Філософія /2 Соціальна філософія

к.філос.н., доц. Мартинюк В.М.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

ПРОБЛЕМА СТРУКТУРИЗАЦІЇ ЦІННІСНИХ

ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ

Соціально-філософський аналіз ціннісних орієнтацій особистості вимагає з’ясування їх структури. У дослідженнях ціннісних орієнтацій накопичений певний досвід вирішення проблеми, однак слід констатувати відсутність загальновизнаного тлумачення структури ціннісних орієнтацій. Існуючі розбіжності та суперечності зумовлені, головним чином, застосуванням різноманітних підходів до визначення засад класифікації.

Так, В.С. Пазенок виділяє декілька структурних рівнів ціннісних орієнтацій: це теоретико-світоглядний рівень; соціально-психологічний рівень; рівень досвіду й практики організації суспільного життя; рівень соціальної творчості та новаторства [1, с. 325].

Цінність запропонованого підходу полягає у відкритті можливості систематизації соціокультурних орієнтацій не лише у статичному вигляді – за сферами соціальної культури, але й на рівні поведінки – за напрямами соціокультурної діяльності, включаючи її інноваційний аспект. Водночас подібна структуризація викликає значні труднощі для виміру та оцінки складових елементів ціннісних орієнтацій, їх диференціації стосовно різних соціальних груп суспільства.

Розглядаючи соціальну орієнтацію у вузькому розумінні (як вибір людиною найбільш придатного для неї соціального стану та шляхів його досягнення), Ф.Г. Філіппов у структурі соціальної орієнтації визначає такі складові: ретроспективну (пов'язану з соціальним походженням), ситуаційну (обумовлену наявними соціальними позиціями, що можуть бути об'єктом вибору) та перспективну (пов'язану з життєвими планами) [3, с. 110].

Наведеному підходу притаманна певна суперечливість, пов’язана з виділенням структурних компонентів ціннісних орієнтацій за різними засадами. Разом з тим заслуговує на увагу виділення ситуаційних та перспективних ціннісних орієнтацій, загальними засадами якого є місце та роль ціннісних орієнтацій у процесі життєдіяльності.

Для вирішення проблеми структуризації ціннісних орієнтацій уважаємо продуктивним підхід, запропонований Н. Черниш. Розглядаючи основні тенденції самовизначення молоді, вона виокремлює чотири провідні сфери: соціальну, політичну, професійну та економічну [4, с. 39 – 46].

Зазначений підхід заслуговує на увагу у двох аспектах. По-перше, у ньому через взаємозв’язок орієнтацій, адаптації та самореалізації, певною мірою розкривається функціональний аспект ціннісних орієнтацій. Адже процес орієнтації не тільки передує самовизначенню, але, як випливає з визначення сутності орієнтацій, з одного боку, є його передумовою, а з іншого, – невід’ємною його складовою. Зрозуміло, для того щоб самовизначитись, людині необхідно зіставити й оцінити важливість для себе тих чи інших чинників конкретної ситуації, що складається у будь-якій сфері, тобто зорієнтуватись у ситуації, щоб визначитися стосовно подальшої взаємодії з нею. Подібна взаємодія з новим навколишнім середовищем є не що інше, як адаптація індивіда до оточення. По-друге, хоча Н. Черниш відходить від визнаного підходу щодо виділення основних сфер життя суспільства, намагання простежити процеси самовизначення й соціальної адаптації, а також зв'язок між соціальною адаптацією та соціокультурними орієнтаціями в різних сферах життя суспільства є досить продуктивним для встановлення засад класифікації ціннісних орієнтацій – класифікації за основними сферами суспільної життєдіяльності.

У дослідженнях місця та ролі ціннісних орієнтацій у детермінації соціальної активності особистості наголошується на необхідності розрізнення ціннісних орієнтацій за їх значенням для соціального суб’єкта. Стверджується, що виділяючи ціннісні уявлення, які реально детермінують практичну поведінку особистості, слід відрізняти уявлення, які фіксують ціннісну предметність об’єкта на рівні значення і на рівні особистісного сенсу [5]. Якщо значенням є оцінка явищ і обставин з боку їх соціальної функціональної значущості, яка співвідноситься зі стереотипами суспільної свідомості й зафіксована її засобами з певних класових, національних та інших позицій, то особистісний сенс є оцінкою тих же явищ і обставин у контексті реальної життєдіяльності окремого суб’єкта, у відповідності до конкретної системи її предметів і цілей. У ціннісній свідомості особистості, таким чином, одне й теж саме явище може одночасно оцінюватися відповідно до вироблених суспільною і груповою свідомістю значенням і у відповідності до особистісного змісту. Хоча ціннісні уявлення, відповідні до особистісного змісту помітно впливають на вибір певного варіанта дій та вчинків, вони далеко не рівнозначні за своїм впливом на поведінку особи. Так, одні з них, запозичені із суспільної чи групової свідомості, можуть бути некритично сприйняті “на віру” і підштовхнути індивіда до певних практичних кроків з метою оволодіння певною цінністю. Реалізація цієї цінності, її “верифікація” в реальному життєвому процесі може призвести до відмови від даного ціннісного уявлення, зміни його на протилежне. Інші ж ціннісні уявлення, засвідчивши для особистості свою істинність, зберігаються у свідомості тривалий час і виступають мірилом для оцінки різноманітних життєвих ситуацій.

