Психология и социология/8. Педагогическая психология

Канд.психол.н., доц. Л.А.Онуфрієва

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,
м. Кам’янець-Подільський, Україна

Психологічні умови досягнення професійної зрілості майбутніми фахівцями соціономічних професій

Гуманізація всіх сфер життя передбачає розкриття творчих можливостей особистості і створення умов для її гармонійного розвитку, формування соціальної активності, відповідальності та професійності. Сьогоднішні надзвичайно складні соціальні умови характеризуються особливою гостротою, постійно відбувається ламка стереотипів, пов'язаних з мотивацією діяльності й особистістю майбутнього фахівця, процесами навчання та виховання загалом. Дослідження нагального питання підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій у нашій країні є одним із основних у педагогічній і психологічній науках. "Професіоналізм майбутніх фахівців соціономічних професій" концентрує в собі наявність не лише необхідного високого рівня знань у різних галузях наук, а й оволодіння сукупністю професійних знань та навичок як фахівця: формування постійного інтересу до особистості і її світогляду, професійного такту та професійної відповідальності. Саме ці риси повинні формуватися у свідомості майбутнього фахівця ще з студентської лави, тому проблема формування професіоналізму майбутніх спеціалістів в умовах ВНЗ є актуальною для сучасних дослідників, на думку яких професійна відповідальність - це інтегральну якість особистості: усвідомлення соціальної значущості своєї діяльності: чітке знання своїх професійних функцій; вимогливість у поєднанні з добродушністю; володіння вміннями і практичними навичками професійної діяльності; ініціатива; самостійність; творче ставлення до справи; чуття професії [2].

Професійна зрілість – це поняття, яке набуває певної популярності в сучасних дослідженнях; воно розробляється багатьма вченими. Дослідники А. О. Деркач, В. Г. Зазикін розглядають професійну зрілість майбутнього фахівця як акмеологічну інваріанту професіоналізму ; В.А. Бодров, А.В. Брушлинський як системну властивість суб'єкта праці; Л.М. Мітіна як стадію професіогенеза особистості; О. О. Бодальов, С. О. Дружилов як цінність професіонала та силу його мотивації; К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, О. С. Анісімов, Л. І. Анциферова, О. О. Бодальов, А. В. Брушлинський, Л. С. Виготський, А. О. Деркач, Є. О. Клімов, Н. В. Кузьміна, Д. О. Леонтьєв, А. К. Маркова, В. М. М’ясищев, А. В. Петровський, Є. І. Рогов, С. Л. Рубінштейн, Д. П. Узнадзе, М. Г. Ярошевський та ін. як результат професійно-особистісного розвитку.

Формуванню професіоналізму майбутнього фахівця соціономічних професій в умовах педагогічного процесу приділяється багато уваги українськими вченими та викладачами, які звертають увагу на необхідність використання під час навчального процесу таких методів і засобів навчання, які забезпечать повноправну участь студента в процесі його професійної підготовки в умовах співробітництва, вироблення студентом на основі засвоєного наукового змісту власних поглядів на поставлені проблеми і пошук їхніх рішень, формування самостійності й оригінальності мислення. Організація навчально-виховної роботи повинна передбачати варіативність змісту навчання, певний ступінь його вибору студентом, залучення студентів до активної громадської роботи. Тільки побудований на цих принципах навчальний процес у ВНЗ зможе закріпити в свідомості майбутнього випускника професійну відповідальність, стійкий професійний інтерес та постійне прагнення до власного професійного вдосконалення[4]. 

Професійна зрілість, як складова професіоналізму, є елементом підсистеми професійної компетентності особистості (А. О. Деркач, В. Г. Зазикін). Професіоналізм структурно розподіляється на підсистеми професіоналізму діяльності (операційний аспект професіоналізму) і професіоналізму особистості (суб'єктний аспект). Взаємозв'язок професійної й особистісної зрілості доцільно розглядати як взаємну детермінацію, адже розвиток особистості відбувається у професійному середовищі, яке є основним у дорослому періоді життя людини. В.А. Бодров зазначає, що професійну зрілість можна визначити як «властивість суб'єкта праці, що характеризується вищим рівнем особистісного та професійного розвитку і проявляється у високому професіоналізмі, кваліфікації та компетентності, а також у гармонійному розвитку моральних, етичних, культурних, соціальних і професійно значущих якостей і рис особистості» [1]. 

