Економічні науки/10. Економіка підприємства

Студентка ФММ, гр. УД-61м Бойко О. М.

Доктор технічних наук, проф. Морозов О. Ф.

НТУУ «КПІ»

Роль нематеріальних активів в інноваційній діяльності підприємства

Перехід України до ринкових умов господарювання зумовлює необхідність вітчизняних підприємств до активізації інноваційної діяльності, яка проявляється у ефективному та раціональному використанні матеріальних та нематеріальних активів, використанні менеджменту та маркетингу в організаціях, оновленні основних фондів, використанні інноваційних підходів у керівництві. Можна стверджувати, що тим самим підприємства формують основу для господарської діяльності, її базу, інакше кажучи, потенціал організації. Досвід свідчить, що не завжди нагромадження ресурсів матеріальних та нематеріальних ресурсів вказує на те, що підприємство формує свій потенціал, тим більше інноваційний потенціал.

Нематеріальні активи виступають важливою складовою потенціалу будь-якого підприємства. Як свідчить практика господарювання вітчизняних підприємств, частка нематеріальних активів у структурі майна підприємств незначна, тим самим керівництво підприємств не розглядає їх як потужне потенційне джерело конкурентних переваг [1, с. 132]. Нематеріальні активи – це права власності та захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства та їх використання в господарській діяльності з метою одержання доходу [2, с. 205]. Нематеріальні активи не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він не перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам, і виступають у вигляді придбаних підприємством прав на об’єкти інтелектуальної власності [3, с. 328]. Отже, можна зробити висновок, що нематеріальні активи – це цінності, які належать підприємствам і організаціям та не являються фізичними матеріальними об’єктами, що уособлюють цінність в своїй фізичній суті, але мають вартісну та грошову оцінку завдяки можливості використання та отримання від них доходу. Характерною ознакою таких ресурсів є відсутність матеріального носія та надзвичайна складність визначення величини майбутнього прибутку від їх використання. За такого підходу до нематеріальних активів зараховують: 1) права, що появляються в результаті володіння підприємством патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідоцтвами на знаки на товари і послуги, фірмове найменування; 2) права, що виникають в результаті володіння підприємством об’єктами авторського права та суміжних прав; 3) права на використання на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності; 4) права на користування земельними ділянками та природними ресурсами; 5) монопольні права на використання рідкісних ресурсів; 6) права, що зявляються в результаті укладення з іншими суб’єктами ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності [1, с.133].

Враховуючи вищенаведене, потрібно відзначити, що нематеріальні активи – це багатогранне поняття. По-перше, це частина майна підприємства, яка не має матеріально-уречевленої форми. По-друге, це активи довгострокового користування з терміном понад рік. По-третє, вони є засобом отримання вигоди підприємству, створюючи конкуренту перевагу на ринку, приносять дохід [3, с. 328].

Отже, нематеріальні активи — принципово новий об’єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об’єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об’єкти.

Специфічними рисами нематеріальних активів є відсутність матеріальної основи для отримання вигід, умовна невіддільність від суб’єкта господарювання, тривалий термін використання, відсутність корисних відходів, невизначеність усього спектра можливих ефектів від використання, підвищений рівень ризику на стадіях створення та використання.

Зазначені риси нематеріальних активів характеризують їх як об’єкт обліку, як узагальнену оцінку результатів творчої діяльності і засобів індивідуалізації юридичних осіб. [4, c. 169]

Таким чином, нематеріальні активи в сучасних умовах функціонування підприємств є провідним інструментом інноваційного розвитку. Через гармонійне поєднання та ефективне впровадження нематеріальні активи дають змогу: підвищувати продуктивність шляхом формування та розвитку нової продукції та технологій; здійснювати управлінські мотивації, що надає можливість підвищувати конкурентоспроможність.

Література

1. Гребешкова О.М., Мельник О.В. Базові положення стратегічного управління нематеріальними активами підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. – 2008. – № 6. – Том № 2. – С. 132 – 135.

2. Бойчик. І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Атіка, 2004. – 480 с.

3. Осипов В.І. Економіка підприємства: Підручник для вищих учбових закладів / Одеський державний економічний університет. – О.: Маяк, 2005. – 724 с.

4. Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004. — 316 с