к.е.н. Гладій І.О., Марценюк В.С., Плаксій Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Ліквідаційна вартість основних засобів: податковий аспект

Актуальність теми полягає в тому, що основні засоби відіграють важливу роль у господарській діяльності підприємств, тому існує необхідність в теоретичному обґрунтовані і удосконалені механізму визначення їх ліквідаційної вартості. У цьому зв’язку провідне значення набуває удосконалення облікової політики в сфері управління об’єктами основних засобів.

Метою дослідження виступило визначення ліквідаційної вартості основних засобів, відображення її в бухгалтерському та податковому обліку.

Питання ліквідаційної вартості та строків корисного використання висвітлено в працях В. Галасюка, Л. Овод та інших учених-економістів. Як показує аналіз економічної літератури науковці докладно розглядають поняття «ліквідаційної вартості», але серед них відсутній єдиний підхід до цього поняття. Вчений В. Галасюк серед множини дефініцій поняття «ліквідаційна вартість» виділяє два визначення:

- ліквідаційна вартість – це вартість, за якою може бути реалізований актив після закінчення строку його корисної експлуатації;

- ліквідаційна вартість – це вартість об'єкта в умовах пришвидшеної чи вимушеної реалізації.

На засадах першого визначення, згідно П(С)БО 7 «Основні засоби», ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) [1].

На засадах другого визначення, згідно з Національним стандартом оцінки №1 «Загальні засади оцінки майнових прав» ліквідаційна вартість – це вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротше від строку експозиції подібного майна протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості [2].

Вченими-економістами рекомендуються до застосування такі методи розрахунку ліквідаційної вартості:

1) встановлення ліквідаційної вартості на рівні 0;

2) за базу визначення ліквідаційної вартості беруть ліквідаційну вартість подібного активу, який досяг кінця свого строку корисної експлуатації та використовувався в умовах, подібних до тих, у яких передбачається використовувати придбаний об’єкт;

3) залученням фахівців-експертів, які, виходячи з власного досвіду та становища на ринку, будуть вносити пропозиції щодо встановлення розміру ліквідаційної вартості;

4) за основу беруть вартість матеріальних цінностей, утворених та оприбуткованих у результаті ліквідації основного засобу.

Практична діяльність підприємств свідчить, що в обліку застосовують два основні методи розрахунку ліквідаційної вартості: прямий і непрямий. Прямий метод здійснюється шляхом порівняння об’єкта, що продається, з аналогічним, або через статичне моделювання.

Непрямий метод заснований на розрахунку ліквідаційної вартості через ринкову: від ринкової вартості віднімається так звана знижка на вимушений характер продажу об’єкта (визначається індивідуально, зазвичай знаходиться в рамках 20-50% від реальної ціни).

Найбільш точного результату буде досягнуто при застосуванні двох методів. Якщо навіть прямий метод не дасть бажаних результатів, то ринок буде проаналізовано, а значить другий метод – непрямий – буде більш об’єктивним [4].

Відображення операцій з ліквідації об'єктів основних засобів відбувається за тими ж правилами, що й продаж: об'єкт списується з рахунка 10 і в частині залишкової вартості (в дебет витратного рахунка), і в частині зношення (в дебет рахунка 13). Паралельно нараховуються різного роду витрати, пов'язані з таким списанням, далі визначається фінансовий результат (якщо буде). Мабуть, єдине, що суттєво відрізняє проведення таких операцій від проведень продажу і безкоштовної передачі, - це відсутність факту передачі "з рук до рук" з тієї цілком зрозумілої причини, що цього при ліквідації справді не відбувається [3].

По суті, операції з ліквідації основних засобів - це операції з переведення окремих об'єктів зі статті "Основні засоби" до інших статей активів, у тому числі до оборотних. Вартість отриманих таким чином "нових" активів, як правило, дорівнює сумі понесених у зв'язку з ліквідацією витрат. Звісно, якщо ліквідаційна вартість об'єкта (що, як відомо, встановлюється підприємством самостійно) разом із витратами на його демонтаж не перевищують розміру справедливої вартості отриманих у результаті: матеріалів, запчастин, комплектуючих, металобрухту тощо.

Для податкового обліку не має принципового значення те, як буде ліквідовуватися об'єкт основних засобів – самостійно підприємством або із залученням іншої юридичної особи.

Отже, в умовах економічної невизначеності успішність правильної оцінки ліквідаційної вартості об’єктів основних засобів багато в чому залежить не тільки від рівня професійної підготовки спеціалістів, які мають досвід оцінки аналогічних об’єктів основних засобів, а й від законодавчого регулювання ліквідації основних засобів, враховуючи їх податковий аспект.

Література

1. П(С)БО 7 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Мінфіну України від 27.04.2000 №92.

2. Цебень Р. Проблеми визначення величини ліквідаційної вартості та строків корисного використання основних засобів на підприємстві// Економіст - №11. - 2007

3. Грачова Р. Ліквідація основних засобів: як це робиться // Практична бухгалтерія - Бухгалтерський облік №38 /2001// http://www.dtkt.com.ua/

4. Орлов Я. Оцінка ліквідаційної вартості об’єктів нерухомості в період фінансової нестабільності // http://www.ufin.com.ua/