Методологічною основою класифікації ціннісних орієнтацій може слугувати теорія соціальної дії Т. Парсонса [2; 6], у якій розкриваються основні види орієнтації “діяча” на “ситуацію” в залежності від його здатностей: пізнавальна, або когнітивна, катектична, оцінна орієнтація. Подібна структуризація орієнтацій охоплює практично всю їх сукупність, необхідну для уявлення діяча про зміни, які відбудуться в ситуації у зв'язку з певними діями суб'єкта (або їх браком). При цьому враховується здатність суб'єкта до постановки перед собою мети (реальної чи нереальної) та прагнень до її досягнення.

Такий підхід до класифікації дає змогу зрозуміти органічний зв’язок процесу орієнтації з процесом освоєння нових ситуацій у соціокультурному оточенні – з процесом соціальної адаптації. Більше того, сукупність когнітивної, катектичної та оцінної орієнтацій корелює зі змістом орієнтаційних потреб і разом із цим утворює так звану “диспозицію потреб” діяча, або мотиваційну структуру його поведінки по освоєнню соціокультурного середовища. Зазначені орієнтації мотивують соціальну адаптацію в соціокультурному середовищі, яку за змістом ми можемо визначити як соціокультурну адаптацію. Зміст ціннісних орієнтацій залежить від успішності освоєння особистістю тих чи інших аспектів певної соціокультурної ситуації, а адекватність таких орієнтацій визначається успішністю її відповідної адаптивної діяльності, адаптованістю до тієї чи іншої сфери соціокультурної ситуації.

Віддаючи належне зазначеному підходу, слід мати на увазі, що поняття когнітивної, катектичної та оцінної орієнтації, розкриваючи важливі аспекти орієнтації суб’єкта у навколишньому світі, не вичерпують усього механізму поведінки людини. Вони охоплюють лише мотивацію її соціальної адаптації до конкретної ситуації й пов'язані більшою мірою з адаптивними можливостями самих індивідів.

Парсонсом запропонована також класифікація ціннісних орієнтацій у залежності від варіанта поведінки в різних ситуаціях. За таким підходом, структуру ціннісних орієнтацій індивіда утворюють п'ять основних їх видів, для визначення яких використовується спеціальний набір парних дихотомічних понять, що характеризують можливість альтернативи того чи іншого варіанта дії [2].

Аналіз підходів до класифікації ціннісних орієнтацій дозволяє зробити висновок, що ціннісні орієнтації особистості постають як багатопланове системне утворення, у структурі якого, у залежності від рівня усвідомлення та сформованості ціннісних орієнтацій, їх спрямованості, ступеня загальності та сталості, місця та ролі в процесі життєдіяльності, від носіїв ціннісних орієнтацій виділяються органічно взаємопов’язані елементи.

Література

1. Пазенок В.С. Соціальна культура / В.С. Пазенок // Соціальна філософія. Короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. – К.; Харків: ВМП Рубікон, 1977. – С. 325.

2. Парсонс Т. Система координат действия и общая теория систем действия: Культура, личность и место социальных систем / Т. Парсонс // Американская социологическая мысль. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. – С. 123 – 128.

3. Филиппов Ф.Г. Ориентация социальная / Ф.Г. Филиппов // Социология. Словарь-справочник. Т.2. Отдельные отрасли социологических знаний / Отв. ред. Р.В. Осипов. – М.: Наука, 1990. – С. 110 – 111.

4. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. / Н. Черниш – Вип. 4. – Львів: Кальварія, 1996. – С. 39 – 46.

5. Чесноков В.А. Ценностные ориентации личности советского воина как объект философско-социологического анализа: Автореф. дис. … канд. филос. наук: 09.00.01. – М., 1991. – 19 с.

6. Parsons T., Shills E. Values motives and systems of actions / T Parsons // Toward a general theory of action. – N.Y., 1962.