Л.В.Балацька

Чернівецький національний університет ім.Ю. Федьковича

Чинники, які визначають нестимульований розвиток моторики у дітей 3-6-ти років.

Ураховуючи дані останніх досліджень [20; 23], нестимульований розвиток моторної функції відбувається у декілька етапів за закономірностями, що відображають індивідуальний розвиток людини. Так на першому етапі (до народження) цей процес відбувається у рідкому середовищі в тривимірному просторі, що сприяє пом’якшенню рухів плода при різних рухах матері, регулюванню й обмеженню надлишкового руху плода, а також розвитку найважливіших центрів заднього мозку: вестибулярних і слухових ядер (пов’язані з орієнтування тіла у тривимірному просторі); центрів координації рухів частин й усього тіла (мозочок); центів «забезпечення» складних рухів – регуляції кровообігу і дихання (продовгуватий мозок).

На другому етапі (протягом першого року життя) подальший розвиток моторної функції пов’язаний з вищезазначеним, а також передусім з формуванням систем протидії гравітації: від народження до двох місяців дитина починає утримувати голову, що зумовлено розвитком м’язів шиї і відповідних сенсомоторних реакцій; на 5–6-й місяці – сідати (у зв’язку з розвитком хребта, м’язів тулуба і відповідних сенсомоторних реакцій), на

12-й – стояти, що зумовлено подальшим розвитком зазначених систем, реакцій та у кожний із зазначених періодів також з початком формування сінкінезії – взаємозв’язку органів чуття.

На третьому етапі розвиток моторної функції відзначається, насамперед формуванням у віці 0,5–1,5 років вміння повзати та у зв’язку з цим –– важливої координаційної системи «око-рука» (є складовою крупнішої системи –– зорово-моторна координація), що визначає навчальну, професійну, побутову діяльність (малювання, писання, читання, роботу на комп’ютері маніпуляція з предметами, інструментами тощо). Зазначені властивості моторики, починаючи з 5–7 років починають відігравати провідну роль у розвитку логічних процесів абстрактного мислення, координованій роботі лівої і правої частин тіла (танці, гра на музичних інструментах, творчі маніпуляції) [1; 2].

На четвертому етапі, крім подальшого розвитку вищезазначених характеристик, головним є формування також перехідного чинника, а саме пов’язаного з переходом від горизонтального до вертикального положення тіла. У зв’язку з цим мова ведеться, насамперед про оволодіння дитиною рухами лазіння: з одного боку ще використовується чотири точки опори, але з іншого –– тулуб уже розташовується вертикально; водночас доопрацьовуються сінкінезії «око-рука», «ліві-праві кінцівки» та формуються нові, пов’язані з новим середовищем (пружним) і більшою активізацією вестибулярного апарату [2; 3; 16].

Нарешті на п’ятому етапі розвиток моторної функції відзначається, передусім становленням елементів локомоцій, пов’язаних із прямостоянням, прямоходінням і бігом. Характерним для цього етапу є інтенсивніший, ніж у попередні етапи, вплив такого зовнішнього чинника як соціум. Як зазначає у зв’язку з цим М. О. Бернштейн [9] період набуття стилю ходьби, бігу, постави, тобто вертикалізації поз, є найбільш тривалим –– від 1 до 5–7 років, що свідчить про охоплення цим процесом усього дошкільного періоду.

Основою організації рухів нервовою системою протягом цих етапів є домінування мимовільної регуляції рухів, що розглядаються як традиційні для людини рухи, а організм має спадкову пам’ять про них у вигляді послідовних рефлекторних схем рухів. У випадку впливу зовнішніх чинників ці схеми організовуються у рухові комплекси [16].

На цьому етапі виокремлюють також таку основу організації рухів нервовою системою, яка пов’язана з їх довільною регуляцією і відзначається більш міцним, ніж на попередньому етапі, зв’язком із соціумом, а визначальною тут є друга сигнальна система і розвиток вищої нервової діяльності.

Проте останні дані [6] свідчать про недоречність такого виокремлення для його врахування у практичній діяльності, оскільки значна частина дітей відзначається уповільненим розвитком. Зокрема одержані цією авторкою дані свідчать, що у багатьох дітей 5–7 років: порушений сенсомоторний розвиток, формування і реалізація первинних рухів-рефлексів (смоктальний, хапальний, Моро тощо); не реалізується весь необхідний спектр таких основних біологічно зумовлених рухів як плавання, повзання, лазіння, ігри з предметами та багато інших локомоцій; слабко налагоджено наслідування при переході від первинних і основних рухів до рухів дрібної моторики, письму, мовленню, високоспеціалізованим рухам.

