Моргун М.І.

Науковий керівник: к.ю.н, Величко Д. М.

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

СИРІЯ: РОЛЬ ООН У ВРЕГУЛЮВАННІ КОНФЛІКТУ

Актуальність роботи. У XX столітті в збройних конфліктах загинуло більше людей, ніж за всю попередню історію людства. Він став найбільш руйнівним і кровопролитним. Конфлікти перетворилися на один з провідних факторів нестабільності на землі. Сучасні конфлікти являють собою загрозу не тільки для учасників конфлікту, а й для всього світового співтовариства. І, незважаючи на завершення холодної війни, у світі все ще існує загроза ядерної війни з боку великих ядерних держав. У той же час в сучасному динамічному світі, щошвидко розвивається міждержавні конфлікти змінилися громадянськими війнами. Розпад біполярного світу привів до створення нових держав, з'явилися нові види загроз міжнародному миру і безпеці, що зумовило необхідність активізації діяльності універсальної міжнародної організації - ООН. Політичні процеси, що відбуваються на даному етапі розвитку суспільства, виявляють необхідність у дослідженні конфліктів, аналіз їх причин і наслідків. У врегулюванні міжнародних криз і конфліктів на сучасному етапі саме на ООН покладена головна відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки. Важливим є аналіз діяльності ООН з врегулювання міжнародних конфліктів і виявлення чинників, що роблять негативний вплив на ефективність дій ООН. Слід зазначити, що ООН була створена для об'єднання всіх держав з метою протидії загрозам міжнародного миру і стабільності. Отже, міжнародний мир і безпека в цьому залежать від результатів діяльності ООН, або , кажучи іншими словами, від консолідації зусиль світової спільноти у боротьбі з новими загрозами міжнародному миру та стабільності. Яскравим прикладом впливу ООН на світові право відносини – є методи врегулювання конфлікту в Сирії.[1] На сьогодні в світі однією з найактуальніших проблем суспільства є завдання привести існуючу в країнах систему права у відповідність з вимогами світової спільноти та міжнародних стандартів.

Мета дослідження полягає в постановці та дослідженні втручання ООН в конфлікт в Сирії та пропозиція можливостей його подальшого врегулювання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналізу практики миротворчих операцій ООН і діяльності неурядових організацій присвячені роботи Л. Галенської, В.Калугіної, О.Павлової, А.Телічка і т.д.

Основні результати дослідження. Організація Об'єднаних Націй (ООН) - міжнародна організація, створена для підтримки і зміцнення міжнародного миру і безпеки, розвитку співробітництва між державами. ООН залишається універсальним форумом, наділеним унікальною легітимністю, несучою конструкцією міжнародної системи колективної безпеки, головним елементом сучасної багатосторонньої дипломатії . Основи її діяльності та структура розроблялися в роки Другої світової війни провідними учасниками антигітлерівської коаліції. Назва «Об'єднані Нації» було вперше використано в Декларації Об'єднаних Націй , підписаній 1 січня 1942. Статут ООН був затверджений на Сан - Францісской конференції, що проходила з квітня по червень 1945 року, і підписаний 26 червня 1945 представниками 50 держав. 15 жовтня 1945 Польща також підписала Статут, вступивши, таким чином, в число первинних членів Організації. Дата вступу Статуту в силу (24 жовтня) відзначається як День Організації Об'єднаних Націй. ООН - лауреат Нобелівської премії миру (2001), премія « За внесок у створення більш організованого світу і зміцнення миру в усьому світі» присуджена спільно організації та її Генеральному секретарю Кофі Аннану. У 1988 році Нобелівську премію миру отримали миротворчі сили ООН. [1]

Важливим інструментом підтримки миру і міжнародної безпеки є миротворчі операції ООН. Їх діяльність визначена низкою резолюцій Генеральної Асамблеї, прийнятих відповідно до Статуту Організації. У самому Статуті ООН проведення миротворчих операцій не передбачено. Однак вони можуть бути обумовлені цілями і принципами ООН, тому Рада Безпеки регулярно розглядає питання про необхідність тієї чи іншої миротворчої місії.

Здійснення миротворчої операції ООН може виражатися в:

- Розслідуванні інцидентів та проведенні переговорів з конфліктуючими сторонами з метою їхнього примирення ;

- Перевірці дотримання домовленості про припинення вогню ;

- Сприяння підтримці законності і правопорядку ;

- Наданні гуманітарної допомоги;

- Спостереження за ситуацією .

