Грещук Л.М., Гавчук І.С.

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Буковинський Державний Фінансово-Економічний Університет

Проблеми безробіття в Україні: стан і шляхи її рішення

Проблема безробіття – одна з найактуальніших проблем, які виникають на ринку праці.

Безробіття – один із головних соціальних ризиків, що підстерігає людину у сучасному суспільстві. Воно виникає у будь-яких системах, але у складно організованій конкурентній боротьбі стає її неминучим супутником [2].

Значний внесок в аналіз причин і розроблення шляхів вирішення проблеми безробіття зробили такі вітчизняні вчені: О.А. Бугуцький, О.Г. Булавко, М.Х. Вдовиченко, П.І. Гайдуцький,О.І. Здоровцов, І.Г. Кириленко, Е.М. Лібанова, М.К. Горлатий, І.В. Прокопа,С.М. Рижук, П.Т. Саблук, В.М. Скупий, Л.О. Шепотько, К.І. Якуба та інші [3].

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю. Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від кількості самостійного працездатного населення (такого, що живе переважно на доходи від своєї праці). Рівень безробіття характеризується незадоволеним попитом на робочі місця. Проте він не дає повного уявлення про ситуацію у сфері зайнятості. Недоліками цього показника є те, що часткова зайнятість, а також не включення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, занижує офіційний рівень безробіття. Приховування інформації про зайнятість, наприклад у “тіньовій економіці”, завищує показник безробіття. Крім того, для  оцінки безробіття треба знати не тільки кількість людей, позбавлених роботи, а й те, протягом якого часу вони перебувають у такому стані, тобто тривалість безробіття [4].

Таблиця 1.1

Рівень безробіття населення

(за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2010 році (у середньому за період, у % до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку^1
		15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	8,1	17,4	9,9	7,8	6,8	5,3	0,0	8,8
жінки	6,8	16,7	8,1	6,8	6,0	3,9	-	7,8
чоловіки	9,3	17,8	11,2	8,7	7,6	6,8	0,1	9,7
міське населення	8,6	20,2	10,3	7,6	6,9	5,6	0,1	9,1
сільське населення	7,1	12,6	8,4	8,3	6,5	4,8	-	8,1

¹ Жінки віком 15 - 54 роки, чоловіки - 15 - 59 років.

Аналізуючи Таблицю 1.1 можна сказати, що найбільше безробітних у віці 15-24 роки, зокрема 16,7% безробітніми є жінки, 17,8% - чоловіки. А найменше безробітних у віці 50-59 років, де жінки – 3,9% та чоловіки – 6,8%.

Особливостями сучасного безробіття є:

– зростання його масштабів;

– зрушення у соціально-професійній структурі безробітних (безробітними стають не тільки робітники, а й спеціалісти, управлінці);

– зрушення у статевовіковій структурі безробітних (серед незайнятого населення більше жінок, ніж чоловіків, більше молоді, ніж людей зрілого віку);

– підвищення вимушеної часткової зайнятості та добровільної незайнятості;

– збільшення тривалості безробіття.

Усі причини виникнення безробіття в перехідній економіці України можна поділити на групи відповідно до рівнів суспільних відносин:

1. На міжнародному рівні – низька конкурентоспроможність економіки, її надмірна відкритість і слабкий державний захист внутрішнього ринку, відсутність національних пріоритетів розвитку, неефективна участь у процесах регіональної економічної інтеграції, дезорієнтація курсу зовнішньоекономічної політики.

2. На макрорівні: системна криза, трансформаційний спад, структурні зрушення, деіндустріалізація, інституційні деформації, тонізація економіки, маргіналізація певних верств населення.

3. На мікрорівні: криза праці та системи менеджменту, поглиблення відчуження найманих працівників від праці і власності.

4. На особистісному рівні: зниження рівня освіти та кваліфікації, не сформованість нових ціннісних орієнтирів та ринкової мотивації [2].