Конкретизуючи особливості кожного вищезазначеного етапу в аспекті онтогенезу біодинаміки елементів локомоцій людини, можна відзначити таке. Ходьба, як один з перших видів локомоцій, якими за життя оволодіває людина, незалежно від різновидів, у період 3–5 років відзначається нерівномірністю зміни частоти кроків, причому з відмінностями значень у представників різної статі: в повільній ходьбі тривалість кроку 5-річних хлопчиків становить 429±80мс, одноліток-дівчаток –– лише 390±78, у швидкій ходьбі –– відповідно 351±68 та 313±65мс [13].

Силові характеристики опорних реакцій при ходьбі у 5–6 років відзначаються такими особливостями: 54,9 % хлопчиків виявляють І тип реакції (різке збільшення величини вертикальної складової зусиль під час постановки ноги на опору), 19,8 % –– ІІ тип (рівномірний розподіл максимумів зусиль у першій і другій динамічний хвилях, плавніший передній фронт їх зростання після постановки ноги на опору), 35,3 % –– ІІІ тип (значне переважання другого максимуму над першим), а кількість дівчаток з такими типами реакції становить відповідно 60, 20 і 20 %.

Водночас дослідниками [4] не виявлено суттєвих розбіжностей у координації м’язової діяльності дітей 5–6 років під час ходьби. Це підтверджує висновки іншого дослідження [8], що до 5 років завершується формування основних координаційних механізмів ходьби дитини.

Повільний біг, як інший вид локомоцій, у дошкільний період відзначається віковими і зумовленими статтю особливостями формування елементів його біодинаміки. Зокрема у 5–6 років І-м і ІІ-м типами опорних реакцій відзначається відповідно 90,1 % та 9,9 % хлопчиків, тоді як всі 100 % дівчаток мають І-й тип, а ІІІ-й взагалі відсутній в обох вибірках [14].

Водночас відзначається [4; 14], що такий розподіл є стабільним як у дівчаток, так і хлопчиків, не тільки у 5–6 років, але й між 3-м і 5-м роками життя. Крім цього одержана цими авторами електроміографічна інформація про роботу м’язів нижніх кінцівок у повільному бігу свідчить, що існуюче під час ходьби різноманіття відношень м’язів-антагоністів зберігається також у повільному бігу. Але в амортизаційній фазі, навпаки має місце одночасна електрична активність м’язів-антагоністів, причому як у дівчаток, так і хлопчиків. При цьому чотириглавий м’яз стегна в кожному віці періоду 3–5 років у амортизаційній фазі опорної реакції розвиває значну активність одночасно зі своїм антагоністом – двоглавим м’язом, а також відзначається такою активністю протягом усіх фаз опорної реакції. Останнє відрізняється від даних, якими відзначається така реакція означених м’язів стегна у юнацькому віці.

Зазначене пояснюється виокремленою М.О.Бернштейном [9] «стадією реципрокного іннерваційного примітиву», що характерна для розвитку локомоцій, пов’язаних з ходьбою і початком їх розвитку у повільному бігу, та відзначається підвищеною активністю м’язів-антагоністів.

Що стосується максимально швидкого виконання бігу, то його кінематичні характеристики у хлопчиків 5–6 років відзначаються таким: швидкість бігу становить 4,07±0,85 м/с, довжина кроку – 98,2±26 см, а часові параметри бігового кроку є наступними: тривалість виконання кроку – 242,2±43мс, тривалість фази опори – 164±43мс, фази польоту – 77,8±44, амортизації – 82±30, активного відштовхування – 82±24, ритмічний коефіцієнт (відношення часу опори до часу польоту) знаходиться у межах 2,49±0,33мс [13].

У дівчаток 5–6 років кінематичні характеристики швидкого бігу дещо відрізняються від виявлених в однолітків-хлопчиків, а саме: швидкість бігу становить 3,86±0,82 м/с, довжина кроку – 96,6±18 см, а часові параметри бігового кроку наступні: тривалість виконання кроку – 251,2±34мс, тривалість фази опори –– 169,8±23мс, фази польоту – 80,6±25, амортизації – 90,1±27, активного відштовхування – 83,6±29, ритмічний коефіцієнт – 2,15±0,71.

