Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Кулик І.О., к.е.н. Колесов О.С., Недбалюк О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНОСПРОМОЖНОСТІ ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ

Вступ. Основною метою дослідження є визначення рівня значення, рівня та шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції у виробничому менеджменті, покращення якості продукції як запоруки зростання її конкурентоздатності. Предметом дослідження є економічні особливості функціонування механізму забезпечення якості та конкурентоздатності продукції в сучасних умовах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням управління конкурентоспроможності продукції та її виробника присвячені численні наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів. Вагомий внесок у вирішення проблем конкурентоспроможності зробили Б. Буркінський, В.Грасимчук, М.Єрмошенко, П.Крикавський, Я.Плоткін., А.Старостіна Б.Карлофф, М.Портер,

Виклад основного матеріалу. Ключові фактори успіху (або конкурентні переваги) – це характерний для певної галузі перелік чинників,що приносять їй переваги перед іншими галузями, а також одним підприємствам галузі над іншими. Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від: особливостей галузей; сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу та етапу «життєвого циклу» галузі та підприємства.

Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об’єкта досліджень: товару, виробництва, підприємництва, галузі, держави, тощо.

В стратегічному управлінні найчастіше конкурентоспроможність розглядається в двох аспектах:

1) конкурентоспроможність товару (продукції) тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними.

2) конкурентоспроможність підприємства – це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту, навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність, тощо.

Формування конкурентоспроможності ринку зерна визначається комплексом чинників, зокрема економічними показниками обсягів виробництва, собівартості, продажу та якості продукції, ціни реалізації та рентабельності, які взаємодіють та визначають рівень результативності господарювання в ринкових умовах. Розглянемо конкурентоспроможність виробництва зерна в таблиці 1.

Таблиця 1

Конкурентоспроможність виробництва зерна

Показники	Роки			Відхилення(+,-)
	2008	2009	2010
Ринкова частка господарства в районі за виробленою продукцією,%	2,31	2,15	2,61	0,3
Виробнича собівартість 1 ц зерна, грн..
- підприємство	73,75	45,15	61,11	-12,64
- господарства району	70,5	38,09	59,7	-10,7
Середня ціна реалізації 1 ц зерна, грн..
- підприємство	117,81	221,25	198,74	80,93
- господарства району	119,2	220,1	178,98	9,78
Прибуток в розрахунку на 1 ц. зерна, грн..
- підприємство	-13,43	-23,01	-2,65	-10,78
- господарства району	89,78	91,43	78,9	-10,88
Рівень рентабельності,%
- підприємство	0,31	0,029	0,11	-0,2
- господарства району	0,078	0,094	0,011	0,032
Ступінь цінової конкурентоспроможності:
- підприємство	0,6	2,9	1,5	0,9
- господарства району	0,69	0,83	1,99	1,3

Отже, обрахувавши дані таблиці конкурентоспроможності зерна, можна сказати, що ринкова частка підприємства в районі за виробленою продукцією хоча є невеликою, проте підприємство може конкурувати з іншими господарствами району. Ступінь його конкурентоспроможності становив у 2008 році 0,6, а у 2010 році вона підвищилась (навіть можна сказати значно – більше ніж у 2 рази), хоча ступінь цінової конкурентоспроможності по господарствах району є вищим і у 2010 році він становив 1,99.

Конкурентоспроможність виробництва продукції тваринництва – це економічний аналіз такого стану діяльності підприємства ДП ДГ ВДСГДС, при якому продукція тваринництва певного виду та сорту може скласти конкуренцію на внутрішньому чи зовнішньому ринку або ж іншому конкурентному сільськогосподарському підприємству.

Конкурентоспроможність виробництва продукції тваринництва розглянемо в таблиці 2.

Таблиця 2

Конкурентоспроможність виробництва продукції тваринництва

Показники	Роки			Відхилення(+,-)
	2008	2009	2010
Ринкова частка господарства в районі за виробленою продукцією,%	4,51	4,35	4,81	0,3
Виробнича собівартість 1 ц продукції тваринництва, грн.
- підприємство	456	450	500	44
- господарства району	450	448	510	60
Середня ціна реалізації 1 ц продукції тваринництва, грн..
- підприємство	516	467	600	84
- господарства району	518	470	593	65
Прибуток в розрахунку на 1 ц. продукції тваринництва, грн..
- підприємство	40	17	100	60
- господарства району	68	22	83	15
Рівень рентабельності,%
- підприємство	0,41	0,03	0,21	-0,2
- господарства району	0,09	0,094	0,018	-0,072
Ступінь цінової конкурентоспроможності:
- підприємство	0,5	3,9	2,3	1,8
- господарства району	0,69	0,83	1,2	0,51

Отже, на основі обрахованих даних можна говорити про те, що тваринницький сектор господарства є дещо розвиненішим за сектор рослинництва і може у своїй сукупності скласти конкуренцію іншим господарствам району.

Висновки. В сучасних ринкових умовах господарювання для підвищення конкурентоспроможності продукції ДП ДГ ВДСГДС необхідним є: переорієнтація на інноваційний шлях розвитку та створення належних умов для збереження та використання вітчизняного науково-технічного потенціалу; формування і реалізація державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств; здійснення структурних зрушень на основі запровадження інвестиційно-інноваційної моделі з урахуванням особливостей потенціалу тощо.

Література:

1.Кириченко Л.М. Механізм управління конкурентоспроможністю підприємств. –Вісник КНТЕУ.№1.-2010.

2.Лісовська Л.С., Іванць Л.В. Сучасна парадигма конкурентоспромож-ності підприємства. Національний університет “Львівська політехніка”, 2010.

3. Нестерчук Ю.О. Підвищення конкурентоспроможності сільськогоспо-дарського підприємств. – Вісник уманського національного університету садівництва. – 2010.