Першою миротворчою місією ООН був контроль за перемир'ям, досягнутим в арабо - ізраїльському конфлікті в 1948 році. Також відомі проведення миротворчих місій на Кіпрі (в 1964 році - для припинення військових дій і відновлення порядку), в Грузії (у 1993 році - для врегулювання грузино -абхазького конфлікту), Таджикистані (1994 році - для врегулювання релігійного конфлікту), а також миротворчі місії ООН, спрямовані до Югославії і Сомалі. На сьогоднішній день ООН примає саму активну участь у врегулуванні конфоікту в Сирії.[2] Наприклад, після того, як Організація Об'єднаних Націй прийняла у Дамаску всі документи, Сирія стала повноправним членом угоди, про що повідомляє представник САР в ООН Башар Джаафарі. Як раніше вважали офіційні особи держави, що Дамаск офіційно направив запит на приєднання до Конвенції про заборону хімічної зброї, а потім підтвердження цієї заяви прийшло безпосередньо з ООН. Представники організації заявляють, нещодавно вони отримали від уряду Сирії документ про вступ до Конвенцію. Генеральний секретар ООН також підтвердив намір Сирії приєднатися до Конвенції з хімічної зброї.

США дали Сирії десять днів на те, щоб передати в ООН всі необхідні для приєднання до Конвенції документи. При цьому керівництво країни, за деякими даними, не впевнене в тому, що Дамаск піде до кінця. США назвали це «відволікаючим маневром». Представники сирійської опозиції вимагають від Росії надати гарантії того, що її план буде реалізований до кінця.

Нещодавно в Женеві проходила двостороння зустріч глав зовнішньополітичних відомств Росії та США Сергія Лаврова і Джона Керрі, на якій вони обговорювали деталі процесу передачі сирійських запасів хімічної зброї під міжнародний контроль. На зустрічі присутні також провідні світові експерти з хімічної зброї. Але, на жаль, не все так досканало, як здається на перший погляд. Незважаючи на свою унікальність, ООН дискредитувала себе недоробками і скандалами. Організація показала, що вона не завжди здатна своєчасно адаптуватися відповідно до мінливими світовими політичними реаліями. У зв'язку з цим ООН часто критикують за неефективність, недемократичність, брак уваги до проблем країн, що розвиваються, бюрократизм, роздутість штатів і непомірний бюджет.

Дуже часто організація порушує Статтю VІ (“Мирне роз’вязання суперечок”) власного статуту, що містить перелік таких заходів, покликаних роз’вязати будь-яку суперечку між дердавами: переговори, обстеження, посередництво, примирення арбітраж, судовий розгляд, звернення ло регіональних організацій і угод. Але на жаль, ООН в більшості випадків надає перевагу силовим методам вирішееня проблених питань. З ім'ям ООН також були пов'язані і деякі гучні фінансові скандали. В одному з них , за програмою допомоги Іраку «Нафта в обмін на продовольство», був замішаний навіть Коджо Аннан (син Кофі Аннана). Подібної критики зазнає і діяльність ООН під керівництвом Пан Гі Муна. Також солдати ООН, ймовірно, спровокували епідемію холери на острові Гаїті у 2010 році, яка до середини 2013 року забрала життя 8,5 тис. осіб, а число тих, що заразилися до середини 2012 року перевищила 600 тис. При цьому міжнародна організація не вжила жодних заходів для надання допомоги жертвам епідемії.[6]

Операція “Буря в пустелі” повною мірою виявили слабкі сторони залучення ООН до подібного роду операцій. У відповідь на вторгнення 2 серпня 1990 р. Іраку до Кувейту Рада Безпеки ООН протягом 1990 року ухвалила 12 резолюцій для урегюлювання кризи. Через два дні після закінчення терміну ультиматиму про виведення військ Іраку з Кувейту, 17 січня 1991 року, коаліція з 28 держав під керівництвом США розпочала військові дії. Слід зазначити, що в жодній з резолюцій РБ ООН немає згадки про те, що США та їхні союзники представляють у цій операції інтереси ООН, а відповідні органи ООН були усуненні від якого-небудь втручання в проведення операції. По суті “Буря в пустелі” була американською операцією.[4] А у сучасній ситуації з Сирією ООН обвинувачують у навмисному військовому втручанні на користь зацікавлених сторін, що підтверджується зміною пріорітетів предстаників ООН після втручання у справу Російської Федерації. Тобто тетоди вирішення сирійської проблеми через опір, зі скрипом повертаються в рамки міжнародного права, тобто в ООН. І в цей самий момент несподівано в пресі з'являється заява офіційних представників ООН, що уся відповідальність за серпневу хімічну атаку в Сирії покладається на сирійську владу .

Відразу після того, як стали відомі результати переговорів у Женеві, зявляється нове актуальне питання, що станеться з Ситуаціією на Блізькому Сході. Так як після ліквідації сирійських арсеналів, єдиною країною в регіоні, що володіє зброєю масового ураження залишиться Ізраїль. Та чи не призведе це до порушення балансу сил на Близькому Сході.

Більшість аналітиків наголошують, що це може сильно змінити ситуацію. Зараз важливим є те, що сам факт відсутності хімічної зброї в Сирії, та той факт, що вона його не використовує і не зберігає, вже суттєво зніме напруженість у багатьох країнах.

Надалі треба підкреслити, що наміри США та ООН з самого початку не були кришталево чистими. Всім зрозуміло, що за першочерговим планом, при введені миротворчих сил до Сирії вони мали наміри підтримати опозицію, яка виступає проти режиму Асада. Але, в той же час, за кордоном, на території США чи країн учасниць ООН, ця "опозиція" вважатиметься проявом тероризму та надто радикальної течії. Тобто вводячи миротворчі сили ООН не тільки б не повернула стабільність і спокій до країни, а навпаки привела б до влади терористичне угруповання.

