Короткова А.С.

Науковий керівник: Смирнов Є.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановсько, Україна

Стратегічне управління прибутком підприємства

В умовах стрімкого розвитку ринкової економіки місце і роль прибутку у господарському процесі безперервно зростає. Саме він є головним стимулом ведення господарської діяльності підприємствами і забезпечує інтереси всіх суб’єктів, причетних до цієї діяльності, а саме: підприємців, персоналу підприємства та держави. Прибуток виступає не тільки стимулом господарської діяльності підприємств, але й основним джерелом розвитку їхньої діяльності. Таким чином, великої значущості набуває необхідність розробки стратегії по підвищенню ефективності формування, розподілу прибутку та його максимізації.

Питання стратегічного управління прибутком активно дискутуються у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Окремі його аспекти детально висвітлені в наукових працях І. Бланка, С. Баранцевої, Л. Лігоненко, А. Мазаракі, А. Поддерьогіна, Н. Ушакової, Н. Чумаченка, А. Шеремета.

На сьогодні в літературі існує велика кількість класифікацій видів стратегій управління прибутком підприємства.

А.Н. Поддерьогін виділяє два типи стратегії управління прибутком: агресивну (наступальну) стратегію (забезпечення максимізації рівня реалізації через стимулювання збуту з метою збільшення прибутку суб’єкта) і захисну (забезпечення контролю витрат для збільшення прибутку суб’єкта господарювання як різниці між абсолютною величиною доходів та затрат, стратегія є ефективною у довгостроковій перспективі) [2, с. 131].

Автори роботи [1, с. 98] до виділених стратегій додають ще одну − диверсифіковану стратегію, яка поєднує у собі виважений компроміс між агресивною та захисною стратегіями, що дозволяє взаємоузгодити переваги та недоліки обох варіантів стратегій управління прибутком суб’єкта господарювання.

В роботі [3] пропонується інший перелік стратегій управління прибутком: стратегія досягнення беззбиткової діяльності, забезпечення мінімального рівня рентабельності, збереження темпів росту прибутку з урахуванням інфляції, досягнення цільового прибутку.

Обґрунтування стратегії управління прибутком підприємства здійснюється на основі однієї з базових стратегій з урахуванням періоду його життєвого циклу (період підйому, стабілізації, падіння). Так, для періоду підйому базовою стратегією є стратегія зростання. Як стратегію управління прибутком рекомендовано досягнення беззбитковості діяльності, забезпечення мінімального рівня рентабельності та досягнення цільового прибутку. У періоді стабілізації запропоновано застосовувати стратегію збереження темпів зростання прибутку з урахуванням інфляції. Розроблення такої стратегії охоплює обґрунтування стійкого рівня прибутковості. Період спаду потребує утримання позицій на ринку. За таких умов за наявності базової стратегії виживання підприємствам рекомендовано застосовувати одну із стратегій управління прибутком: стратегію забезпечення мінімального рівня рентабельності або стратегію досягнення беззбитковості діяльності [3].

В.В. Худа для обґрунтування вибору типу політики управління формуванням прибутку підприємства пропонує враховувати фактор ризику. Інструментом розробки стратегії у цьому випадку виступає розроблена автором матриця, в основі якої покладено два кількісні фактори оцінки ризику: очікуваний розмір можливих відхилень прибутку від передбаченого до формування та ймовірність корпоративного ризику формування прибутку [4].

Обраний тип цієї політики має враховуватись при подальшому формуванні окремих видів фінансової політики підприємства, а також відповідних методів нейтралізації ризиків за визначеними елементами їх розрахунку.

Фактор ризику в управлінні прибутком також враховується в роботі [3], де запропоновано матрицю обґрунтування напрямів стратегічного управління прибутком торговельних підприємств, під час побудови якої враховується період життєвого циклу торговельного підприємства (підйом, стабілізація, падіння) та його ризик-позиція (консервативна, збалансована, агресивна), упровадження якої сприяє підвищенню прибутковості підприємства. За консервативної ризик-позиції торговельного підприємства рекомендовано в період підйому здійснювати стратегічне управління прибутком через використання цільового сегменту споживчого ринку; в період стабілізації − через збереження обсягів реалізації та/або утримання певної частки ринку; в період падіння − через зниження всіх видів видатків та втрат. За збалансованої ризик-позиції торговельного підприємства рекомендовано в період підйому здійснювати стратегічне управління прибутком через підвищення конкурентних переваг підприємства; в період стабілізації − через конкурентні зусилля на певний ринковий сегмент; в період падіння − через застосування накопиченого досвіду та досвіду інших підприємств. За агресивної ризик-позиції відповідно: в період підйому − через збільшення частки споживчого ринку; в період стабілізації − через вихід на нові сегменти споживчого ринку; в період падіння − через використання диверсифікації продукції та/або видів діяльності.

Література:

1. Бідник Н. Б. Стратегія управління прибутком підприємства / Н.Б. Бідник // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки: зб. наук. прац.; Економіка України. – №7. – 2009. – С. 97-99.

2. Фiнансовий менеджмент: Пiдручник / Кер. кол. авт. i наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогiн. − К.: КНЕУ, 2005. − 536 с.

3. Баранцева С.М. Стратегічне управління прибутком торговельного підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 / С.М. Баранцева − Донецьк, 2007. – 22 с.

4. Худа В.В. Управління прибутком підприємств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. – К. : КНТЕУ, 2007. – 24 с.