Фізична культура і професійний спорт / 1.Фізична культура і спорт:
проблеми,
дослідження, пропозиції
Перебійніс В.Б.
Харківська державна академія фізичної культури
Раціональна
побудова
тренувального процесу
дзюдоїстів-ветеранів
На підставі проведеного дослідження нами було виявлено, що найбільш
актуальними проблемами підготовки дзюдоїстів-ветеранів є|з'являються| раціональна побудова тренувального процесу, що
передбачає тісний зв'язок стану
здоров'я, структури діяльності змагання й підготовленості з методикою діагностики функціональних
можливостей
спортсменів, модельними характеристиками провідних дзюдоїстів за віковими й
ваговими категоріями; вдосконалення засобів і методів, направлених на поліпшення конкретних компонентів підготовленості, вироблення
здатності органів і
систем організму до взаємодії в умовах граничного режиму м'язової діяльності:
знання домінант, що забезпечують досягнення високого спортивного результату дзюдоїста-ветерана; виявлення закономірностей
розвитку провідних фізичних якостей на різних етапах фізичної підготовки
спортсмена; індивідуальний підхід до оптимізації рівня розвитку фізичних якостей
і збереження
здоров'я та хорошої
працездатності.
Тренувальний процес дзюдоїстів-ветеранів необхідно будувати з урахуванням функціонального стану серцево-судинної системи
як одного з найважливіших критеріїв
оцінки дії на організм людини систематичного спортивного тренування. У
дзюдоїстів-ветеранів з віком
і зі збільшенням ступеня артеріального тиску (АТ) достовірно
збільшуються товщина стінок, об'ємні й лінійні характеристики порожнини лівого
шлуночка, лівого передсердя (ЛП).
В.С. Сагітовою (2007 р.) виявлено прямі
кореляційні зв'язки між АТ і віком (r=0,6). Дослідниця робить
висновок про те, що
ступінь рухової активності
після припинення
професійних занять спортом взаємопов'язаний з рівнем АТ, показниками індексу Кетле (ІК) і ступенем органних змін серця. У дзюдоїстів-ветеранів
незалежно від подальшої
рухової активності достовірно нижчі показники холестерину і В-ЛП в порівнянні з
не спортсменами, додатковим чинником,
що сприятливо впливає на ліпідний обмін, є продовження рухової активності. Високі показники
фізичної працездатності дзюдоїстів-ветеранів корелюють із ступенем|мірою| фізичної активності після припинення професійним заняттям
спортом (r=0,5).
У дзюдоїстів-ветеранів, що припинили систематичні
заняття фізичною культурою, виявляється високий ступінь|міра| розвитку серцево-судинних захворювань у 26%,
тоді як у тих, що
продовжують заняття спортом, - у 4,5%.
Значні досягнення у ветеранському спорті неможливі без раціональної побудови підготовки спортсмена, яка
має базуватися на реалізації об'єктивних закономірностей формування вищої
спортивної майстерності: фазовий характер становлення спортивної майстерності дзюдоїста-ветерана;
взаємозв'язок спортивних результатів з
показниками збереження
й розвитку рухових і вегетативних функцій; спортивна працездатність та
імунологічна реактивність; залежність темпу досягнення піку зрілості спортсмена від
резервів адаптації організму (функціональних, опорно-рухового апарату,
скелетних м'язів до силових навантажень, навантажень на витривалість),
адаптивних перебудов рухової координації, а також у системі енергозабезпечення
на різних етапах спортивної підготовки.
Планування
спортивної діяльності зумовлює вдосконалення системи тренування, що включає
загальнофізичну, технічну, техніко-тактичну, змагальну, психологічну й теоретичну підготовку.
Ефективна підготовка дзюдоїстів-ветеранів обумовлена оптимальним змістом кожного з етапів спортивного
вдосконалення (його основні завдання,
параметри роботи і практики змагання, зокрема, такі, як обсяг тренувань за рік,
інтенсивність тренувальних навантажень, кількість змагальних поєдинків за рік, тижневий
обсяг роботи).
Базова підготовка сильних дзюдоїстів-ветеранів характеризувалася збільшенням
частки допоміжного (до
50%) і спеціального (до 15%) компонентів у загальному обсягу тренувальної роботи в порівнянні з їх
початковою підготовкою. Підготовка дзюдоїстів-ветеранів має бути спрямована
значною мірою на культивування властивих їм яскравих здібностей.
Фундамент загальної
й допоміжної підготовки ветеранів необхідно скоректувати так, щоб це не суперечило їх індивідуальним даним. Нами
виявлені істотні
відмінності в обсягу тренувальної роботи
дзюдоїстів різної ваги (за умови однакової вікової категорії) - найбільший обсяг тренувальної роботи освоїли
борці легкої ваги, а найменший - представники напівважкої і важкої вагових категорій . Слід
особливо відзначити, що у всіх випадках більше половини загального обсягу базової підготовки складали
допоміжні вправи. Фізична підготовка дзюдоїстів-ветеранів легких вагових
категорій була більшою мірою орієнтована на розвиток швидкісних і
координаційних можливостей,
а дзюдоїстів-ветеранів напівважкої і важкої ваги - на розвиток і використання максимальної
сили.
Зараз час змінилася
система ветеранських змагань, збільшилася їх інтенсивність, яка
характеризується значним підвищенням фізичної та психічної напруженості
індивідуальних календарів. Узагальнення проведених нами досліджень показує, що
знаходитися тривалий
час у стані спортивної форми дзюдоїстові-ветеранові украй складно. Тому цей стан повинен систематично оновлюватися й розвиватися за своїми
певними законами.
Проведений нами аналіз підготовки спортсменів, що успішно виступали на чемпіонатах України,
Європи та світу серед ветеранів,
виявив, що вони різко знижують навантаження і збільшують частку загальнопідготовчих засобів після|потім| цих змагань, і вся їх підготовка протягом
подальшого року спрямована
на головні змагання сезону, які зазвичай проводяться в кінці річного циклу. Динаміка їх результатів відповідає
найчастіше одному-двом періодам
утримання спортивної форми з
одним-трьома піками, як правило, в завершальному
макроциклі.
Особливого значення набувають індивідуалізація підготовки
дзюдоїстів-ветеранів з
акцентом на вдосконалення сильних сторін підготовленості, різноманітність
варіантів побудови
тренувального процесу і практики змагання, ефективне відновлення, профілактика
захворювань і травм.
Саме на цьому етапі значно підвищується обсяг і якість рухових навичок,|навичок| набутих у попередніх навчально-тренувальних
процесах і таких, що базуються на відносно невисокому рівні обсягу, інтенсивності й напруженості
тренувальної діяльності дзюдоїста-ветерана.