Вуйців
М.М.
КНУ ім. Тараса Шевченка
Аналіз відмінностей
англо-саксонської
та німецької моделей
внутрішньогосподарського контролю
Аналіз іноземної та вітчизняної літератури,
присвяченої проблематиці внутрішнього контролю, показав, що дане питання по
різному трактується представниками різних економічних шкіл. Так, організація
внутріфірмового контролю за ефективністю та результативністю радянською школою
називалася – внутрішньогосподарським контролем, американською – внутрішнім
аудитом, європейською – контролінгом. Очевидно, що подібні протиріччя потрібно
розв’язати та сформувати чітке бачення поняття категорії
внутрішньогосподарського контролю. Окрім того, вивчення потребує іноземний
досвід впровадження систем подібних систем на підприємствах.
Дослідженнями проблематики внутрішнього контролю
займалися багато вітчизняних та іноземних вчених. Так, у німецькій науковій
думці вивченням контролінгу займалися Хан Д., Майер Е., Фольмут Х., Манн Р., Райхман
Т, Куппер Х., Вебер Й., Хорват П., Шнайдер Д. Вивченню внутрішнього аудиту
присвятили свої праці англійські вчені Адамс Р., Додж Р.
Основне завдання системи
внутрішньогосподарського контролю полягає у інформаційному забезпеченні орієнтованих
на результат процесів планування, регулювання та контролю, а також у виконанні
функцій інтеграції, системній організації та координації діяльності підрозділів
компанії та окремих осіб. Інформаційну базу внутрішньогосподарського контролю
складають показники виробничого, бухгалтерського та фінансового обліку.
Для подальшого дослідження необхідно прояснити
термінологічну плутанину, котра виникає внаслідок вживання слів
«внутрішньогосподарський контроль» та «контролінг». Аналіз вітчизняної та
іноземної наукової літератури доводить, що спільного між цими двома поняттями є
набагато більше, чим відмінного. Тому для вивчення європейської моделі
внутрішньогосподарського контролю з метою уникнення спотворення першоджерел
цілком виправданим є використання іноземної термінології.
Отже, «контролінг» походить від англійського «to
control» -«контролювати», «керувати», яке у свою чергу походить від
французького відповідника, котре перекладається як «реєстр», «документальна
перевірка». Незважаючи на це, в англомовних джерелах «контролінг» практично не застосовується:
у Великобританії та США його замінили похідні терміни від «management» –
«управляти».
Система контролінгу, як підсистема управління, отримала
найбільшого поширення у Німеччині. Подальший його розвиток носив двоякий характер
у становленні двох незалежних напрямків – англо-саксонської (американської) та
європейської (німецької) моделі. Між цими підходами існують відмінності не лише
концептуального, але й термінологічного характеру – в англо-саксонській
практиці застосовується поняття «управлінський облік» (management accounting),
а «контролінг» практично не застосовується, хоча фахівців, що здійснюють ведення
управлінського обліку, називають контролерами.
Розробка ідеї контролінгу ґрунтувалася на практиці
його застосування в дочірніх фінансових установах американських корпорацій. У
перші роки до появи німці ставилися до нього критично. У більшій мірі це було
пов'язано із невірним тлумаченням. Так, контролінг ототожнювали з контролем, а
повноваження контролера перебільшувалися та розцінювалися як безпосередня
загроза застосування штрафних санкцій для управлінців. Згодом, апробувавши на
практиці ідеї контролінгу, його стали сприймати позитивно, і чільним стало
прагнення перенесення його ідей у практику фінансово-господарської діяльності
підприємств Німеччини [3].
Враховуючи бачення контролінгу Куппером Х. Ю. та
Хорватом П., Вебер Й., вважає, що контролінг – це в першу чергу, інструмент
координації. В його інтерпретації контролінг є елементом управління соціальною
системою, виконуючи свою головну функцію підтримки управлінського персоналу в
процесі вирішення покладеного на нього завдання координації системи управління із
акцентом, насамперед, на планування, контроль та інформування. При цьому Вебер
Й., як і Куппер Х. Ю., підкреслює, що контролінг не пов'язаний із процесом
постановки цілей (наприклад, досягненням планового показника доходу) [8].
На думку Шнайдера Д., завдання контролінгу, яке
полягає у координації – в сенсі загальної координації управління (згідно з Куппером
й Вебером), має бути обмеженим. З одного боку, функція контролінгу повинна
зводитися до розробки й координації окремих планів фінансової установи та
зведення їх у єдиний план, а з іншого боку – до внутрішнього виробничого
обліку, який є пріоритетнішим для контролю чим процес досягнення планових
показників, оскільки формує інформаційну базу для подальшого планування.
Рекомендоване Шнайдером Д. обмеження функцій контролінгу
є властивим німецькій концепції контролінгу, у якій на перше місце ставиться
комплекс завдань по плануванню з інтегрованою системою планово-контрольних
розрахунків на базі інформації внутрішнього виробничого обліку [8].
Розглянемо також думки англійських вчених з
приводу організації систем внутрішньогосподарського контролю. Незважаючи на
багатовіковий розвиток і виділення внутрішнього аудита в особливий напрямок
аудиторської діяльності, дотепер в економічній літературі саме його поняття
трактується по-різному.
