Екологія / 6. Екологічний моніторинг

Кореневич О. М.

Львівський національний аграрний університет

Моніторинг поверхневих вод як невід’ємна складова моніторингу довкілля

Проблема забезпечення необхідної кількості та належної якості води є однією з найбільш важливих і має глобальний характер. Ще до нашої ери Арістотель вказував на необхідність раціонального викорис­тання чистої води та відділення її від тієї, котру використовують для господарських потреб [7].
У "Порядку денному XXI століття", який був прийнятий конфе­ренцією ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), сказано, що "використання води на нашій планеті постійно зростає і вже найближчим часом у багатьох її регіонах слід чекати дефіциту прісної води". Питна вода складає лише 2,5% від загального об'єму гідросфери [6]. Крім того, 3/4  цих запасів зосереджено в полярних шапках та льодовиках .

Стан 2/3 водних джерел за якістю води не відповідає нормативним вимогам. Через використання неякісної води у 4-5 разів зріс рівень за­хворювання людей. Об'єм прісної води, що є в розпорядженні людини для споживан­ня, залежить від тієї швидкості, з якою джерела прісної води відновлю­ються або поновлюються у процесі глобального гідрологічного циклу, а не від загальної кількості запасів прісної води у світі [7].

Кількість та якість води відновлюються, якщо забез­печуються необхідні для цього умови. Така здатність проявляється насамперед у малих річках.  Вони в силу клімату, літології та ґрунтового покриву, значних величин сонячної радіації, історії формування біоти й інших причин мають величезний біофонд цінних тварин і рослин, містять величезні запаси води, є колекторами поверхневого стоку, тобто об'єктами, де завдяки значній самоочисній здатності відбувається очищення від всіляких забруднень, що по­трапляють сюди з навколишнього водозбору [5].

Однак розвиток промисловості, транспорту, сільського господарства, урбанізація призвели до того, що природні водойми вже не можуть самоочищатися, тому потрібні штучні споруди для очищення води [7].

      В Україні налічується 63 119 річок, у тому числі великих (площа І водозбору більше 50 тис. км2) - 9, середніх (від 2 до 50 тис. км2) - 81 і І малих (менше 2 тис. км2) - 63 029. Загальна довжина річок становить І 206,4 тис. км, з них 90% припадає на малі річки. Основними показниками рівня водозабезпечення території є об'єм сумарного і місцевого стоку на 1 км2 площі та на одного жителя (в Україні на одного жителя припадає близько 1,0 тис. м3 на рік, що ставить її в один ряд з найменш забезпеченими водою країнами Європи) [1]. Саме тому проблема оптимізації системи комплексного контролю та спостереження за станом поверхневих вод і рівнем їхнього забруднення особливо важлива на шляху до сталого розвитку суспільства [4].

Моніторингом   стану   поверхневих – система спостережень,  збору,   накопичення,   обробки,  аналізу,  збереження, передавання та використання різноманітної інформації про стан поверхневих вод і його тенденції з метою прогнозування змін гідрологічної та екологічної ситуації, обґрунтування системи водозахисних заходів, забезпечення раціонального управління водно-ресурсним потенціалом регіону, запобігання прояву небезпечних явищ і процесів природної і техногенної генези –  повеней і паводків, селів, підтоплень і руйнування споруд, будівель, комунікацій та угідь [2]. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 815 „Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод". Основною метою налагодження системи спостережень за рівнем забруднення водних об'єктів є одержання достовірної інформації про природну якість води та аналіз змін якості води під дією антропогенних факторів.Основними завданнями моніторингу поверхневих вод є спостереження, оцінювання та прогнозування змін якості води у відкритих водних об'єктах [1].

 Визначення фізичних (органолептичних) властивостей та інгридієнтної о складу природних вод має надзвичайно важливе екологічне значення. Адже майже 80% мінеральних солей кальцію, магнію, натрію, калію, фосфору та ін. елементів, що входять до складу всіх тканинних клітин; надходять у живих водотоках. У цьому зв'язку особливо актуальним є питання про поелементний та компонентний склад хімічних речовин у воді. Сучасні технічні засоби дають змогу визначити практично всі інгредієнти природного складу вод і антропогенних забруднень [3].

Моніторингові дослідження якості поверхневих вод є підсистемою гідроекологічного моніторингу, що функціонує на базі державних служб спостереження. Параметри, за якими ведуть спостереження, не дають повної інформації про якісний стан водних об’єктів і потребують збільшення спектра досліджуваних показників. Крім того, необхідними є додаткові дослідження пов’язані з питанням оптимізації розміщення пунктів спотережень за гідрохімічними показниками в межах басейнів річок[4]. 

Саме тому проблема оптимізації системи комплексного контролю та спостереження за станом поверхневих вод і рівнем їхнього забруднення особливо важлива на шляху до сталого розвитку суспільства. Моніторинг стану поверхневих вод як невід’ємна складова моніторингу довкілля має важливе значення для вирішень  наукових, конструктивно-географічних (інженерних), екологих, освітніх проблем.

Бібліографічний опис

1.     Боголюбов В. М., Клименко М. О., Мокін В. Б. Моніторинг довкілля / В. М. Боголюбов , М. О. Клименко, В. Б. Мокін – Вінниця.: ВНТУ, 2010. – 232 с.

2.     Ковальчук І. Екологічний моніторинг регіону: експертна оцінка стану і функціонування : науково-навчальне видання / [ за заг. ред. І. Ковальчука]. –   Львів.: Опілля, 2009. – 607 с.

3.     Кукурудза С. І.  Аналіз якості природних вод / С. І. Кукурудза , С. М. Турій –Львів.: Вид-во ЛДУ, ., 1994. – 37 с.

4.     Пилипович О. Моніторингові дослідження якості поверхневих вод басейнових систем верхнього Дністра / О. Пилипович // Вісник Львів.Ун-ту: серія географічна. – 2004. – В.30. – С. 242-246

5.     Поліщук В. В. Малі річки України та їх охорона / В.В. Поліщук. – Київ.: Знання, 1988. –  31 с.

6.     Сніжко С. І. Оцінка та прогнозування якості природних вод : підручник для студентів вузів / С. І.  Сніжко. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 264 c.

7.     Шувар І. А. Екологічні основи збалансованого природокористування / І. А. Шувар,             В. В Снітинський,  В. В.  Бальковський . – Чернівці.: Книги – ХХІ, 2011р. –  760с.