Але таке свідоме послаблення країни повинно мати свої першопричини. Як підкреслюють більшість аналітиків Рада Безпеки ООН ніколи не діє без якихось матеріальних стимулів та цілей. Тобто вводячи “миротворчі” сили ООН кожного разу має чіткий план по збагаченню лідуючих країн учасниць (в основному США). Та було і цього разу. За рахунок початку бойових дій на території Сирії США могло б зупинити місцевий експортний потік газу з Російської Федерації і таким шляхом підтримати власних виробників, чи, навіть, просто змістити пріорітет на бік Кувейтського газу.

Необхідно підкреслити, що вирішення проблеми хімічної зброї Сирії буде великим кроком на шляху до реалізації давно поставленого завдання - створення зони вільної від зброї масового знищення на Близькому Сході.

Ключову роль у сучасній системі міжнародних відносин продовжують грати незалежні національні держави (nation-states). Вестфальский міжнародний порядок, установлений після відомого конгресу 1648 р., визначив на кілька сторіч уперед чільні позиції суверенних держав і міждержавних відносин у світовій політиці. [7]

Обєктивний неупередженний підхід до оцінки миротворчої діяльності ООН, зваженний аналіз підсумків її діяльності свідчать, що цій міжнародній організації притаманні не тільки позитивні, а й негативні риси. І хоча вона вивляється нездатною врегулювати конфлікти на Близькому Сході, але на сучасному етапі Організація Обєднаних Націй сприяє мирному врегулюванню десятків конфліктів. Вперше відповідальність за колективні дії проти порушника міжнародного права втілюється у конкретні рішення. Новим явищем є й те, що ООН має глобальний характер і несе глобальну відповідальність за відвернення війни її членів. Організація створювалася з метою мирного розвязання конфліктів, відверенення від війни.

Висновки. У Сирії почався процес ліквідації хімічної зброї про це йдеться у заяві Організації Об'єднаних Націй. Напередодні на одному з військових об'єктів були знищені сотні боєголовок і авіабомб, призначених для доставки отруйних речовин, а також частина обладнання для їх виробництва. Це зробили сирійські фахівці під наглядом міжнародних експертів. Передбачається, що потужності з виробництва хімзброї будуть знищені в Сирії за кілька тижнів. Але неможливо не підкреслити, що без втручання та регулювання з боку ООН вирішення цього конфлікту в мирному руслі було б неможливе. В той же час, Організація Об'єднаних Націй – структура, що не має альтернатив та аналогів на сьогоднішній день. По-переше, бо жодна з міжнародних організацій не представляє інтереси такої кількості держав. По-друге, тільки в ООн всі найвеличніші 5 держав сьогодення утворюють найважливіший орган – Раду Безпеки.

Таким чином, Організація Об'єднаних Націй спричиняє дуже сильний вплив на всю світову систему права. Отже, ООН відіграє важливу роль у світовій політиці: забезпчуючи підтримання миру і гуманітарна допомога. Проте існує цілий спектр інших областей, де ООН і організації її системи сприяють поліпшенню становища в світі і тим самим впливають на хід нашого повсякденного життя. Викладене дозволяє зробити висновок, що діяльність миробудівництва – це тривалий і багатогранний процес, який виходить за межі обмеженних за часом миротворчих оперцій, і саме тут необхідна колективна рішучість займатися будівництвом миру на всеосяжній і конкретній основі не зупиняючись ні на чому, ніколи не забуваючи першочергову цінність людське життя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Батычко
 В.Т. Международное право
:Конспект лекций./ В.Т.Батычко// Таганрог: ТТИ ЮФУ. - 2011.

2. Гузєв О.С. Проблеми компенсації збитків, завданих державі в наслідок застосування санкцій ООН відповідно до Статті 50 Статуту ООН посібник / О.С.Гузєв // Зовнішня торгівля: право та економіка.- К: Знання, 2007.- №1(30).

3. Панченко Л. “Архітектура” ООН у сфері миробудівництва /Л.Панченко // Підприємство, господарство і право. – 2011. – № 6(186). – С. 164–167.

4. Роль Организации Объединенных Наций и ВТО в регулировании и развитии международного бизнеса посібник / Р.Щенин, С.Смирнов посібник // Міжнародне право-К: Знання, 2007.

5. Репецький В.М., Лисик В.М. Міжнародне гуманітарне право: Підручник./ В.М. Репецький, В.М.Лисик //- К: Знання, 2007.-467 с.

6. Міжнародні організації: навчальний посібник / за ред. О.С. Кучика.// 2-ге вид., перероб. і доп.- К: Знання, 2007.- 749 с.

7. Шумилов В.М. «Международное публичное экономическое право»: Учебное пособие Издание 2-е, исправленное и дополненное /В.М.Шумилов // Издательство «НИМП». - 2001