами визначаються не лише інтересами та обставинами сьогодення, вони мають і власну передісторію. Е.Сміт, досліджуючи феномен національної ідентичності, зазначав, що поряд з іншими особливими ознаками, етнос як окрему спільність людей визначають спільні міфи та спогади. Він вводить у науковий обіг поняття «етноісторії», яку тлумачить як пам'ять про спільне минуле та його інтерпретацію представниками певного етносу.

Як зазначає український етноконфліктолог В.Котигоренко, «національний міф, який легітимізує претензії спільноти на державність, культурну окремішність, високий політичний статус, завжди базується на стерео типізації й нетерпимості до будь-яких альтернатив. Множинний стан колективної пам’яті, який характеризується контраверсійністю в оцінках минулого, неминуче продукує множинну ідентичність» [2, 92].

Наступним чинником, що сприяє формуванню негативних стереотипів, є зростання кількості нелегальних мігрантів. На сьогоднішній день ця проблема притаманна більшості країн світу, що свідчить про її глобальний характер. Коли на території проживання одного етносу тривалий час відбувається міграція представників іншого, це призводить до утворення значної кількості етнічних діаспор (як традиційних, так і новітніх), що сприймається корінним населенням як загроза їх національно-культурній ідентичності та безпеці подальшого існування .

Сучасні дослідники обмежують зміст етнічних стереотипів тими уявленнями та образами, що сформувалися у певної спільноти щодо інших етнічних груп. Такі етностереотипи вважаються найбільш поширеними та найбільш вивченими, у подальшому їх назвали гетеростереотипами. Згодом визначення поняття "етнічні стереотипи" доповнили образами та уявленнями стосовно власної етнічної групи, які назвали автостереотипами.

Французький науковець Паскаль Бодрі, що довгий час живе у США, опублікував книгу "Французи і американці: інший берег", в якій навів перелік якостей, якими, на думку французів, володіє типовий житель США. Американець – доброзичливий і товариський, галасливий, грубий, інтелектуально недорозвинений, працелюбний, екстравагантний, самовпевнений, повний упереджень, багатий, щедрий, нерозбірливий і вічно кудись поспішає.

У свою чергу, Херрієт Рошфор, американка, що живе у Франції, в книзі "Французький тост" подала перелік типових уявлень американців про французів. Французи користуються репутацією ледарів, що не говорять англійською з ідеологічних міркувань. Вони самовдоволені, неввічливі і непревентивні, проте вельми уважні до дами та артистичні. З ними дуже важко зближуватися. Французи живуть в бюрократичній соціалістичній державі і повністю залежать від урядовців. Вони не вміють воювати і американцям двічі доводилося рятувати Францію в ХХ столітті. Крім того, французи неохайні, їдять равликів і жаб.

У. Ліппман виокремлював чотири аспекти стереотипів. По-перше, стереотипи завжди простіші, ніж реальність. По-друге, у людей складаються стереотипи під впливом знайомих, засобів масової інформації, а не формуються на основі особистого досвіду. По-третє, всі стереотипи помилкові, більшою чи меншою мірою. Вони завжди приписують конкретній людині межі, які вона не повинна переступати лише через свою належність до певної групи. По-четверте, стереотипи дуже стійкі. Навіть якщо люди переконуються у тому, що стереотип не відповідає дійсності, вони схильні не відмовитися від нього, а стверджувати, що виняток лише підтверджує правило. Наприклад, зустріч з високим китайцем лише переконує жертву стереотипу у тому, що вся решта китайців – маленького зросту. Стереотип може змінитися і бути перенесений на іншу групу населення. Наприклад, американці на початку ХХ століття називали євреїв "довгоносими". Проте згодом стало очевидним, що далеко не для всіх євреї така риса зовнішності є характерною. Нині цей епітет періодично вживають стосовно арабів.

Отже, етнічні стереотипи – це спрощене емоційне уявлення особи або групи щодо представників тієї або іншої етнічної спільноти. Вони визначають симпатії та антипатії, що виникають в процесі міжетнічної комунікації.

Література:

1. Арбєніна В.Л. Етносоціологія: Навчальний посібник / В.Л. Арбєніна. – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2007. – 316 с.

2. Котигоренко В. Бути чи не бути етнічним конфліктам в України/ В. Котигоренко // Політичний менеджмент. – 2008. – № 5. – С.85-104.