Так, наприклад, відомий англійський учений Додж
Р., бачить внутрішній аудит як «…складову частину внутрішнього контролю, який
здійснюється за рішенням органів управління фірми для цілей контролю та аналізу
господарської діяльності» [4, с. 87].
Уточнюючи своє визначення в частині предметної
області контролю й аналізу господарської діяльності, автор стверджує, що до
числа функцій внутрішнього аудиту повинні входити: а) спостереження за
системами бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю; б) вивчення
фінансової й іншої оперативної інформації для цілей управління; в) перевірка
ефективності, результативності й прибутковості угод, а також некомерційних
операцій; г) знайомство з політикою економічного суб'єкта, планами й основними
методиками аналізу [4, с.87-88].
Інший англійський учений Р. Адамс визначає
внутрішній аудит «як елемент системи внутрішнього контролю, створений
адміністрацією для перевірки, оцінки й подання звітності про бухгалтерський
облік та інші складові контролю господарської діяльності» [1, с.27]. При цьому він не вважає, що для виконання
аудиторських завдань внутрішній аудитор повинен бути кваліфікованим
бухгалтером, тому що, на його думку, предметна область внутрішнього аудиту не
охоплює аспекти підготовки фінансової звітності та організації систем контролю.
Також Р. Адамс вважає, що предметною областю
внутрішнього аудиту є виключно перевірка ефективності використання внутрішніх
резервів економічного суб'єкта, перевірка операцій на відповідність основним
процедурам і нормативним актам, а також екологічний аудит.
На думку американських учених Аренса Е. та
Лоббека Дж.К., внутрішній аудит - це внутрішньогосподарський аудит, що
забезпечує адміністрацію «коштовною інформацією для прийняття рішень, що
стосується ефективного функціонування їхнього бізнесу» [2, с.14]. При цьому внутрішньогосподарський аудит
автори поділяють на два типи: операційний аудит та аудит відповідності [5].
Як бачимо, між внутрішньогосподарським
контролем, внутрішнім аудитом та контролінгом є багато спільного у частині
визначення сутності його як системи процедур внутрішнього фірмового контролю.
Тому, повертаючись до розв’язання вищенаведеної проблеми виправданості вживання
визначень, також будемо розглядати внутрішній аудит як близьке за сутністю
явище.
У сучасному розумінні контролінг являє собою
сукупність методів оперативного та стратегічного управління: обліку,
планування, аналізу та контролю, що поєднуються на якісно новому етапі розвитку
ринкових відносин в єдину систему, функціонування якої підпорядковується
конкретній меті.
Характерним для європейської практики контролінгу
є виділення наступних його функцій та завдань: а) консультуванні та координації
процесу бюджетування; б) консультуванні та координації стратегічного планування;
в) консультуванні та координації довгострокового планування; г) управлінні розрахунками
витрат/результатів; д) управлінні внутрішньою інформаційною службою; е) консультуванні
та координації планування інвестицій;
є) проведенні спеціальних економічних досліджень [6, ст. 48].
У німецькій моделі контролінгу на перше місце
поставлений комплекс завдань із планування та використанням інтегрованої системи
планово-контрольних розрахунків на базі інформації управлінського обліку. Тому
в європейській системі «контролінг» – це виключно внутрішній облік та
звітність. При організації служб контролінгу й фінансів відбувається первинний
поділ завдань на внутрішні й зовнішні. У веденні служби контролінгу залишаються
тільки орієнтовані на результат завдання інформаційного забезпечення, складання
планів, контролю й внутрішнього обліку [7]
Європейський контролінг, як і американський,
передбачає виконання переліку додаткових функцій. Проте до їх числа не входять
ведення бухгалтерського обліку, складання балансу, облік податків та
страхування, оскільки дані завдання виконує фінансова служба. Також німецька
модель контролінгу не передбачає проведення ревізій.
Контролінг у тому чи іншому вигляді як інструмент
управління бізнесом визнали й використовують у всіх розвинених країнах миру. В
умовах глобалізації світової економіки відбувається активне переміщення
капіталу із однієї країни в іншу. Наприклад, на приналежних японському капіталу
автозаводах у США активно використовуються інструменти контролінгу, розроблені
в Японії, а у ЄС у той же час на озброєнні перебувають інструменти, які довели
свою дієвість у США. В результаті відбувається взаємне збагачення кращим
досвідом у даній області, хоча повною мірою на практиці враховуються й національні
відмінності, які виступають важливим фактором підвищення ефективності його застосування
[6].
Результати порівняльного аналізу досягнень
міжнародних компаній свідчать про те, що застосування потенціалу контролінгу
підвищує результативність менеджменту, причому основна частка ефекту
забезпечується в сфері виробництва завдяки інноваціям, пов'язаним із впровадженням
контролінгу.
Таким чином, як свідчить світова практика, у
кожній із країн притаманні власні особливості моделей контролінгу. Використання
кожною із них у власних системах контролю певних переваг сприяє отриманню
позитивного досвіду та досягненню успіху. Обмін досвідом збагачує науку
управління, перетворюючи внутрішній контроль в один із найрізноманітніших та
досконалих інструментів управління підприємством.
Список використаних джерел:
3.
Дайле,
А. Практика контроллинга / А. Дайле. – М. : Финансы и статистика, 2001. – 336
с.