Розподіл типів опорних реакцій у дітей під час виконання швидкого бігу відзначається такими особливостями: дівчатка – всі мають І-й тип, хлопчики – 70,3 % мають І-й тип реакції, 29,7 % – ІІ-й тип, а ІІІ-им не відзначається жоден, причому як хлопчик, так і дівчинка.

Водночас між 3-м і 6-м роками у дівчаток і хлопчиків біодинаміка швидкого бігу відзначається сталим виявом тривалості кроку, зростанням швидкості бігу, коливальним характером динаміки показника довжини кроку, темпу виконання бігових рухів, тривалість фази польоту та опори, але які мають різноспрямований характер, – тривалість інтервалів скорочується, а тривалість фази рухів у польоті, навпаки збільшується .

У зв’язку з існуванням вищезазначених закономірностей та пов’язаних з віком і статтю особливостей розвитку біодинаміки елементів локомоцій, деякі дослідники [4; 6; 13] виокремлюють комплекс чинників, пов’язаних з розвитком нервової системи і психіки та які є визначальними у нестимульованому розвитку моторної функції дитини. Такими, зокрема є: модально-специфічні чинники (пов’язані з органами чуття – тактильні, слухові, зорові, вестибулярні, стимули нюху і смаку); кінестетичні; кінетичні; просторові (простір світу, схема тіла, квазіпросторовий, модальний); довільної регуляції; енергетичного забезпечення; взаємодії між півкулями головного мозку (симультаність і сукцесивність).

Урахування вищезазначених чинників, що значною мірою визначають розвиток моторної функції дошкільників, є перспективним для ефективного управління таким процесом у напрямі покращення цієї функції за допомогою засобів фізичного виховання [13].

Водночас необхідно зазначити, що вивчення професором В.К.Бальсевичем [4] біодинаміки елементів локомоцій людини в онтогенезі дозволило йому зробити такий висновок: аналіз і обговорення таких даних будуть далеко неповними, якщо не враховувати вплив на біодинамічні характеристики таких важливих чинників, як параметри фізичного розвитку і фізичної підготовленості.

Ураховуючи зазначене, за інформацією наукової літератури вивчили особливості вияву та динаміки цих характеристик у дівчаток і хлопчиків між 3-м і 6-м роками. Одержані дані засвідчили, що розвиток їх моторної функції у цей період відбувається на фоні щорічного збільшення довжини тіла: узагальнення даних [19; 22] свідчить, що до 5-и років значення цього показника приблизно подвоюється порівняно з першим роком життя дитини.

Кісткова система дитини у цей період відзначається початком (у 2–3 роки) та перебігом процесу окостеніння, а характерним є: велика кількість хрящової тканини, м’якість, гнучкість, недостатня міцність кісток [24]. У зв’язку з цим означена система легко піддається впливу, причому як зі сприятливими, так і несприятливими наслідками.

Розвиток кісткової системи міцно пов’язаний з розвитком скелетних м’язів. Зокрема з віком, під дією багаторазового виконання дитиною різноманітних рухів, між 3-м і 6-м роками відбувається збільшення м’язової маси і скорочувальних можливостей скелетних м’язів. Так абсолютна сила м’язів збільшується з 3,5–4 кг у 3–4 роки до 10–12 у 6 років, а крім цього, починаючи з 4-х років уже фіксується розбіжність цього показника у дівчаток та хлопчиків [16]. Водночас розвиток у них м’язів-згиначів відзначається більш інтенсивним розвитком порівняно з м’язами-розгиначами, у зв’язку з цим часто фіксуються такі відхилення від норми: сутула спина, опущена голова, зведені плечі тощо [19]. Щодо м’язового тонусу як важливої характеристики скелетних м’язів, то з віком він зростає, насамперед м’язів живота і спини, а також узгоджується в аспекті нормалізації взаємодії м’язів-згиначів та м’язів-розгиначів, оскільки у перші місяці життя дитини тонус останніх поступається тонусу м’язів-згиначів [11]. У зв’язку із зазначеним відбувається вдосконалення рефлекторної регуляції розслаблення і напруження найбільших груп м’язів, що сприяє наданню тілу певної пози, у дитини формується постава.

