Кравченко Ю.О., Новикова Е.В.

Донецький Національный університет економіки та торгівлі ім. М.Туган-Барановського, Україна

Український ринок праці: випробування кризою

Проблемі розвитку ринку праці присвячено багато наукових праць як вітчизняних так і зарубіжних вчених-економістів. Питання теорії ринку праці розглядалися ще в працях відомих економістів, таких як А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Дж. Кейнс та ін. Теоретичні та методичні проблемні питання сутності ринку праці та його місця в економічній системі досліджуються в працях таких вчених як Боері Т., Сміт Р., Еренберг Р. та ін. Значний внесок у розвиток теорії та практики трудового ринку належить вітчизняним економістам. Серед відомих дослідників з проблематики ринку праці варто виділити роботи Костакова В., Волгіна Н., Даниленко Н., Аблова А., Смирнова С. та ін.

Актуальність даної теми полягає в тому, що надійна система праці забезпечує високий рівень економічного захисту її учасників, що є необхідною передумовою стабільності економіки. Розвиток національної економіки вимагає підвищення ефективності використання людських ресурсів, основним індикатором якої виступає ринок праці. Сучасний ринок праці України характеризується напругою внаслідок падіння рівня заробітної плати, зростання чисельності вивільнених працівників, збільшення прихованого безробіття. В умовах ринкових відносин необхідне формування ефективної політики зайнятості. Актуальність теми дозволила визначити мету дослідження.

Метою дослідження є оцінка тенденцій сучасного ринку праці України.

Ринок праці - сфера формування попиту та пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на певний термін. Особливість ринку праці: об'єктом купівлі-продажу на ньому є право на використання робочої сили, кваліфікації і здібностей до трудового процесу [1].

Економічні зміни, що відбуваються в Україні, викликані передусім світовою фінансовою кризою, активізували вирішення низки соціально-економічних проблем щодо ефективного функціонування ринку праці.

Сучасний стан ринку праці в Україні формувався головним чином під впливом трансформації ринкових відносин в умовах затяжної економічної кризи. Це призвело до того, що структура національного ринку праці в Україні має певні особливості:

- глибокі диспропорції між попитом і пропозицією;

- невідповідність дуже низького рівня оплати праці сучасним потребам відтворення робочої сили;

- зростання диференціації доходів працівників, яке посилює соціальне розшарування, спричиняє зниження соціальної захищеності.

Функціонування ринку праці в Україні безпосередньо залежить від динаміки основних макроекономічних показників, при цьому базою для формування пропозиції трудових ресурсів виступає населення. Особливе місце в інфраструктурі ринку праці займають інститути соціального партнерства. Крім органів державної влади, до їх складу входять профспілки та їх об'єднання, а також організації роботодавців та їх об'єднання [2].

За результатами І півріччя 2011 року основні показники ринку праці придбали тенденцію якісних змін з приводу падіння і стабілізації, і в порівнянні з І півріччям 2010 року динаміка показників свідчила про такі тенденції:

- збільшилися рівень економічної активності населення працездатного віку і рівень його зайнятості на 0,6% і 0,8% відповідно;

- на 0,3% зменшився рівень безробіття (за методологією МОП) населення працездатного віку і на 0,2% збільшився рівень працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості;

- зросла середньомісячна номінальна заробітна плата і реальна заробітна плата на 18,4% і 8,1% відповідно.

Незважаючи на значне зростання заробітної плати в Україні в останні роки, її розмір продовжує залишатися одним з найменших серед країн СНД [3]. Низький розмір заробітної плати спричиняє значний відтік кваліфікованих кадрів за кордон. За експертними оцінками, за кордоном в останні роки працює приблизно 3-3,5 млн. громадян України [4].

В даний час, внаслідок значного відставання України у рівні оплати праці від більшості європейських країн, наявності депресивних регіонів з високим рівнем безробіття, сформувалася масова пропозиція української робочої сили на міжнародних ринках праці. Як наслідок, виїзна міграція набула негативних рис, таких як численні факти дискримінації, відсутність соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном.

В умовах подолання національною фінансово-економічною системою негативних наслідків кризи, а також прагнення України зайняти більш вигідне положення, зростає можливість посилення регуляторної ролі держави, спрямованої на підтримку трудових ресурсів суспільства з метою збереження трудового потенціалу країни [5].

За прогнозами Міністерства праці та соціальної політики України негативні тенденції на ринку праці будуть спостерігатися до кінця 2011 року. Стабілізації на ринку робочої сили сприятимуть: участь населення у проведенні Євро-2012, зміна структури зайнятості, а також посилення відповідальності органів влади за реалізацію політики зайнятості.

Таким чином, провідними напрямками реформування ринку праці в Україні повинні стати реструктуризація зайнятості, трансформація оплати праці та вдосконалення системи регулювання ринку праці. Саме рішення цих задач здатне забезпечити не лише суттєве підвищення рівня життя широких верств населення, але й формування соціальної структури, подібної європейським зразкам.

Література

1. Журавлева Г.П. «Экономическая теория»: Учебник, 2011. – с. 538

2. Волкова О.В. «Ринок праці»: Навчальний посібник, 2007. – с. 624.

3.Статистичні дані. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

4. Бражко О.В. «Інституційне забезпечення функціонування ринку праці в Україні» // Економіка та держава – 2010. №1, с.79 – 81.

5. Головіна С.В. «Регулювання українського ринку робочої сили відповідно до циклічної економіки» // Актуальні проблеми економіки – 2009. №11,с. 175.