Таблиця 1.2

Кількість зареєстрованих безробітних за статтю та місцем проживання у 2011 році

 (на кінець звітного періоду; тис. осіб)

	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень
Всього	585,6	616,7	613,6	579,9	549,2	506,1	469,5	432,4	404,5
жінки	310,3	324,9	331,1	323,9	308,7	287,1	269,8	251,6	237,9
чоловіки	275,3	291,8	282,5	256,0	240,5	219,0	199,7	180,8	166,6
Міське  населення	324,0	342,3	349,4	342,9	328,5	306,8	287,2	266,4	251,9
Сільське  населення	261,6	274,4	264,2	237,0	220,7	199,3	182,3	166,0	152,6

Аналізуючи дані таблиці 1.2., можна зазначити, що офіційно зареєстрованих безробітних у лютому 2011 року було найбільше, а саме 616,7 тис. осіб, а до вересня 2011 року кількість безробітних зменшується і становить 404,5 тис. осіб. Отже, ми простежуємо позитивну тенденцію до зменшення безробітних як з боку чоловіків, так і з боку жінок.

Високий рівень безробіття призводить до соціальної напруги і погіршення рівня життя людей, заподіює економічні, демографічні та соціальні втрати для суспільства. Але загалом його вплив на економічне та соціальне життя суперечливий: крім негативних і важких наслідків, потрібно зазначити і низку позитивних моментів, які слугують умовою зростання виробництва, появи нових підприємств, підвищення дисципліни та ефективності праці зайнятих [3].

Ступінь негативного впливу безробіття на стан у країні залежить від конкретних параметрів економічної ситуації. Щоб оцінити ступінь цього впливу, доцільно дослідити економічні і соціальні наслідки безробіття:

– скорочення обсягів виробництва валового національного продукту;

– зниження податкових надходжень до державного бюджету;

– зростання витрат на соціальну допомогу безробітним;

– знецінення наслідків навчання;

– масова дискваліфікація;

– посилення соціальної напруженості;

– зниження трудової активності [1].

В Україні рівень безробіття удвічі перевищує допустимий природний рівень безробіття розвинутих країн. Тому державне регулювання безробіття в нашій державі повинно бути зорієнтоване в першу чергу на зменшення кіль-кості безробітних і поліпшення їхнього соціального захисту. Сприятимуть вирішенню цих проблем такі заходи: допомога у пошуку нової роботи; стимулювання добровільного переходу на режим роботи з неповним робочим днем (тижнем); організація і проведення оплачуваних громадських робіт; допомога в перепідготовці і перекваліфікації на спеціальності, які користуються попитом на ринку праці; заохочення і стимулювання територіальної мобільності населення; цільове створення нових робочих місць для молоді,довготривало безробітних і неконкурентоспроможних громадян на ринку праці; інформування населення про вакантні робочі місця з метою зменшення часу на пошуки роботи; стимулювання підприємницької діяльності і самозайнятості шляхом зниження податку з прибутку, надання пільгових кредитів безробітним для відкриття власної справи й інше [5].

Отже, надмірне безробіття призводить до значних економічних та соціальних втрат. Головна «ціна» безробіття – невипущена продукція. Коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенціальне виробництво втрачається безповоротно. Безробіття не дає змоги суспільству постійно рухатися вгору по кривій своїх потенційних можливостей. Тому необхідні подальше наукове вивчення проблем безробіття, надання відповідних рекомендацій та їх практичне втілення.

Список використаних джерел:

1. Баник О. Б. Проблеми безробіття в Україні та шляхи її вирішення / О.Б. Баник // Управління національним господарством. – 2010. – С. 294 – 299.

2. Заярна Н.М. Причини безробіття в різних умовах економічного розвитку України та методи її подолання / Н.М. Заярна, І.М. Недибалюк // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.2. – С. 198 – 201.

3. Заярна Н.М. Вплив безробіття на суспільство та соціально-економічні наслідки / Н.М. Заярна, Севрюкова А.О. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.2. – С. 310 – 313.

4. Мостова Т.Л. Теоретичні основи та сучасні фактори безробіття в державі. – Режим доступу з http://www.nbuv.gov.ua

5. Приймак В.І. Удосконалення державного регулювання безробіття в Україні / В.І. Приймак, В.І. Жовтанецький // Науковий вісник. – 2004. – Вип. 14.7. – С. 172 – 175.

6. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [сайт http://www.ukrstat.gov.ua]