УДК. 479:4-062.76

Павлова Н.А.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

  Анотація. На даний час розглядаються шляхи вдосконалення процесу фізичного виховання у вищих навчальних закладах засобами нетрадиційних видів оздоровчої гімнастики різної спрямованості, зокрема аеробіки та шейпінгу.

  Ключові слова: завдання, форми, засоби фізичного виховання студентів, аеробіка, шейпінг.

  Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку України, в умовах активного реформування освітньої, соціокультурної сфери, в тому числі галузі фізичної культури та спорту назріла необхідність пошуку нових ефективних шляхів та засобів удосконалення процесу фізичного виховання молоді. Особливої уваги, на нашу думку, заслуговує фізичне виховання студентів, тому що роки перебування у вищих навчальних закладах – важливий етап формування майбутніх фахівців. Невипадково у комплексній системі навчально-виховного процесу у ВНЗ належить фізичному вихованню студентів. Фізична культура студентів має велике значення для професійної підготовки майбутніх фахівців.

 Ефективність навчання та праці студентів значною мірою залежить від ступеню витривалості, координаційних можливостей, рівня розвитку показників сили, гнучкості та інших фізичних якостей. Загальновідомо, що низький рівень працездатності призводить до швидкого стомлення, появи більшої кількості помилок у роботі та несприйняття нового матеріалу. Навчальна діяльність студентів та праця спеціалістів характеризується переважно малорухомим станом, тривалим перебуванням в одній і тій самій позі, сидячи чи стоячи. Обмеження руху, статичність у позах різко погіршує працездатність, призводить до помилок і неточностей, негативно відбивається на життєво важливих системах організму.

  Провідна роль відводиться фізичному вихованню і у формуванні особистості студента й фахівця, розвитку фізичних і психічних якостей, професійних вмінь і навичок, збереженні і зміцненні здоров'я. Його структура і зміст визначаються метою і завданнями, які поставлені перед цією загально-профільною навчальною дисципліною.

  Мета – визначити шляхи і напрями вдосконалення фізичного виховання студентів ВНЗ засобами нетрадиційних видів оздоровчої гімнастики різної спрямованості.

  Виклад основного матеріалу. Аналіз навчальних планів та програм ВНЗ показує, що при вивченні курсу "Фізичне виховання" передбачається вирішення таких завдань, як:

·      знання та дотримання основ здорового способу життя;

·      знання основ організації і методики найбільш ефективних видів та форм раціональної рухової  діяльності, та вміння застосовувати їх на практиці;

·      знання основ методики оздоровлення та фізичного вдосконалення традиційними та нетрадиційними засобами і методами фізичної культури;

·      знання основ професійно-прикладної фізичної підготовки й уміння застосовувати їх на практиці;

·      знання основ фізичного виховання різних верств населення;

·      прищеплення стійкої звички до щоденних занять фізичними вправами з використанням різноманітних раціональних форм;

·      систематичне фізичне тренування з оздоровчою або спортивною спрямованістю;

·      виконання нормативів професійно-прикладної психофізичної підготовленості;

·      інформування про головні цінності фізичної культури та спорту.

 

  Фізичне виховання у вищих навчальних закладах здійснюється у наступних формах:

·      лекції з теорії фізичного виховання;

·      обов'язкові навчально-практичні заняття, передбачені в обсязі 4 години на тиждень;

·      заняття у спортивних секціях, клубах, групах у позаурочний час;

·      самостійні заняття студентів фізичною культурою і спортом;

·      фізичні вправи у режимі навчального дня у формі фізкультурних пауз і фізкультурних хвилинок;

·      масові фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи в позаурочний час.

  До основних форм занять відносяться урочні форми. До них відносять порівняно великі форми занять, які структурно впорядковані так, як це необхідно для ефективного навчання руховим діям та досить масовані розвиваючі або підтримуючі підвищену тренованість впливу на функціональні властивості організму, його фізичні якості та пов'язані з ними здібності.

  Ефективність занять з фізичного виховання у ВНЗ у значній мірі залежить від змісту програми, за якою вони здійснюються. Зміст курсу "Фізичне виховання" викладається в межах названих вище форм за двома основними розділами: теоретичним і практичним.

  У відповідності з "Державними вимогами до навчальних програм з фізичного виховання у системі освіти", вищі навчальні заклади на основі навчального плану й базової навчальної програми з фізичного виховання розробляють свої робочі навчальні програми з фізичного виховання.

 Т.Ю. Круцевич  відзначає, що зміст навчальної програми має орієнтувати педагогічний процес не на опосередкованого студента і дозволяти диференційовано підходити до виховання кожної конкретної особистості. Ця теза вимагає від фахівців фізичної культури ВНЗ постійного пошуку нових сучасних засобів та методів фізичного виховання студентів з урахуванням їхніх інтересів та вподобань.

