Рибіцька А. С, Тимощук H.L, науковий керівник Левчук О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом та перспективи розвитку

Вступ. Однією з важливих науково-практичних проблем, що постали перед вітчизняною фінансовою наукою та потребують невідкладного вирішення, є розроблення науково обґрунтованої концепції та ефективної стратегії співпраці України з Міжнародним валютним фондом (далі - МВФ). На жаль, існують певні перешкоди на шляху фінансової стабілізації та економічного зростання України, зумовлені дефіцитом фінансових ресурсів. Одним із реальних інструментів пом'якшення фінансових проблем та пожвавлення фінансової кон'юнктури у країні в цілому є зовнішні запозичення. У зв'язку з цим аналіз нових напрямів у розвитку співпраці з МВФ є необхідним як з наукового, так і з практичного погляду.

Аналіз досліджень і публікацій. На сьогоднішній день дослідженням даного питання займаються як вітчизняні, так і іноземні вчені. В той час як серед вітчизняних вчених панує критичне ставлення до наслідків взаємодії країни з МВФ, іноземна наукова думка дає можливість побачити як позитивну, так і негативну точки зору з даного питання.

Соціально-економічну природу і теоретичні основи міжнародних кредитних відносин досліджували такі науковці, як Г Климко, Ю. Ковбасюк, Ю. Пахомов, В. Сіденко, В. Степаненко, В. Хорошковський, А. Шаповалов та ін. Серед іноземних дослідників, які займаються оцінкою наслідків взаємодії МВФ з країнами-членами, можна виділити Р. Кіоуана, Б. Резніка, Д. Стіглітца, Ч. Юна. Однак тенденції розвитку співробітництва нашої країни з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема етапи реформування економічної та фінансової політики уряду України, наразі досліджені недостатньо.

Метою статті є аналіз стану та перспектив співробітництва України з МВФ та визначення позитивних та негативних наслідків їх взаємовідносин.

Історію взаємовідносин України з МВФ можна умовно розділити на два етапи: перший, який охоплював кінець 90-х років минулого сторіччя, та другий - триває сьогодні. Якщо під час першого періоду взаємовідносини проходили в умовах становлення валютної системи України та введення національної грошової одиниці, то другий пов'язаний із необхідністю коригування наслідків світової фінансової кризи для України.

Саме протягом першого етапу МВФ відіграв важливу роль у процесі введення гривні та її підтримці в перші роки функціонування. Звісно, що без сторонньої допомоги впоратися з такою задачею було б неможливо, особливо, враховуючи відсутність такого досвіду в нашої держави за часів існування Радянського Союзу.

Протягом першого періоду (1996-2005 pp.) обсяг отриманої Україною з боку МВФ допомоги становив майже 2,5 млрд. СПЗ, які було отримано, переважно, в рамках програм Stand-by та Розширеного фінансування.

Серед переліку наявних програм фінансування в МВФ можна виділити програму Stand-by яка, призначена для подолання проблем, пов'язаних із платіжним балансом країни, надається на короткотерміновій основі. У свою чергу, Програма Розширеного фінансування включає надання довгострокових кредитів для проведення структурних, реформ економіки та збалансування макроекономічних показників.

Оскільки ж надані з боку МВФ кошти зараховуються на рахунки Центрального банку України (ЦБУ), то це безпосередньо буде впливати на обсяги його золотовалютних резервів та курс національної валюти по відношенню до провідних валют світу, так як отримані з боку МВФ кошти йдуть, в першу чергу, на регулювання попиту та пропозиції на валютному ринку.

Україна стала членом МВФ 3 вересня 1992 року. Згідно зі Статутом МВФ, кредити Фонду спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу. Україна як повноправний член МВФ здійснює щорічні консультації щодо стану валютного регулювання за статтею IV Статуту МВФ, упровадження статистичних та фінансових стандартів та отримання технічної допомоги.

Активна співпраця України з МВФ розпочалась у жовтні 1994 року з розробки Урядом разом з експертами цієї організації програм макроекономічної стабілізації та реформування економіки. За роки співробітництва України з МВФ (1994-2010 pp.) отримано близько 10,009 млрд. СПЗ, що станом на 01.01.2011 р. становить майже 14,89 млрд. дол. США кредитних ресурсів. [1, С. 16-18]

