Борець Олена Валеріївна

Науковий керівник: Нікітішин Андрій Олександрович

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

 

Державний бюджет у провідних зарубіжних країнах

 

Постановка проблеми. Державний бюджет являє собою основний фінансовий план держави на поточний рік, який має силу закону. Державний бюджет – система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це — щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності.

У кожній країні основу державних фінансів становить бюджет, а точніше — бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджет відповідних адміністративних одиниць, що і визначає актуальність даного дослідження.

 Аналіз останніх публікацій та досліджень. Одним із перших планову природу бюджету відзначив німець­кий фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі із бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрід­ман. 

Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну пробле­матику, це — В.Андрущенко, Й.Бескид, С.Буковинський, С.Булгакова, О.Василик, З.Васильченко, В.Вітлінський, Г.Волощук, М.Гапонюк, В.Геєць, Л.Єрмошенко, М.Єрмошенко, Письмак, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т.В.Федосов, О.Чернявський, І.Чугунов, С.Юрій та ін.

Метою статті є дослідження державного бюджету провідних країн світу, як основної ланки державних фінансів.

Виклад основного матеріалу. Структура державної фінансової системи (бюджетної системи) залежить від державного устрою. Вважається, що в унітарних державах бюджетна система містить дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети (бюджети міст, округів, сільських округів і т.д.). У федеративних державах бюджетна система складається з трьох ланок: державного бюджету чи федерального бюджету або бюджету центрального уряду; бюджетів членів федерації (штатів у США, провінцій у Канаді, ландів – земель у Німеччині, кантонів у Швейцарії і т.д.); місцевих бюджетів.

Така система організації державних фінансів характеризується відсутністю єдності. Це означає, що кожен підрозділ державного управління (федерація, штати, місцеві органи) самостійно формує і затверджує свій бюджет, розробляє і здійснює податкову політику, керує боргом.

Вища законодавча і верховна влада в Великобританії представлена Вестмінстерським Парламентом, що складається з трьох частин: Королеви, Палати лордів і Палати громад. Державний бюджет Великобританії містить дві частини: Консолідований фонд, за яким проходять поточні доходи і витрати, і Національний фонд позик, за яким відбиваються витрати на капітальні вкладення.

Сучасна фінансова система Франції включає загальний бюджет, спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, соціальні фонди, місцеві фінанси і фінанси державних підприємств. На частку державного бюджету припадає 47%, місцевих бюджетів (96 департаментів і близько 36 тис. комун) – 9%, фондів соціального страхування – 40%, державних підприємств – близько 4% всіх державних доходів.

Державний бюджет Франції є основою фінансової системи. На його частку припадає половина всіх фінансових ресурсів держави. В цілому державний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, який механічно об'єднує загальний бюджет, багаточисельні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети.

Фінансова система Німеччини включає в себе федеральний бюджет, бюджети 16 земель, общин, спеціальні урядові і позабюджетні фундації, фінанси Федеральної залізниці і Федеральної пошти, державних підприємств, органів соціального страхування, федерального відомства праці.

Насправді, кожна країна має індивідуальну, властиву тільки їй бюджетну систему. Для зарубіжних країн характерна, як правило, три- (Швеція, Великобританія, Японія, Норвегія, Фінляндія, Польща) або чотирирівнева система бюджетів (Франція, Німеччина, США).

У  розвинутих зарубіжних країнах складання проекту Державного бюджету - один із найбільш важливих етапів бюджетного процесу: тут вирішуються такі питання, як об'єм бюджету, податкова і грошово-кредитна політика на майбутній рік, основні напрямки використання коштів і методи покриття дефіциту бюджету.

Робота зі складання проекту Державного бюджету починається задовго до початку нового бюджетного року (у ФРН - за 6 місяців, Японії - за 7, Франції - за 14, США - за 18 місяців). Проект бюджету розробляється органами виконавчої влади, як правило, Міністерством фінансів (Казначейством), а в США - спеціальним органом - Адміністративно-бюджетним управлінням при Президентові.

При складанні проекту бюджету ставляться завдання: 

-  активного його впливу на підвищення ефективності економіки;

-  забезпечення узгодженості фінансових та інших ресурсів з економічними і соціальними програмами - прогнозами уряду;

-  встановлення необхідних пропорцій у витраті коштів.

