Кашпрук Н.В.

Науковий керівник Волонтир Л.О.

Вінницький національний аграрний університет

Моделювання конкурентоспроможності підприємства на ринку

Сьогоднішнє ускладнення умов діяльності актуалізує для підприємства необхідність пошуку додаткових переваг. На нашу думку, саме керована самим підприємством конкурентоспроможність дозволяє відшукати його нові потенціальні можливості.

Проблему конкурентоспроможності досліджували такі вітчизняні та іноземні вчені-економісти як: Л.Н.Булгакова, В.Савчук, А.Романов, М.Потер, Ф.Котлер, В.Герасимчук присячували свої роботи конкурентоспроможності підприємства і розробці підходів щодо підвищення конкурентних переваг підприємства [1]. Конкурентними перевагами є характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями, а також одних підприємств галузі над іншими. Конкуренція може бути більш або менш інтенсивна. Це залежить від наявності кількості підприємств у галузі, від насиченості ринку, особливості функціонування галузі в економіці [3].

Конкурентоспроможність підприємства є результатом її конкретних переваг у всьому спектрі проблем управління компанією. Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг, та його продукція користується постійним попитом [1].

Для характеристики конкурентів можна використати такі фактори: частка ринку, що обслуговується; імідж, досвід, наявність добре відомих торгових марок; фінансовий стан, наявність новітніх технології; наявність висококваліфікованих кадрів, та виробничих потужностей; вид і рівень реклами та ін.

Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від: особливостей галузей, сегментів ринку, часу та етапу «життєвого циклу» галузі та підприємства. Як правило, порівняння факторів дає змогу лише констатувати кращий чи гірший рівень діяльності фірми[2].

Основні фактори успіху базуються на: науково-технічному рівні вироб-ництва та продукту; рівні маркетингу; рівні менеджменту; організаційно-технічному рівні виробничих процесів; фінансово-економічному рівні під-приємства; рівні персоналу тощо. Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації наведених ключових факторів успіху, але для процвітаючого підприємства будь-якої галузі кожний із них може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі.

Таким чином, проблема конкурентоспроможності є досить складною за своїм характером, від рівня та способу вирішення якої залежить рівень економічного та соціального життя країни. Конкурентоспроможність підприємства на ринку значною мірою залежить від підтримки державних органів, та ефективності національної державної політики [2].

Серед завдань що стоять перед вітчизняними підприємствами на сучасному етапі можна виділити: зниження собівартості та диференціація товару, впровадження інновацій, сегментація ринку, здатність миттєво реагувати на потреби ринку. Реклама яка буде спонукати до вироблення та споживання продукції національного виробництва, для підвищення економіки підприємства і країни вцілому.

Література:

1. Гарачук Ю.О. Підвищення ефективності діяльності підприємства// Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №2. – С. 60-65.

2. Кириченко Л. Механізм управління конкурентоспроможністю підприємств// Вісник КНТЕУ. - 2009. - №1. – С.62-66.

3. Спіріна М.В. Стратегія управління конкурентоспроможністю підприємства// Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №8. – С. 176-182.