Герасименко Ю.В.,
к.е.н., доцент
Яковенко Л.В.,
студентка
Вінницький національний
аграрний університет, Україна
Соціометричне дослідження як
інструмент
управління колективом
Вступ. Ефективність функціонування
трудового колективу суттєво залежить не тільки від особистості менеджера, але й
від згуртованості цього колективу, взаємовідносин його членів між собою.
Доведено, що продуктивність праці збільшується за умови того, що колектив
підрозділу, підприємства має єдині цілі та цінності, принаймні, якщо більшість
розуміють та розділяють їх. Гармонізація співіснування неформальних угрупувань
(об’єднань працівників за неформальними ознаками) дуже часто постає як суттєва
проблема для керівництва підприємства, оскільки розходження цінностей
неформальних груп може суттєво впливати на результативність роботи всього
формального виробничого колективу.
Результати дослідження. Існують два види колективів –
формальні і неформальні. Формальні створюються керівництвом на певний строк,
тимчасово або постійно, з метою виконання якоїсь офіційної праці. Це можуть
бути підрозділи, які знаходяться в рамках ієрархічної структури підприємства чи
організації, можуть бути і між функціональні, необхідні для корекції діяльності
підрозділів, спільного пошуку важливих рішень [1].
Одночасно
із створенням формальних груп спонтанно виникають неформальні. В них об’єднуються
ті ж самі співробітники формальних колективів для досягнення своєї власної
мети, далекої від офіційної, знаходячи в процесі службового спілкування точки
зіткнення [2, c. 64].
Можна
виділити декілька ступенів утворення неформального колективу:
- люди об'єднуються
несвідомо, стихійно, реагуючи на певні події;
- основою об'єднання є
більш свідомі емоції – ненависть чи сприятливе відношення до іншого індивідуума;
- об’єднувальним фактором
виступає бажання утвердитися в конкурентній боротьбі (наприклад, із небезпекою)
чи вступити в певний клуб;
- люди об’єднуються для
вирішення довготривалої мети, досягнути якої неможливо іншим засобом. Так
з'являються професійні союзи і політичні партії, які вже наближаються до
формальних.
В будь-якому колективі існує так звана «шкала престижу»,
де робітники займають місце відповідно з визнанням колег. Це місце не завжди
співпадає з формальним положенням людини в офіційних рангах. Часто буває так,
що найбільшим авторитетом в колективі користується людина, яка формально не
займає ніяких відповідних посад. Така людина стає неформальним лідером
колективу.
Ефективність же менеджменту в
значній мірі залежить від наявного соціально-психологічного мікроклімату в колективі,
тобто рівня згуртованості, наявності неформальних лідерів, міжособистісних
відносин. І вмілий керівник повинен враховувати ці особливості.
Соціометричне
дослідження дозволяє оцінити неформальні взаємовідносини в колективі, що в свою
чергу дає можливість менеджеру впливати на них таким чином, щоб досягати
загально організаційних цілей.
Соціометрія – галузь соціології, яка вивчає міжособистісні взаємини у малих групах
кількісними методами, зосереджуючись на внутрігрупових симпатіях і антипатіях;
прикладна наука, метод вивчення структури й рівня міжособистісних емоційних
зв'язків у групі [3, c. 24].
Цей метод
застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з
метою їх поліпшення. Він дає змогу вивчити особливості неформальних
(неофіційних) стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом
дістати майже неможливо. Грамотне його використання є передумовою для
ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток груп, досягнення
очікуваних результатів у формуванні колективів, підвищенні ефективності їх
діяльності [4].
Взаємини між
членами колективу з'ясовують на основі процедур: вибір (бажання індивіда до
співробітництва з іншим індивідом); відхилення (небажання співпрацювати з
іншим); опускання (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).
Запитання
соціометричної анкети містять так званий соціометричний критерій. Вербально
його формулюють так: «Кого б Ви обрали ...?», «Чиїй думці Ви віддасте перевагу
в ситуації...?», «Хто зумів би Вас переконати ...?» та ін. Соціометричний
критерій має: націлювати учасника дослідження на вибір або відхилення іншого
учасника групи; бути зрозумілим та цікавим для учасників дослідження; містити в
собі пропозиції щодо вибору або відхилення, які формували б у членів групи
позитивний емоційно-психологічний ефект; не допускати обмежень щодо вибору
одних та відхилення інших учасників групи.
