Економічні науки/7. Облік та аудит

 

Мар’янченко Ю., Пікінер В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

Актуальні проблеми обліку розрахунків з оплати праці в Україні

 

Законом України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику за виконану роботу або зроблені послуги.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засіб перерозподілу кадрів по галузях.

Саме тому заробітна плата посідає одне із центральних місць в системі бухгалтерського обліку на кожному підприємстві.

Заробітна плата працівника, незалежно від виду підприємства, залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і кінцевих результатів господарської діяльності підприємства, регулюється податками і максимальним розміром не обмежується.

Незважаючи на те, що питання обліку розрахунків з оплати праці досліджувались багатьма вченими, зокрема Білухою М.Т., Бутинцем Ф.Ф., Горєлкіним В.Г., Кузьмінським А.М., Сопко В.В., Головим С.Ф., Завгороднім В.П., Зубілевичем С.Я. та іншими, деякі з них залишаються недостатньо вирішиними і дискусійними.

Однією з основних причин цього, на нашу думку, є складність нормативно-правового регулювання оплати праці в Україні.

Так, в Україні діє велика кількість (більше двох десятків) основних нормативно-правових актів, що регулюють розрахунки з оплати праці та при цьому постійно змінюються і доповнюються.

Історично так склалося, що оплата праці є точкою перетину часто різнонаправлених інтересів суб’єктів економічної системи: працедавців, найманих працівників, податкових та страхових органів тощо. У зв’язку з цим значення ділянки обліку оплати праці важко переоцінити, а особливо в сучасних умовах, коли все більш загострюються протиріччя між відповідними суб’єктами.

Заробітна плата в Україні має низький рівень і, для більшості найманих працівників, вона перетворилася на невелику соціальну виплату. Така ситуація не сприяє зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Разом з тим, використовуючи дешеву робочу силу, підприємці не зацікавлені підвищувати продуктивність праці шляхом вкладання коштів в оновлення виробничих фондів та розвиток персоналу. Дешева робоча сила зумовлює не лише низький рівень продуктивності праці, але і низьку якість продукції, і в зв'язку з цим її неконкурентоспроможність.

В свою чергу, роботодавці намагаються знизити «податковий тягар», пов'язаний з оплатою праці та практикують виплату заробітної плати у «конвертах» - шлях до зменшення суми податків, заснований на свідомому ухиленні від оподаткування.

 Нещодавно уряд вніс пропозицію щодо популяризації легалізації доходів, при якій буде стягуватись штраф у розмірі близько 34 тисяч гривень, за кожного неоформленого робітника. Всі ці заходи проводяться для боротьби з «тіньовою економікою», зокрема «тіньовою заробітною платою», яка знаходиться за межами офіційного (державного) обліку і контролю.

Виплата заробітної плати в «конвертах» призводить до «ланцюгової реакції», адже не доплачуються внески до пенсійного фонду та податки до бюджету, що негативно впливає на виконання бюджету країни та може зашкодить працівникові, який в результаті цього може залишитись без гідної пенсії в майбутньому  та соціального захисту сьогодні.

 Все це відбувається, тому що у системі організації заробітної плати існує низка невирішених проблем:

1)     розміри заробітної плати практично відірвані від конкретних результатів праці окремих працівників і підприємств в цілому;

2)     не створений дієвий механізм соціального партнерства;

3)     не визначені до кінця місце і роль заробітної плати в системі стимулів ринкової економіки.

Необхідно створити такі економічні умови, щоб найманні працівники мали можливість законно працювати, працедавці законно платити їм заробітну плату і сплачувати податки до бюджету.

Всі вищезазначені аспекти обумовлюють трудомісткість та ризиконебезпечність ділянки обліку оплати праці на підприємстві. Адже помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілого ряду викривлень і порушень, а в кінцевому підсумку – до отримання  недостовірних даних щодо фінансово-майнового стану підприємства.

Крім того, не слід забувати й про штрафні санкції, що загрожують підприємствам в разі несвоєчасної виплати заробітної плати, неправильного розрахунку ЄСВ та ПДФО.

Таким чином, на сьогодні першочерговим завданням є виведення заробітної плати з «тіні» та підвищення життєвого рівня громадян, в тому числі за допомогою податкових методів. Для вирішення цих проблем необхідно провести комплексну реформу оплати праці, яка б відповідала таким завданням: підвищення платоспроможного попиту на внутрішньому ринку, збільшення питомої ваги заробітної плати у ВВП, встановлення раціональних співвідношень між заробітною платою, підприємницьким прибутком і прибутком від власності, створити цілісну системну правову базу організації оплати праці.

Реалізація цих заходів дозволить, на наш погляд, удосконалити організацію обліку розрахунків з оплати праці на підприємствах, внаслідок чого стане можливим забезпечити достовірність облікової інформації.