За результатами щорічного засідання регіональної групи країн - членів МВФ та Світового банку (далі - СБ), що відбулося 5 лютого 2010 р. у м. Гаага (Нідерланди), позиція України щодо управлінських реформ у рамках МВФ та СБ є такою: подальші реформи щодо квот у рамках МВФ та СБ не повинні створювати дисбаланс з огляду на роль у цьому процесі країн, що динамічно розвиваються, зокрема країн із перехідною економікою, які є членами регіональної групи. Крім того, українською стороною було запропоновано розглянути пропозицію, суть якої полягає в тому, що квоти для країн з перехідною економікою з нестабільним платіжним балансом не повинні переглядатись у бік їх зменшення. Водночас було наголошено, що перерозподіл квот на користь недостатньо представлених країн за рахунок нових ринкових економік, які наразі є перепредставленими (тобто їх квота перевищує внесок), є несправедливим та таким, що не відповідає ідеології та місії МВФ і СБ щодо підтримки та сприяння розвитку. У співробітництві України з МВФ у межах кредитних програм можна виділити кілька етапів. На першому етапі (1994-1995 pp.) Україні було надано фінансову допомогу у формі системної трансформаційної позики сумою 498,7 млн. СПЗ (763,1 млн. дол. США) для підтримки платіжного балансу країни. Через невиконання Україною ряду умов програму було завчасно завершено, при цьому з боку МВФ за програмою не надано залишків кредитування на суму 900 млн. дол. США. [2, С. 234-238]

Упродовж другого етапу (1995-1998 pp.) Україна отримала від МВФ кредити загальною сумою 1318,2 млн. СПЗ (1935 млн. дол. США) за трьома річними Програмами стенд-бай. Головною метою надання цих кредитів була підтримка курсу національної валюти та фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 pp.) характеризується впровадженням Програми розширеного фінансування, що передбачала надання Україні кредиту загальною сумою 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 p. термін дії Програми було продовжено до вересня 2002 p., але МВФ так і не надав Україні залишкової суми кредитів через визнання висновків останнього перегляду ходу виконання програми негативними. Таким чином, у рамках Програми EFF Україна отримала 1591,0 млн. дол. США, які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап охоплює 2004-2005 pp. Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України для подальшого співробітництва з МВФ на безкредитній основі обрав попереджувальну Програму стенд-бай.

Наступним етапом (2005- 2006 pp.) стали безкредитні відносини між Україною та МВФ. При цьому співробітництво було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов'язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво може також включати надання технічної Допомоги з питань, пов'язаних з боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.

Нинішній етап співробітництва України з МВФ розпочався 5 листопада 2008 p., коли на запит української сторони з метою допомоги Україні у забезпеченні фінансової та економічної стабільності під час фінансово-економічної кризи Рада директорів МВФ у рамках механізму фінансування за надзвичайних умов (EFM) затвердила дворічну Програму стенд-бай (SBА) обсягом близько 16,4 млрд. дол. США (11 млрд. СПЗ), що еквівалентно 802% української квоти у Фонді. У рамках зазначеної програми Україна отримала близько 10,6 млрд. дол. США кредиту. У 2008 та 2009 роках Україною за результатами двох переглядів програми було отримано кошти загальною сумою 7 млрд. СПЗ, частину з яких було зараховано до золотовалютних резервів Національного банку України (3,875 млрд. СПЗ), решту - до Державного бюджету України (3,125 млрд. СПЗ).

Залучення коштів Національним банком України дозволило уникнути ситуації різкого погіршення стану платіжного балансу, підтримати обмінний курс гривні та забезпечити ліквідність банківського сектору. Залучення коштів Міністерством фінансів відбулося відповідно до законодавства України та згідно з внутрішніми процедурами МВФ (з оформленням відповідних боргових інструментів, упорядкуванням договірно-правових відносин з НБУ та включенням сум заборгованості до складу державного боргу України). Кошти, зараховані до Державного бюджету України, були включені в 4 загальний обсяг фінансування, передбаченого для покриття бюджетного дефіциту в 2009 році, як це було встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". [3, С. 4-8]

У період світової фінансово-економічної кризи Україна посіла перше місце за обсягами фінансової допомоги серед країн Східної Європи (табл. 1).

Таблиця 1

Обсяги фінансової допомоги міжнародних фінансових організацій країнам Східної

Європи у 2008-2010 pp. (млрд. дол. США)

Країна	МВФ	Європейський Союз	Світовий банк	Інші	Усього
Угорщина	15,7	8,4	1,3	0	25,4
Україна	25,7	1,3	3,4	2,1	32,5
Латвія	2,4	4,4	0,6	3,3	10,6
Білорусь	3,5	0,3	0,2	1	5
Сербія	4	0,2	0,4	0	4,6
Румунія	17,1	6,6	1,3	1,3	26,3
Польща	20,6	0	0	0	20,6

Продовження табл. 1

Боснія і Герцеговина	1,6	0,1	0,2	0,1	2
Молдова	0,6	0,3	0,3	0,1	2
Косово	0,1	0,1	0,1	0	0,3
Усього	91,3	21,7	7,7	7,8	128,5

[Джерело: 4]

Закон України "Про принципи функціонування ринку природного газу спрямований на поліпшення ефективності цієї галузі, насамперед у частині розділення завдань видобутку, транспортування та постачання газу кінцевим споживачам, а також на вирішення проблем допуску на внутрішній ринок газу нових учасників та сприяння інвестиціям у внутрішній газовий сектор; відновлення та "захист здоров'я" банків у рамках завершення планів рекапіталізації до кінця 2010 року та посилення нагляду; розробка більш динамічної грошово-кредитної політики з наголосом на внутрішній ціновій стабільності у режимі гнучкого валютного курсу, що реалізовуватиметься незалежним Національним банком України.