А.О. Реан вважає, що відповідальність, яка формується внаслідок морального розвитку, є критерієм професійної зрілості [6]. Професійна зрілість - це системна якість особистості, яка закладається і формується у процесі професіогенеза особистості й відображає його якість. Професійна зрілість стає необхідною умовою досягнення акме особистості, його мотивом і базовою цінністю професіонала та за структурою складається з: професійної спрямованості особистості як відповідності здібностей і вмінь людини вимогам професії; розвиненої професійної свідомості; наявності власної професійної філософії; розвиненої професійної рефлексії; позитивної професійної Я-концепції; професійної мобільності як постійної готовності до навчання; відповідності сенсожиттєвих орієнтацій професійним цілям; сформованої професійної ідентичності.

У своїх працях дослідник Ю.П. Поваренков розглядає професіоналізм людини на основі двох критеріїв: об'єктивного (зовнішнього) і суб'єктивного (внутрішнього), співвідношення яких стає основою професійної рефлексії та виглядає як співвіднесення розуміння суб’єктом своїх здібностей і навичок із вимогами професії [5].

Особливість соціономічних професій полягає в тому, що навчатися потрібно впродовж усього професійного шляху, тому що ця професійна галузь знаходиться у стані постійного розвитку, у ній здійснюється багато нових досліджень, результати яких важливо враховувати у професійній діяльності. Фахівці соціономічних професій час від часу періодично мають кризи ідентичності, конструктивне проходження яких є ґрунтом для професійного зростання і досягнення професійної зрілості[3]. Професійна зрілість, на думку дослідників є етапом професіогенезу особистості, який складається із чотирьох стадій: виникнення професійних намірів або вибору виду майбутньої професійної діяльності; професійного навчання як засвоєння професійних знань, умінь, навичок; активного входження у професію через досягнення комфорту при здійсненні професійної діяльності; реалізації особистості в професії через вироблення індивідуального стилю діяльності та активного використання творчості.

В. Е. Чудновський наголошує про професійну зрілість як умову досягнення акме особистості. Відповідність сенсожиттєвих та професійних орієнтацій особистості є її акме-потенціалом, який робить прийняття професійних цінностей, сенсів професійної діяльності основою життєвих сенсів, що визначає досягнення професійної зрілості. Сенсожиттєві орієнтації як фактор мотивації досягнення професійної зрілості виводять життя людини на інший рівень психологічного, культурного, морального і соціального розвитку, спрямовуючи «справу життя» на служіння людям [7], тобто здійснюється трансцеденція людини (В. Франкл, Г. Олпорт) - вихід за рамки власного «я» і професійна діяльність фахівців соціономічних професій наповнюється більш високим сенсом.

Висновки. Професійна зрілість - це системна якість особистості, яка формується у процесі професіогенезу особистості і є відображенням його змісту і якості. У структурі «професійної зрілості» виокремлюються такі компоненти як професійна спрямованість особистості, відповідність здібностей та вмінь людини вимогам професії, розвинена професійна свідомість, наявність власної професійної філософії, професійна ідентичність, професійна рефлексія, позитивна професійна Я-концепція, професійна мобільність як постійна готовність до навчання, відповідність сенсожиттєвих орієнтацій професійним цілям. Особливостями професійної зрілості фахівців соціономічних професій є досягнення високого рівня розвитку професійної етики, результатом чого є спрямованість на служіння як професійний сенс; готовність до особистісного зростання й самовдосконалення.

Література

1. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности: Учеб. пособие для вузов / В.А. Бодров // Учеб. пособие для вузов. – М.: ПЕР СЭ, 2001. – 511 с.

2. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості: Наук. моногр. / С.Д.Максименко. – К.: КММ, 2006. – 255 с.

3. Онуфрієва Л.А. Значення професійної ідентичності та ідентифікації у професійному становленні майбутніх фахівців соціономічних професій / Л.А. Онуфрієва // Сучасна психологія і педагогіка: дослідження та розробки. Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, Україна, 18-19 травня 2012 року). – Харків: Східноукраїнська організація "Центр педагогічних досліджень", 2012. – С. 38-41.

4. Онуфрієва Л.А. Формування професіоналізму і психологічна підготовка майбутніх фахівців соціономічних професій / Л.А. Онуфрієва // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / за ред. О.В. Гаврилова, В.І. Співака. – Вип. 19. – В двох частинах, частина 1. Серія: соціально-педагогічна. – Кам’янець-Подільський : Медобори-2006, 2012. – С. 195-204.

5. Поваренков Ю.П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю.П. Поваренков. – М.: Изд-во УРАО, 2002. – 160 с.

6. Реан А.А. Психология адаптации личности / А.А. Реан – СПб.: Медицинская пресса, 2002. – 352 с.

7. Чудновский В.Э. Становление личности и проблема смысла жизни: Избранные труды / В.Э. Чудновский. – Москва-Воронеж: Издательство Психологи России, 2006. – 768 с.