Васильева С.І., Грубська К.В.

ДВНЗ «Запорізький національний університет» Криворізький факультет

Теоретичні аспекти реінжинірингу та визначення умов його застосування

Одним із поширених видів послуг на міжнародних ринках є інжиніринг — інженерно-технічні та консультативні послуги щодо створення об’єктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктур. Ці послуги містять комплекс робіт, який включає перед проектні, техніко-економічні дослідження та обґрунтування, лабораторні або експериментальні дороблення технології чи прототипу, розроблення детальних структур проекту, технологічне супроводження в процесі освоєння технології чи обладнання, консультування в процесі реалізації проекту тощо.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» поняття «інжиніринг» трактується як надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об’єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов’язані з такими послугами (роботами) [1].

Послуги типу «інжиніринг» з’явились в розвинених країнах в 60-ті роки і до теперішнього часу одержали достатньо широкий розвиток. Ринок інжинірингових послуг умовно поділяється на ринок інженерно-консультаційних послуг і ринок інженерно-будівельних послуг.[2].

Порівняно з розвинутими країнами, в яких становлення інжинірингу почалось ще в середині ХІХ ст., в Україні даний вид діяльності тільки зароджується і зводиться переважно до послуг, пов’язаних з підготовкою будівельного процесу.

В останній час на світовому ринку інжинірингових послуг з'явився новий вид послуг - послуги реінжинірингу, які надають іноземні інжинірингові фірми. Реінжиніринг являє собою інженерно-консультаційні послуги по перебудові систем організації та управління виробничо-торговими й інвестиційними процесами господарського об'єкта з метою підвищення його конкурентноздатності і фінансової стійкості. Реінжиніринг поділяється на два види: кризовий і реінжиніринг розвитку. Перший спрямований на вирішення кризисних проблем підприємства. Він використовується тоді, коли результат фінансово-комерційної діяльності підприємства постійно знижується, конкурентноздатність його різко падає, з'являються тенденції до банкрутства й потрібен комплекс заходів по подоланню кризової ситуації.

В процесі реорганізації системи управління господарського суб'єкта на основі реінжинірингу здійснюється перехід від бізнес-процесу до бізнес - процес-реінжинірингу. Бізнес-процес являє собою дію персоналу управління в господарському процесі. Бізнес-процес-реінжиніринг - це оптимізація системи управління господарськими процесами, враховуючи зовнішньоекономічну діяльність.

За результатами дослідження можна узагальнити, що реінжиніринг – це фундаментальний перегляд і радикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення істотних поліпшень у таких ключових для сучасного бізнесу показниках результативності, як витрати, якість, рівень обслуговування й оперативність [3].

Необхідно зауважити, що для американської економіки реінжиніринг не є таким актуальним сьогодні, як десять років тому. Проте її досвід і засоби управління є неоціненною знахідкою для України, оскільки більшість підприємств, створених ще за часів СРСР, потребують докорінної перебудови своєї роботи [3].

Реінжиніринг застосовується в умовах, коли:

- підприємство знаходиться у стані глибокої кризи (високий рівень витрат, низький попит на продукцію тощо). В Україні така ситуація характерна для підприємств традиційних галузей – машино-будування, текстильної, аграрної;

- поточний стан підприємства може бути визначений задовільним, однак прогнози його діяльності є несприятливими. Суб’єкт господарювання стикається з несприятливими для себе тенденціями в сфері конкурентоспроможності, дохідності, рівня попиту тощо. Така ситуація характерна для багатьох українських банків, фінансових компаній, комерційних організацій. Тут підприємство реагує на негативні зміни обставин, поки вони не набули ще фатального для неї характеру;

- реалізацією можливостей реінжинірингу займаються успішні і агресивні організації. Застосування реінжинірингу у цій ситуації є найкращим варіантом ведення бізнесу [4].

У зв’язку зі структурною перебудовою економіки «інжиніринг» став у даний час найбільш диверсифікованою і «ризиковою» сферою діяльності. Тому подальше підвищення кваліфікації персоналу і новаторський підхід стають найважливішими елементами стратегії інжинірингових фірм.

Література:

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28. 12. 1994 №334 / 94 – ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=index

2. Г.М.Дроздова «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства Навчальний посібник Київ ЦНЛ 2004

3. http://ebk.net.ua/Book/MenedgmentZED/10-15/6121.htm

4. http://library.if.ua/book/53/3843.html

5. http://www.rusnauka.com/20_ PRNiT_2007/Economics/23846.doc.htm.