21

Морфологічними та функціональним змінами відзначається розвиток серцево-судинної системи дітей у дошкільний період. Зокрема маса серця зростає з 70,8 г у 3–4 роки до 92,3 – у 6–7 років, а його сила та працездатність збільшуються, в зв’язку з цим зменшується частота серцевих скорочень, що в цьому віці знаходиться на рівні, у середньому, 97 ск·хв^-1. Аналогічною тенденцією зміни відзначається ударний, хвилинний обсяги серця та артеріальний тиск, що у період 3–7 років зменшується і досягає значень на рівні від 80/50 до 110/70 мм рт. ст. [5; 12].

Дихальна система відзначається такими змінами показників: частота дихання зменшується з 25–30 за хвилину, що характерно для третього року, до 22–26 у 4–7 років; у 2–2,5 разів зростає глибина дихання та легенева вентиляція, вдвічі – споживання кисню [18].

Удосконаленням відзначається також реакції-відповіді дихальної системи на фізичні навантаження. Зокрема така реакція характеризується поглибленням дихання, а не збільшенням його частоти. При цьому забезпечується економніша діяльність енергозабезпечуючих систем – зазначеної і серцево-судинної: «пульсова вартість» одиниці виконаної роботи у дітей з 4-х до 7-ми років знижується вдвічі, кисневе забезпечення на 1 кг/м роботи –– у півтора рази [24].

Підвищення рівня морфологічного та функціонального розвитку основних систем організму дитини з 4 до 7 років забезпечує зростання також її фізичної працездатності: спроможність виконувати неперервну роботу зростає з 10 до 25–30 хв, при цьому загальний обсяг збільшується у 2,5 разів, а саме з 800 до 2333 кг/м; фізична працездатність за результатами степергометрії зростає майже вдвічі [14].

Водночас протягом 3-го та 5-го років життя в організмі дитини відбувається не тільки кількісне зростання, але й суттєва перебудова функцій: зокрема, перебудова діяльності основних енергозабезпечуючих систем передує процесу перебудов у моторній функції. Це створює передумови для посиленого цілеспрямованого впливу на організм дитини засобами фізичного виховання для досягнення більш високого результату; при цьому вік від 4-х до 5-и років відзначається найбільшою інтенсивністю та гармонійністю розвитку [14; 15].

Отже, наведені дані свідчать про те, що функціональні можливості дітей 3–5 років є досить значними та повністю забезпечують потреби, що визначають процеси їхнього росту і розвитку в цей період, а також створюють передумови для активного використання фізичних навантажень з метою досягти покращення цих можливостей.

У аспекті зазначеного необхідно також відмітити провідну, навіть визначальну роль, яку в становленні й розвитку моторної функції людини (значною мірою саме у дошкільний період) відіграє така фізична якість як координація [8;10; 15;]. При цьому найбільш значущими для організму є зорово-моторна, слухо-моторна і ритмічна сенсомоторні координації, оскільки визначені еволюційним процесом та присутні в онтогенезі у випадку його розвитку без відхилень, гармонійно [4; 14; 17; 21].

Взаємодія у таких координаціях відбувається послідовно на рівні першої та другої сигнальних систем, а визначальними для них, так само як розвитку моторної функції і всього організму, є вищезазначені чинники розвитку нервової системи [7]. Водночас наголошується [8], що розвиток цих координацій вирішує не тільки і не стільки завдання покращення стану функціонування опорно-рухового апарату, скільки розвитку і вдосконалення стану функціонування головного, спинного мозку й аналізаторів дитини.

Література

1.Ананьев Б. Г. Особенности восприятия пространства у детей / Б. Г. Ананьев, Е. Ф. Рыбалко. –– М. : Просвещение, 1964. –– 502 с.

2.Балашова Е. Ю. Развитие произвольных движений в дошкольном возрасте / Е. Ю. Балашова, Е. А. Казакова // Журнал прикладной психологии. –– 2004. –– № 6. –– С. 14––20. 

3.Бальсевич В. К. Онтокинезиология человека / В. К. Бальсевич. –– М. : Теория и практика физической культуры, 2000. –– 275 с.

4.Бальсевич В. К. Очерки по возрастной кинезиологии человека / В. К. Бальсевич. –– М. : Теория и практика физической культуры, 2009. –– 218с.

5.Бар-Ор О. Здоровье детей и двигательная активность: от физиологических основ до практического применения / О. Бар-Ор, Т. Роуланд ; пер. с англ. И. Андреев. –– К. : Олимп. л-ра, 2009. –– 528 с.