  Активні процеси лібералізації та гуманізації вищої освіти дозволяють з урахуванням особливостей матеріальної бази, традицій, які історично склалися та компетентності професорсько-викладацького складу, разом з базовою програмою реалізувати авторські програми з фізичного виховання.

  Останнім часом серед студентської молоді особливої популярності набули нетрадиційні види оздоровчої гімнастики. Враховуючи це, для вирішення завдань фізичного виховання у ВНЗ нами були проаналізовані найбільш популярні нетрадиційні види оздоровчої гімнастики різноманітної спрямованості, такі, як: ритмічна гімнастика, аеробні танці – "аеробіка", шейпінг.

  Засоби нетрадиційних видів оздоровчої гімнастики використовувалися, як допоміжні при вирішенні основних завдань навчальної програми з фізичного виховання. Вибір та дозування вправ та інших засобів визначалися переважною спрямованістю на розвиток витривалості, координаційних здібностей, гнучкості у відповідності до вимог навчальної програми.

  У програмі особлива роль відведена вправам аеробного характеру, що мають значний вплив на здоров'я та працездатність студентів.

  На теперішній день однією з найефективніших сучасних видів гімнастики для покращення параметрів серцево - судинної системи, дихальної систем, боротьби з гіподинамією, підвищення працездатності студентів є аеробіка.

  У 60-х роках ХХ століття Кеннет Купер запропонував терміном "аеробіка" називати фізичні вправи, що виконуються на основі аеробного механізму енергозабезпечення. Аеробіка за К. Купером – це систематичне застосування тривалих, помірних за інтенсивністю фізичних вправ, що охоплюють роботою велику групу м'язів (близько 2/3 від м'язової маси тіла) і є тривалими (15 – 40 хвилин без перерви і більш), але найголовніше – забезпечуються енергією за рахунок аеробних процесів. Тому важлива оптимальна інтенсивність м'язової роботи.

  Широка популярність науково-обґрунтованих К. Купером аеробних програм ходьби і бігу викликала інтерес і до інших видів оздоровчих занять – плавання, велоспорту, занять з обтяженнями й інше.

  У 1969 р. Дж. Соренсен (США) уперше запропонувала використовувати хореографічно упорядковані гімнастичні вправи для занять під музику і ввела термін "аеробіка" для визначення оздоровчого виду гімнастики. Як символ для популяризації і поширення аеробіки успішно виступила знаменита кіноактриса Джейн Фонда.

  На даний час існує більш 100 різних фітнес-програм, заснованих на видах оздоровчої гімнастики.

  У залежності від характеру впливу на організм того, хто займається, все різноманіття видів аеробіки можна класифікувати на категорії, що спрямовані на розвиток:

   1 – аеробної витривалості;

   2 – силової витривалості і сили м'язів, формування гармонічної фігури;

   3 – координаційних здібностей і музично-ритмічних навичок;

   4 – гнучкості і досягнення релаксації (розслаблення).

  Саме розвиток витривалості набуває для студентів особливого значення під час тривалої праці за умови обмеження рухової активності, перебування у статичній позі.

  В основі всіх аеробних фітнес-програм покладено класичну або базову аеробіку. Особливістю виконання цих вправ є силова фіксація м'язів і контроль всіх рухів. При виконанні рухів варто дотримуватися правильної техніки, що в цілому виражається у вимозі виключити "перерозгинання", "перенапруги".

  Базовими вправами в аеробіці є різні види ходьби, бігу, підскоки, стрибки, махи ногами, присідання, випади. Застосування цих вправ у сполученні з пересуваннями, поворотами, рухами рук забезпечує різноманітний вплив на організм студентів.

  Основу занять з аеробіки складають вправи середньої та високої інтенсивності. Контроль за інтенсивністю вправ здійснюється за динамікою показників пульсу. Частота серцевих скорочень (ЧСС) – простий і досить інформативний показник реакції організму на навантаження, тому динаміка її – досить показова характеристика стану організму студентів, що займаються аеробікою. Особливістю виконання аеробних вправ є обов'язкове дотримання цільової зони ЧСС.

  Цільова зона пульсу розраховується за методом Кервонена і знаходиться у рамках від 60 до 85 % максимальної частоти серцевих скорочень. Індивідуальний контроль за дотриманням цільової зони ЧСС можна здійснювати на основі шкали оцінки самовідчуття напруження м'язової діяльності Борга, також контрольним показником нормальної реакції організму на аеробне навантаження є 5-хвилинний період відновлення, коли пульс наближається до вихідного рівня.

