ІНВЕСТИІЇ В ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

Золоташко І. О

Леонтюк-Мельник О.В.

Капітал і земля разом утворюють речове багатство України. І сьогодні, в умовах пошуку ефективної моделі функціонування пореформеного сільського господарства не виникає суперечностей в особливо важливій та стратегічній ролі інвестицій. Тому в період обмеженості інвестиційних ресурсів інвестиційна привабливість як категорія виступає основним критерієм, на базі якого формуються інвестиційна стратегія з боку інвестора та інвестиційна політика держави. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває питання визначення інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування, як одного з перспективних напрямків залучення капіталу [1].

Загальновідомо, що аграрний сектор економіки на сьогодні перебуває в занепаді, тому з метою підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств потрібен пошук нової стратегії мобілізації фінансових ресурсів для їх самостійного і незалежного розвитку, тобто здійснення інвестування виробничої діяльності господарств. З огляду на те, що успішний розвиток підприємництва у будь-який сфері економіки залежить від раціонального та ефективного використання ресурсів господарюючими суб'єктами, то такі інвестиції, в першу чергу, повинні здійснюватися у придбання, залучення та відтворення ресурсної бази [2].

Початок вивчення інвестицій в Україні поклала міжнародна конференція "Проблеми інвестиційного менеджменту в Україні ", що відбулася в Києві 1999 року де були закладені основні напрями інвестознавства і репрезентовано навчальний посібник "Інвестиційний менеджмент". Окремим аспектам інвестування присвячені наукові праці таких дослідників: Гнаткович А. Д., Музика Н.М., Ковалишин О.Ф., Романська Д. П., Бочко О.О.

У сільському господарстві, як відомо, головним виробничим ресурсом є земля, без якої виробничий процес є неможливим. Тому здійснення капіталовкладень у землю виступає необхідним елементом господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, а залучення зовнішніх інвестицій у землю вестиме до збільшення показників виробництва сільськогосподарської продукції, покращення родючості ґрунтів та підвищення конкурентоспроможності підприємств сільського господарства на національному та зарубіжних ринках [5].

Ведучи мову про земельні інвестиції, в першу чергу, необхідно визначити їх суть та особливості порівняно з іншими видами капіталовкладень. Як відомо, у найширшому розумінні інвестиції представляють собою вкладення капіталу з метою його наступного збільшення. Проте у різних сферах діяльності вони мають свої особливості. На думку Гнатковича О. Д., інвестиції у землі сільськогосподарських підприємств - це соціально-економічна категорія, що виражає відносини між юридичними, фізичними особами та державою в процесі вкладення активів у розширення площ землеволодіння підприємств та поліпшення родючості вже наявних угідь суб'єктів з метою одержання через певний час прибутків сільськогосподарськими підприємствами за рахунок мобілізації ними капіталу, удосконалення структури та підвищення економічної ефективності використання землі за умови наукового обґрунтування раціонального та ефективного використання земель [1]. Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [5].

Важливе значення в обґрунтуванні вкладення інвестицій має інвестиційний клімат регіону, з метою покращання якого пропонується вирішити комплекс завдань стимулювання інвестиційної діяльності з боку держави, зокрема, законодавчого визначення прав на землю, перегляду та спрощення податкового законодавства, розвитку інфраструктури [3]

При оцінці земельних ділянок як об'єктів інвестування повинен використовуватися ряд стандартів вартості майна, які застосовуються залежно від мети оцінки, саме:

1.обґрунтована ринкова вартість - це ціна, за якою земельна ділянка може переходити з рук продавця, який бажає його продати, до рук покупця, який бажає його купити, тобто це стартова початкова ціна на ринку;

2.інвестиційна вартість - це конкретна вартість ділянки, що оцінюється, для конкретного інвестора, виходячи з його особистих інвестиційних цілей;

3. внутрішня або фундаментальна вартість - є аналітичною оцінкою об'єкта, яка базується на перспективах одержання прибутку від використання земельної ділянки сільськогосподарським підприємством; розрахунок внутрішньої вартості можливий за наявності доступу до повної інформації про оцінювану ділянку.