6.Безруких М. М. Физиология развития ребенка : теоретические и прикладные аспекты / М. М. Безруких, Д. А. Фарбер. ––  М., 2000. –– 125 с.

7.Безруких М. М. К вопросу о функциональной межполушарной асимметрии и латерализации моторных функций / М. М. Безруких // Актуальные вопросы функциональной межполушарной асимметрии : сб. науч. тр. –– М. : НИИ мозга РАМН, 2003. –– С. 27––28.

8. Бернштейн Н. А. О ловкости и ее развитии / Н. А. Бернштейн. –– М. : Физкультура и спорт, 1991. –– 288 с.

9.Бернштейн Н. А. Биомеханика и физиология движений / Н. А. Бернштейн. –– М. : Институт практической психологии ; Воронеж : МОДЭК, 1997. –– 608 с.

10.Вільчковський Е. С. Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі : навч. посібник / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. –– К. : ІЗМН, 2001. –– 216 с.

11.Воропай С. Динаміка прояву силових здібностей 4–13-річних дітей центрального регіону України / С. Воропай // Фізичне виховання, спорт і культура здоров‘я у сучасному суспільстві. –– Луцьк, 2002. –– С. 176––178.

12.Детская спортивная медицина / авт.-сост. Т. Г. Авдеева [и др.]; под. ред. Т. Г. Авдеевой, И. И. Бахраха. –– 4-е изд., исправ. и доп. –– Ростов н/Дону : Феникс, 2007. –– 320 с.

13.Здоровьеформирующее физическое развитие: Развивающие двигательные программы для детей 5–6 лет : учеб.-метод. пособие [для педагогов дошк. учреждений] / Шилкова И. К., Большев А. С., Силкин Ю. Р. Лебедев Ю. А. [и др.]. –– М. : ВЛАДОС, 2001. –– 336 с.

14.Карпеев А. Г. Двигательная координация человека в спортивных упражнениях баллистического типа : монография / А. Г. Карпеев. –– Омск : СибГАФК, 1998. –– 322 с.

15.Кенеман А. В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста : учебник [для студ. пед. ин-тов по спец. № 2110 «Дошк. педагогика и психология (дошк.)»]. ––3-е изд., испр. и доп. –– М. : Просвещение, 1985. –– 271 с.

16.Леви-Гориневская Е. Г. Развитие основных движений у детей дошкольного возраста / Е. Г. Леви-Гориневская. –– М. : АПН СССР, 1955. –– 158 с.

17.Лях В. И. Координационные способности: диагностика и развитие / В. И. Лях. –– М. : Дивизион, 2006. –– 290 с.

18.Оценка физического развития детей отдельных регионов Украины в возрасте от 1–14 лет Нагорная/ А. М., Хижняк Н. И., Оснач А. В. [и др.]. –– К. : Республиканский центр научной мед. информации, 1999. –– 54 с.

19.Петрова Н. А. Особенности морфофункционального развития и формирование функциональной асимметрии детей 2–6 лет : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. биол. наук : [спец.] 03.00.13 «Физиология» / Н. А. Петрова. –– Казань, 2006. –– 19 с.

20.Рибковський А. Г. Системна організація рухової активності людини / А. Г. Рибковський, С. М. Канішевський. –– Донецьк : ДонНУ, 2003. –– 436 с.

21.Ровний А. С. Сенсорні механізми управління точнісними рухами людини : монографія / А. С. Ровний. –– Х. : ХДАФК, 2001. –– 220 с.

22.Функційна анатомія : підручник [для студ. навч. закл. фіз. виховання і спорту ІІІ–ІV рівнів акредитації / Федонюк Я. І., Мицкан Б. М., Попель С. Л. й ін.] ; ред. Я. І. Федонюка, Б. М. Мицкана. –– Т. : Навчальна книга–Богдан, 2007. –– 552 с.

23.Хрестоматия по возрастной физиологии : учеб. пособие [для студ. высших учеб. завед.] / сост. М. М. Безруких, В. Д. Сонькин, Д. А. Фарбер. –– М. : Академия, 2002. –– 288 с.

24.Швецов А. Г. Формирование здоровья детей в дошкольных учреждениях : справ.-метод. пособие [для врачей, мед. и пед. работников дошк. учреждений] / А. Г. Швецов. –– М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2006. ––

174 с.