Філософські науки/2. Соціальна філософія

Главацька Н. С.

Науковий керівник: д. ф. н., проф. Морозова Людмила Петрівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ФІЛОСОФІЯ І МУДРІСТЬ

Актуальність. Кожна людина прагне досягти найвищого ідеалу – мудрості. Як поняття і як ідеал мудрість традиційно асоціюється з таємничим і разом з тим привабливим словом «філософія». Це слово сучасне і модне. Ми постійно чуємо: «філософська позиція», «життєва філософія», «філософія діяльності», «філософія бізнесу» тощо. В повсякденному житті слово «філософія» використовується часто і по-різному, але в основному воно асоціюється з чимось розумним, чистим, якимось важкодоступним заняттям, на яке здатний далеко не кожен.

Філософія у перекладі з давньогрецької означає любов до мудрості (любомудрість).

Філософствувати – це прагнути до мудрості, яка у повсякденному розумінні часто замінює поняття філософія. Вона має непересічне значення, тому що дає змогу прийняти практичне рішення, служить засобом керування людською поведінкою, способом життя. Мудрість визначає міру в усіх справах, оскільки будь-яка крайність веде до непередбачуваних рішень. Вона дає можливість усвідомити власні помилки, робить людину обачливою, проте ці позитивні якості можуть перетворитися і на недоліки.

Мудрість притаманна не всім людям, хоча потенційно властива кожному. Вона здобувається різними шляхами, виявляється у різноманітних сферах знань і діяльності, закріплюється у прислів’ях, притчах. Мудрість існує, тому що існують проблеми, які вимагають вирішення. І хоча вони не є остаточними, проте сприяють правильному спрямуванню людини.

Мудрість припускає не просто узагальнений опис світу, не просто знання про сутність речей. Мудрість це оволодіння сенсом існуючого, вміння побачити вічне і нескінченне у потоці буденного життя. Мудрість разом із тим, є мужністю жити у згоді з ідеалом (совістю, Богом).

Мудрість – володіння знанням, розумінням, досвідом, обачністю та інтуїтивним розумінням включно зі здатністю також вживати ці якості. Це – розсудливе та грамотне застосування знання, великий, глибокий розум, що опирається на життєвий досвід. Здатність знаходити рішення різних проблем, в тому числі життєвих, опираючись на свій і чужий досвід, уникаючи часом безпосередніх логічних операцій і розуміння онтології того що відбувається.

Інформація – мертве знання, яке втратило будь-який зв'язок із мудрістю, з людським сенсом знання. Крім знання-інформації є знання-мудрість. Мудрість вже не є результатом виключно пізнавальної діяльності. Мудрість – це вміння застосувати знання в особистому житті, наповнити її людським сенсом. Мудрість у вмінні перетворити знання із засобу «досягнення і володіння» на засіб відповіді на питання, «як жити». Мудрість – це вміння жити згідно з цінностями істини, добра і краси, не руйнуючи їх єдності. Мудрість жити «по істині» – це мудрість жити в Бозі.

Філософія – теоретична форма світогляду, яка, виступаючи рефлексією по межових основ усіх типів історичної практики людини, підсумовує, синтезує її досягнення, формує світорозуміння, а також визначає світовідношення, обґрунтовує вектори індивідуальної та соціальної творчості. Виконання традиційних функцій філософії забезпечує її теоретико-практична сутність.

Мудрість ототожнюється у філософії з пізнанням першопричини і першоначал, «сутнісного і вічного».

Філософія – це мудрість, що спрямована на пізнання найбільш загального, «сутнісного і вічного», дає змогу розкрити закономірні зв’язки та закони. Закон – це відношення між сутностями, установлений зв'язок між речами, який повторюється при відповідних умовах і є об’єктивним, внутрішнім, необхідним, загальним і суттєвим. Оскільки філософія займається з’ясуванням цього, тому вона має відношенням до мудрості. Мудрість є важливою ознакою філософії, котра осмислює дійсність на основі пізнання найбільш загальних зв’язків, причин, тенденцій розвитку та їх практичного використання. Не випадково сучасний французький філософія Мішель Гурін підкреслює, що «мудрість – не що інше, як вміння використовувати знання на практиці – мистецтво жити».

Отже, філософія як мудрість з’ясовує найбільш загальні, фундаментальні проблеми існування світу; першоначало і першопричини буття; вона спрямована на пізнання загальних, усталених, необхідних зв’язків між сутностями – закономірних зв’язків. Таким чином, мудрість, як філософський феномен є формою духовно-практичного осмислення дійсності, з’ясування причин, тенденцій розвитку всього сутнісного, передбачення наслідків цього розвитку на основі поєднання інтелекту та практичного досвіду.

Література:

1. Майоров Г. Г. Роль Софії-Мудрості в історії походження філософії / Г.Г. Майоров // Логос. – 1991. – №2.

2. Конке В. А. Основы философии / В.А. Конке. – М.: Политиздат, 2000. –

432 с.

3. Спиркин А. Г. Основы философии / А. Г. Спиркин. – М.: Политиздат, 1988. – 592 с.