З розширенням масштабів мобілізації ресурсів і необхідністю найбільш ефективного їх використання при розробці бюджету в 1960-х рр. спочатку в США, а потім в інших розвинутих країнах стали застосовувати програмно-цільовий метод, у тому числі системний аналіз, економічні моделі, електронно-обчислювальну техніку.

У ФРН бюджет, складений на основі програмно-цільового методу, одержав назву «кон‘юнктурно-нейтрального бюджету». Нові методи складання бюджету широко застосовуються у Франції під назвою «раціоналізація вибору бюджетних рішень», у Великобританії – «програмного аналізу й огляду».

Після схвалення проекту бюджету вищим виконавчим органом проект бюджету надходить у законодавчий орган - парламент, що розглядає і затверджує його. Бюджет, як правило, обговорюється кожною палатою Парламенту (спочатку в нижній, а потім у верхній у Франції; одночасно в обох палатах у США).

Причому, в палатах Парламенту створюються спеціальні комітети і комісії, що детально аналізують поданий проект за статтями витрат і вносять корективи.

Важливе значення при розгляді проекту бюджету у Парламенті має бюджетна ініціатива, тобто право членів законодавчого органа вносити зміни в поданий урядом проект бюджету.

Обмеження бюджетних прав Парламенту виявляються й у тому, що законодавча влада не обговорює бюджет як єдиний документ у цілому, а розглядає окремі його розділи видатків і зміни ставок діючих податків або вводить нові податки. Більшість видатків взагалі не підлягають розгляду, а затверджуються автоматично.

Друга стадія бюджетного процесу закінчується затвердженням бюджету законодавчим органом і підписом глави держави (Президентом у США, королевою у Великобританії).

Після затвердження бюджету починається третя стадія - виконання бюджету: одержання затверджених доходів, головним чином податків, і здійснення передбачених бюджетних видатків відповідно до виділених асигнувань. Цей етап продовжується протягом року, що називається фінансовим або бюджетним роком. Його часові межі в різних країнах різні (у США з 1 жовтня до 30 вересня, Великобританії і Японії з 1 квітня до 31 грудня).

Важливим елементом третьої стадії є касове виконання бюджету - організація збору бюджетних коштів на території країни, їх збереження і видача, а також ведення обліку і звітності. У більшості країн існує банківська система касового виконання бюджету, при якій банки, головним чином Центральний банк, виступають головним касиром держави. В основі касового виконання бюджету лежить принцип єдності каси, суть якого полягає в тому, що всі отримані бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів у Центральному банку. З цього рахунку здійснюються усі витрати держави.

Після закінчення фінансового року починається останній етап - складання звіту про виконання бюджету Міністерством фінансів і затвердження його Парламентом.

Висновки. Управління фінансами в за­рубіжних країнах перебуває у компетенції вищих законодавчих орга­нів влади — парламентів: у США — це Конгрес, у Великобританії — Парламент, у Німеччині — Бундестаг, у Франції — Націо­нальні збори. Парламенти мають дві палати — нижню і верхню. Всі основні фінансові закони і насамперед затвердження державного бюджету здійснюються двома палатами парламенту і підписуються главою держави. Парламенти також затверджують звіти про виконання дер­жавного бюджету, закони про податки, встановлюють гранич­ний розмір (ліміт) державного боргу.

Безпосереднє керування фінансами перебуває у віданні фінансо­вого апарату, головна ланка якого — Міністерство фінансів.

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділами міністерства фінансів є управління внутрішніх доходів, яке видає інструктивний матеріал у галузі прямих податків й організовує їхнє надходження, здійснює управління митами та акцизами, готує інструк­тивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надхо­дження в бюджет.

 

Література:

1.                     Єпіфанов А.О. Бюджет і фінансова політика України, Київ, 2001

2.                     Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: навч. посіб./ К.: Центр навчальної літератури. – С.122

3.                     Михасюк В., Мельник А., Крупка М., Залога 3., Державне регулювання економіки. — 2-ге вид., випр. та допов., Київ, 2008

4.                     Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): навч. посіб./ К.: КНЕУ. – С.31

5.                     Орищак Я.М. Основи економіки, Тернопіль, 2004

6.                     Старостіна А.О., Длігач А.О., Богомаз Н.В. Економіка зарубіжних країн: навч. посіб./ К.: Знання. – С.234-240