Соціометричні
критерії поділяють на два основні класи:
1)
комунікативні критерії (соціометричні тести). Використовують для опису, виміру
реальних або уявних взаємин у групі, з'ясування ставлення кожного члена групи
до свого оточення. («Кого б Ви запросили на день народження?»);
2) гностичні
критерії (тести соціальної перцепції; від лат. слова «perceptio» – сприймання,
у психології – сприйняття). Спрямовані на відображення уявлень людини про своє
місце і роль в групі, хто саме її може обрати для вирішення конкретного завдання,
а хто – відхилити. («Хто з Вашої роботи, на Вашу думку, хотів би запросити Вас
на день народження?») [5, c. 45].
У соціометрії
поширені дихотомічні (від грец. слова «dichotomia» – поділ на дві частини)
критерії, які дають змогу більш точно з'ясувати взаємини в групі. Наприклад:
«Кого з членів Вашої роботи Ви запросили б на день народження (позитивна
частина критерію), а кого б ні?» (заперечна частина критерію).
За
результатами опитування будується соціометрична матриця. У горизонтальних
рядках за кількістю членів колективу вказуються суб'єкти вибору (хто вибирає),
а у вертикальних шпальтах – об'єкти вибору (кого вибирають). Вибори
позначаються в клітинах матриці позитивний «+», негативний «–».
Індекс
соціометричного статусу індивіда визначають як відношення кількості отриманих
ним виборів (позитивних і негативних) до максимально можливої кількості таких
виборів.
, де
Sti – індекс соціометричного статусу індивіда;
– кількість отриманих ним позитивних виборів;
– кількість отриманих ним негативних виборів;
N – кількість членів у групі. Максимально можлива
кількість виборів, яку може отримати кожний член групи з урахуванням того, що
він не може вибрати сам себе, дорівнює N
– 1.
Інтерпретація
індекса-статусу залежить від змісту запитань, за відповідями на які було
побудовано матрицю. Так, якщо йшлося про симпатію, то член групи з найвищим
статусом – неформальний лідер, і навпаки.
На основі соціоматриці
будується соціограма – карта соціометричних виборів (соціометрична карта). Соціограма
– графічне зображення реакції випробуваних один на одного при відповідях на
соціометричний критерій.
Колектив
потенційно може добитися більшого, ніж кожен із його членів в сумі. Не
дивлячись на це, колективам часто не вдається задіяти навіть малу частину свого
потенціалу. Зазвичай приходиться спостерігати, що взаємодія в колективі
направлена на захист, не приносить задоволення, неефективна. Разом з тим,
колективна праця може відкрити нові можливості, адже колектив – це наймогутніша
зброя, яка відома людині.
Найбільш
типові обмеження, що заважають ефективній праці колективу – це: відсутність у
менеджера організаційних навиків, низькокваліфіковані співробітники, несприятливий
мікроклімат, нечіткість визначених цілей, незадоволеність результатами праці, закритість
і конфронтація індивідуумів, неконструктивні відносини з іншими колективами,
тощо.
Знання
ж соціально-психологічних характеристик, що діють в колективі, допоможуть менеджеру
в забезпеченні згуртованості колективу і, відповідно, досягненні цілей
підрозділу (організації).
Висновки. Результати багатьох
соціологічних досліджень свідчать про наявність прямої залежності між
згуртованістю групи й ефективністю результатів її спільної діяльності.
Безпосередньо корелюється з характером і змістом групових міжособистісних
стосунків також творчий потенціал групи.
Вірогідність інформації, отриманої за допомогою соціометричного
дослідження, залежить насамперед від правильного вибору соціометричних
критеріїв, що диктується програмою дослідження і попереднім ознайомленням зі
специфікою групи. Стійкість даних визначається повторним соціометричним
опитуванням, а їх обґрунтування – спостереженнями за реальними відносинами в
групі. Дуже важливо гарантувати кожному члену обстежуваної групи анонімність
опитування.
Ефективність
дослідження багато в чому залежить від якості оформлення соціометричної карти й
уміння реципієнта психологічно підготувати групу до
опитування, зацікавити її, викликати довіру до себе.
Література
1.
Поліщук О.С. Колектив у соціальній структурі суспільствам. – Електронний
ресурс / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
2.
Волкова Н. П. Педагогіка. Посібник. – Київ.: Видавничий
центр «Академія», 2001. – 576 с.
3. Дворецька Г. В. Соціологія: навч. посібник.
– К.: КНЕУ, 2002. – 472 с.
4.
Злобіна О.Г. Соціометрія: дослідження міжособистісних відносин у групі. –
Електронний ресурс / Режим доступу: http://i-soc.com.ua/school
5. Сірий Є.В. Соціологія. – К.:
Атіка, 2004. – 480 с.