Відповідно до загальної класифікації інвестицій земельні інвестиції можна охарактеризувати наступним чином:

1) за об'єктом вкладання коштів ці інвестиції будуть майновими, адже земля як об'єкт інвестування розцінюється саме як майно, а не, наприклад, фінансовий чи нематеріальний актив;

2) з точки зору направленості дій вони можуть бути як нетто-інвестиціями, тобто такими, які є основою для початку підприємницької діяльності (купівля землі чи оренда з метою здійснення виробничої діяльності), так і реінвестиціями, тобто вкладеннями коштів у підвищення родючості ґрунтів вже наявних у підприємця земельних наділів;

3) за характером участі в інвестуванні капіталовкладення у землю будуть, очевидно, прямими, що означає безпосереднє вкладення коштів інвестором у купівлю землі як об'єкт інвестування чи покращення її родючості без участі фінансових посередників;

4) за періодом інвестування інвестиції можуть мати короткостроковий характер (оренда на нетривалий період часу), хоча переважна більшість підприємців все таки волітиме отримати землю у довготривале володіння чи користування шляхом її купівлі чи довгострокової оренди з метою більшої стабільності виробничої діяльності;

5) за регіональним розміщенням земельні інвестиції можуть бути як внутрішніми, тобто такими, що здійснюються вітчизняними сільськогосподарськими товаровиробниками, так і іноземними, тобто капіталовкладеннями з-за кордону. Останні можуть здійснюватися шляхом створення спільних підприємств у сільському господарстві, а також вкладення коштів у виробничу діяльність на умовах оренди землі [4].

Очільниками держави визначено, що вже в 2011 році агропромисловий комплекс повинен стати «точкою зростання», тому цей рік має пройти під гаслом його модернізації. Аби досягти цих цілей, необхідні значні інвестиції. У державі залишився практично єдиний ресурс — багата українська земля. На найвищому рівні поставлено завдання — «як можна швидше цей процес земельної реформи розпочати і як можна швидше закінчити», що на практиці означає форсоване запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення.

Економічні показники ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств протягом останніх трьох років, а саме — прибутковість 70% і збитковість 30% з них за загальної рентабельності 8—15%, можуть свідчити про те, що можливості купувати землю в них незначні. Чи, може, ставка робиться на великомасштабних інвесторів, які мають кошти і для купівлі землі, і для модернізації? Така орієнтація тільки на «великих» формує доволі непривабливе середовище для значної маси малих і середніх сільгоспвиробників. Тим більше що системи фінансової підтримки купівлі землі в Україні практично не створено [2].

На сьогоднішній день по оцінкам експертів самими ризикованим напрямком інвестицій в Україні залишаються вкладення в земельні ділянки. Про це свідчать статистичні дані (табл. 1)

Таблиця 1

Динаміка капітальних інвестицій в Україні 2006 – 2010 роки

	2006		2007		2008		2009		2010
	У фактичних цінах, млн.грн.	%	У фактичних цінах, млн.грн.	%	У фактичних цінах, млн.грн.	%	У фактичних цінах, млн.грн.	%	У фактичних цінах, млн.грн.	%
Усього	148972	100	222679	100	272074	100	192878	100	189061	100
Інвестиції у матеріальні активи							186985	96,9	182076	96,3
у тому числі
інвестиції в основний капітал	125254	84,1	188486	84,6	233081	85,7	151777	78,7	150667	79,7
з них
капітальне будівництво	71518	48	109694	49,2	134655	49,5	80091	41,5	83550	44,2
машини, обладнання та транспортні засоби	53736	36,1	78792	35,4	98426	36,2	65340	33,9	61456	32,5
земля							1547	0,8	614	0,3
існуючі будівлі та споруди							6652	3,4	4832	2,6
нові будівлі, споруди, обєкти незавершеного будівництва							3115	1,6	2864	1,5
довгострокові біологічні активи тваринництва	645	0,4	705	0,3	714	0,3	879	0,5	961	0,5
інші неноборотні матеріальні активи	2523	1,7	3454	1,6	4421	1,6	4049	2,1	3786	2
капітальний ремонт	15966	10,7	23645	10,6	27491	10,1	18966	9,8	18352	9,7
Інвестиції у нематеріальні активи	4584	3,1	6389	2,9	6367	2,3	5893	3,1	6985	3,7

Питома вага інвестицій в землю із загальної структури капітальних вкладень займають лише 0,8 і 0,3 % відповідно у 2009 і 2010 роках. Як показали досліди агентства MPPConsulting з 2008 року інвестиції в землю впевнено лідирують в рейтингу ризикованих вкладів і схоже будуть займати першочергові позиції ще довгий час. Основна причина криється в неадекватному ціноутворенні на земельні ділянки, що привело до створення своєрідної фінансової піраміди, яка трималась виключно завдяки постійному росту цін на землю [4].

Таблиця 2

Інвестиції в земельні ресурси України 2009-2011 роки

Інвестиції в земельні ресурси України
	2009		2010		2011
	у фактичних цінах, млн.грн.	%	у фактичних цінах, млн.грн.	%	у фактичних цінах, млн.грн.	%
Всього	1547	0,8	614,4	0,3
Січень-червень			276,1	0,5	155,9	0,2

Динаміка земельних інвестицій має тенденцію до зменшення. Це означає що земля є непривабливим об’єктом для інвесторів. Причиною цього є завищенні ціни на земельні ділянки, нестабільне політичне становище в країні, недосконалість нормативно-законодавчої бази.