Продовження співпраці з МВФ є визначальним фактором збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно дешевих позик від міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та ЄС, умови надання коштів якими є найкращими за вартістю та термінами. Поліпшення фінансового становища розпочалося у 2010-2011 рр. і має продовжитись у 2012 p. завдяки структурним реформам пенсійної системи, суспільного адміністрування і податкової системи. Фінансовий стан газового сектору буде зміцнено, зокрема, шляхом реформи внутрішніх цін, підтриманої іншими багатосторонніми інституціями, що допоможе припинити субсидування енергетики та створити сучасний і життєздатний сектор, водночас захистити вразливі прошарки за допомогою цільових соціальних програм. Реформи також прокладуть шлях до відновлення фінансової системи, підвищення незалежності й відповідальності Національного банку України. Планована рекапіталізація банків і заходи зі зміцнення контролю є важливими для відновлення фінансової стабільності, подолання зростаючих проблем з активами, оскільки сприятимуть усуненню перешкод для стійкого економічного відновлення. Серед ключових заходів за окремими напрямами, передбачених Меморандумом про економічну та фінансову політику від 16.07.2010 p., такі:

1. Бюджетно-податкова політика має на меті повернути державні фінанси до сталого рівня. Для цього планується: забезпечити економічне зростання; скоротити загальний показник дефіциту за допомогою коригуючих заходів та введення структурних реформ; ліквідувати дефіцит НАК "Нафтогаз України"; підвищити ціни на газ; започаткувати пенсійну та адміністративну реформи; підвищити середні зарплати та пенсії відповідно до зростання інфляції; скоротити субсидії та адміністративні асигнування; виділити кошти на поглиблення соціальних програм, спрямованих на те, щоб не допустити погіршення життєвого рівня найменш захищених верств населення у зв'язку з підвищенням цін на газ; забезпечити граничний обсяг державних гарантій.

2. Монетарна та валютно-курсова політика передбачає: відновлення відповідності нормативної бази щодо відкритої валютної позиції оптимальній міжнародній практиці; запровадження календарного плану з поступового скорочення короткої позиції банків; розробку механізмів хеджування та форвардного валютного ринку, форвардних транзакцій між банками за відсутності базових транзакцій; зміцнення бази для визначення обмінного курсу; покращання функціонування валютного ринку.

3. Політика фінансового сектору зосередиться на вирішенні питань проблемних банків і рекапіталізації системних банків. При цьому планується: рекапіталізація банків з використанням бюджетних коштів; реабілітація заходів щодо посилення діяльності державних банків; запровадження комплексної стратегії ефективного розв'язання проблеми непрацюючих позик; розробка та впровадження заходів, спрямованих на зміцнення банківської системи. [5]

Висновки. Отже, потреба України у підтримці міжнародними фінансовими організаціями зумовлена такими причинами. По-перше, у теперішній час Україна фактично не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки, тому слід розраховувати на активну співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема з МВФ. По-друге, політика МВФ щодо України спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в країні. Кредити, отримані від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та фінансування дефіциту платіжного балансу України. Однак при цьому найважливішим є збереження країною самостійності у визначенні соціально-економічної політики та реалізації макроекономічної політики, тобто унеможливлення ситуації за якої Україна перетвориться на “залежну систему”.

Продовження співробітництва з МВФ є потужним сигналом міжнародним кредиторам та інвесторам щодо довіри до України, покращення її іміджу. Це надає ширші можливості використання зовнішніх ресурсів для фінансування програм економічного розвитку та сприяє відновленню ділової активності в Україні.

Література:

1. Петренко А. МВФ – экспансия международных банков / А. Петренко // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2010. - №1. – С.16-19.

2. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Ред. О.Г. Осауленко та ін. // Держкомітет статистики України. – К.: Консультант, 2010. – 551 с.

3. Ткачук Т. Міжнародні фінансові організації, їх вплив на світові фінансові процеси / Т.Ткачук // Персонал. – 2008. - №2. – С. 4-11.

4. Офіційний сайт Державного комітету статистики – http:// www.ukrstst.gov.ua

5. Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду – http:// www.imf.org.