  Дотримання цільової зони ЧСС забезпечує очікуваний ефект від аеробного тренування.

  Аеробна гімнастика має багато позитивних сторін. Заняття проходять в атмосфері підвищеної емоційності, у групі, під музику, завдяки чому зменшується монотонність, властива тривалому виконанню вправ. Крім стимулятора позитивного емоційного фону музичний супровід виконує роль лідера, що задає ритм, темп – у цілому навантаження. Кількість музичних акцентів визначає інтенсивність рухової діяльності і, відповідно, її навантажливість. Музична фонограма складається за принципом "нон-стоп", тому що в практиці аеробіки використовуються методи безперервного тренування, тобто потокове виконання вправ, без пауз.

 До особливостей методики проведення аеробіки відносяться наступні моменти:

  1. безпека аеробного тренування має на увазі як правильний підбор вправ і складання комплексів, так і відповідну техніку виконання, зокрема:

   - при виконанні рухів варто уникати різких рухів балістичного характеру;

   - необхідна зміна працюючої ланки або напрямку руху через кожні 8 рахунків;

   - зміна амплітуди і потужності руху повинна бути поступовою як у бік збільшення, так і зменшення;

  2. нові рухи або способи переміщень (пересувань) повинні виконуватися в повільному темпі або навіть імітуватися;

  3. для полегшення виконання ефективним є використання супровідних команд і підказок словом і дією – показом;

  4. технічно правильне освоєння окремих рухів і їхнє об'єднання в комбінації і комплекси. У створенні комбінацій виділяється два напрямки: регламентований варіант і вільний стиль.

 Виділяють 5 методів створення комбінацій регламентованого варіанта:

   - метод лінійної прогресії ("виноградного грона");

   - метод "від голови до хвоста";

   - метод зиґзаґа;

   - метод додавання;

   - власне блок-метод;

  5. на початкових етапах занять варто скласти комплекси відповідно до можливостей тих, хто займаються; у наступних етапах при досить досконалому володінні арсеналом вправ можливий вільний вибір рухів викладачем за ходом заняття;

 6. підбір музичних творів і музичного оформлення занять повинні відповідати характеру і віковим особливостям студентів, відповідати ритмічності твору.

  Використання авторської програми застосування нетрадиційних видів оздоровчої гімнастики дозволило значно підвищити інтерес студентів до занять фізичною культурою, створити нові емоційні форми побудови уроку з яскраво вираженою спрямованістю на розвиток витривалості та працездатності молодих людей.

Висновок.

  Сучасні підходи до змісту фізичного виховання студентів вимагають залучення нових нетрадиційних засобів фізичної культури на основі розробки авторських та експериментальних навчальних програм.

  Засоби нетрадиційних видів оздоровчої гімнастики (аеробіка, ритмічна гімнастика, шейпінг) сприяють розвитку витривалості, працездатності та інших фізичних якостей студентів, а також підвищують інтерес молодих людей до занять фізичною культурою, формують здоровий спосіб життя, вирішуючи основні завдання процесу фізичного виховання студентів у вузах.

Література:

    1. Аэробика. Теория и методика проведения занятий: Учебное пособие для студентов вузов физической культуры. Под ред. Е. Б. Мякинченко и М. П. Шестакова. – М.: Спорт Академ Пресс, 2002. – 304 с.;

    2. Виру А. А., Юримяэ Т. А., Смирнова Т. А. Аэробные упражнения – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 142 с.;

3. Крючек Е. С. Аэробика. Содержание и методика проведения оздоровительных занятии: Учебно-методическое пособие. – М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2002;

4. Лисицкая Т. С., Сиднева Л. В. Аэробика: В 2 Т. Т1. Теория и методика. – М.: Федерация аэробики России, 2002. – 232 с.;

5. Менхин Ю. В., Менхин А. В. Оздоровительная гимнастика: теория и методика. – Ростов н/Д.: Феникс, 2002. – 384 с.;

6. Паффенбаргер Р. С., Ольсен Э. Здоровый образ жизни. – К.: Олимпийская литература, 1999;

7. Теория и методика физического воспитания. Под ред. Круцевич Т. Том 2. – Киев: Олимпийская литература, 2003. – 392 с.;

8. Шлозберг С., Непорент Л. Фитнесс для "Чайников". – М.: Диалектика, 1999;

Щербина В.А., Операйло С.І. Фізична культура у біогуманітарна підготовка студентів вузів: Навч. Посібник. – К.; 1995.

9. Эдвард Т. Хоули, Б. Дон Френкс. Оздоровительный фитнесс. – К.: Олимпийская литература, 2000.