Загалом, слід зазначити, що сільськогосподарський підприємець повинен в будь-якому випадку здійснювати земельні інвестиції, оскільки земля є основою його функціонування. Разом з тим, перспективним шляхом покращення капіталовкладень у сільськогосподарське виробництво видається залучення інвестицій з-за кордону. Тому на сьогодні існує потреба залучення іноземних інвестицій у землі сільськогосподарського призначення в напрямі підвищення ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств України.

Іноземні ж інвестиції дадуть можливість впроваджувати нові технології та зарубіжний досвід менеджменту, що є важливим чинником розвитку та становлення ринкових форм і методів господарювання у сільському господарстві, адже на сьогодні в Європі середня урожайність пшениці складає 4,5-5 т/га, а в Україні - лише 2-2,5 т/га. Також потенційна позитивна роль іноземного капіталу полягає у створенні нових робочих місць, сплаті податків, у відкритті нових можливостей для різноманітних постачальників і взагалі у підвищенні добробуту підприємців.

Проте, слід зазначити, що поки що, на жаль, в Україні повільно йдуть реформаторські процеси у сільському господарстві, зокрема у напрямі впровадження ринку сільськогосподарських земель. Так само наша держава дуже слабо вмонтована в систему міжнародного поділу праці, а зовнішньоекономічна діяльність українських товаровиробників, особливо сільськогосподарських, далека від світових стандартів. Через те іноземні інвестори й не поспішають вкладати кошти в сільське господарство, до того ж низька стабільність ведення господарської діяльності на селі, невпорядкованість правової бази та нормативного забезпечення здійснення земельної реформи, невпорядковані відносини власності на землю не сприяють залученню коштів з-за кордону.

Слід зазначити, що в Україні існує великий потенціал залучення інвестицій у сільське господарство внаслідок можливості поглиблення реформування земельних відносин. В першу чергу, це стосується орендних земельних відносин. Так, привабливою для іноземних інвесторів може бути низька орендна плата за земельні угіддя. Також на можливу зацікавленість іноземних інвесторів на перспективу вказує і той факт, що відповідно до прогнозів Організації економічної співпраці та розвитку, продукти харчування у всьому світі у найближчі десять років подорожчають на 20-50%. А продуктивність українського сільського господарства на цьому фоні має просто колосальний потенціал [3].

Для розвитку інвестицій в аграрному секторі необхідно здійснити заходи серед яких є:

- розвиток системи іпотечного кредитування, зокрема іпотеки земельних ділянок;

- комплексне законодавче забезпечення запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення;

- створення сучасної системи реєстрації нерухомості, зокрема земельних ділянок;

- розширення бюджетного фінансування фундаментальних наукових досліджень;

- розвиток системи страхування аграрних ризиків;

- забезпечення стабільної податкової політики та системи державної підтримки сільгоспвиробників;

- посилення гарантій захисту інвестицій та доходів інвесторів, забезпечення вільного руху капіталу та переміщення товарів [2].

Вкладення інвестиційних коштів у земельні ресурси є одним із шляхів підвищення ефективності їх використання. У сучасних умовах джерелами отримання інвестицій можуть бути прибутки підприємств, державні, регіональні та інші види дотацій, кредити банків, кошти працівників тощо.

В Україні існує великий потенціал залучення інвестицій у сільське господарство тому дана галузь вимагає співробітництва зі світовою системою господарювання, в якій іноземні інвестиції якраз і є важливим економічним важелем.

Література.

1. Гнаткович А. Д. Напрями залучення інвестицій у землі сільськогосподарських підприємств / А. Д. Гнаткович // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011.-№ 2, Т. 2. – С. 1 – 4.

2. Музика Н.М., Ковалишин О.Ф. Формування інвестицій в аграрному секторі України / Н.М. Музика, О.Ф. Ковалишин // Вісник Львівського національного аграрного Університету. – 2011. - № 4. – С. 1 – 4.

3. Агроінвестиції вирішують все? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://dt.ua/ECONOMICS/agroinvestitsiyi_ta_dostup_do_zemli_zagostrennya_superechnostey-78237.html

4. Инвестиции в землю самые рискованные [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.gorod.kharkov.com/journal/article/92968.htm

5. Залучення інвестиційних коштів як метод підвищення еколого-економічного використання земельних ресурсів в сучасних умовах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.investitsiivip.ru/investitsii-v-zemlyu.html