К.е.н., доц. Разборська О.О., Путь М.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельного-економічного університету

АУДИТ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Постановка проблеми. Державні підприємства є важливим і об’єктивно необхідним елементом структури сучасного суспільства пов’язаним з вирішенням ключових загальнонаціональних проблем: підтримка цілісності суспільного відтворювального процесу і згладжування циклічних коливань; забезпечення прогресивних структурних змін в економіці; становлення і розвиток соціальної інфраструктури; охорона навколишнього середовища; проведення регіональної політики; забезпечення науково-технічного прогресу.

Для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, що цьому перешкоджають, державним підприємствам потрібно проводити контроль (аудит), який спрямований на визначення ефективності використання бюджетних коштів.

Проблема аудиту ефективності державних підприємств є принципово новою для вітчизняної науки та практики державного управління і нині перебуває на стадії наукового розроблення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній науковій літературі проблеми аудиту ефективності державних підприємств знайшли відображення в публікаціях А.В.Мамишева, Н.І.Рубан, І.Б.Стефанюка, Л.О.Сухарєвої, Т.В.Федченко та інших вчених і практиків. Проте, проблеми аудиту слід розглядати у розрізі специфіки діяльності бюджетних установ, організацій, підприємств.

Мета статті – оцінити особливості виконання аудиту державних фінансів на державних підприємствах специфічних напрямів діяльності.

Виклад основного матеріалу. Підприємства державної форми власності мають свою специфіку функціонування, яка виражається у наступному [2]:

-  державні підприємства створюються і діють у тих сферах, де приватні підприємства є неефективними;

-  у державній власності залишаються ті підприємства, які потребують державної підтримки;

-  у державній власності знаходяться підприємства, які є стратегічними і забезпечують цілісність і безпеку держави;

-  державними є ті підприємства, які відносяться до некомерційного господарювання, тобто надають суспільні товари та послуги;

-  на державні підприємства покладені функції, які не спроможні здійснити підприємства інших форм власності - стратегічна, оздоровча та природоохоронна.

Державні підприємства не підлягають аудиту Рахункової палати, за винятком бюджетних коштів, ними отриманих. Фінансовий аудит, наприклад, державних акціонерних компаній здійснює не ГоловКРУ, а приватні аудиторські фірми. Але звіти про цей аудит, як і фінансові звіти державних підприємств, що пройшли аудит, не подаються ні Міністерству фінансів, ні уряду, ні Верховній Раді України. Така ситуація призводить до негативних наслідків. Сьогодні в Україні урядовий контроль за державним майном формально урядом начебто здійснюється, водночас зовнішнього, незалежного від уряду контролю та державного аудиту використання цього майна взагалі немає.

У ході аудиту ефективності перевіряють доцільність, результативність та економічність діяльності державної організації, її програми або функції (правильність та релевантність цілей, досягнення певних результатів, економічна та соціальна ефективність, управлінська діяльність, ефективність процедур, які використовуються для усунення виявлених недоліків) [1].

За результатами аудиту ефективності даються висновки, які мають оцінний, рекомендаційний характер. Аудит ефективності у широкому розумінні -  незалежна перевірка, яка здійснюється державним органом зовнішнього контролю з метою оцінки ефективності, результативності управління державною власністю та економності витрачання бюджетних коштів. Основна мета аудиту ефективності - поліпшити якісні характеристики функціонування державного сектору економіки.

Запровадження проведення аудиту ефективності державних підприємств дасть змогу оцінювати результати управління фінансовими потоками в державному секторі.

Аудит ефективності також дасть змогу забезпечити систему державного управління додатковою об’єктивною інформацією про ефективність функціонування державних підприємств. Відсутність належного контролю над діяльністю державних підприємств призвела до того, що багато з них нині не виконують покладених на них функцій або мають неефективний менеджмент.

Аудит ефективності державних підприємств повинен містити оцінку різних аспектів їх діяльності: рентабельності, фінансової стійкості та ін. Таким чином, на сучасному етапі розвитку системи аудиту ефективності щодо підприємств державного сектору економіки одним з найвагоміших завдань є створення нормативно-методичної бази, яка відповідатиме цілям аудиту ефективності та спиратиметься насамперед на використання різних прийомів фінансового аналізу діяльності суб’єкта господарювання як складової комплексного економічного аналізу [3].

Необхідно розробити законодавчу базу, що відповідатиме міжнародним стандартам, і буде опорою у проведенні аудиту ефективності діяльності державних підприємств. Створення такої нормативно-правової бази сприятиме підвищенню об’єктивності аудиторських висновків незалежних аудиторів шляхом значного зниження можливості позаекономічних оцінок ефективності процесу управління державною власністю.

Важливою умовою впровадження аудиту ефективності в систему державного фінансового контролю є перехід системи державних фінансів на бюджетування, орієнтоване на результат.

Одним із основних методів проведення аудиту ефективності є фінансовий аналіз, який дозволяє оцінити ефективність управління державною власністю та витрачання державних коштів. Фінансовий аналіз повинен мати інформаційне забезпечення, яке ґрунтується на даних бухгалтерського обліку та фінансовій звітності.

Аудиту ефективності має передувати фінансовий аудит, який надасть достовірну звітність для його якісного проведення. Також важливо, щоб звітність, яка аналізується, відповідала принципам доречності, істотності та порівнянності. Проведення аналізу звітності, що не відповідає цим принципам, може призвести до суттєвого спотворення результатів аналізу і, як наслідок, вплинути на характер висновків та управлінських рішень, що приймаються.

Важливою умовою якості фінансового аналізу, який проводиться в процесі аудиту ефективності функціонування державних підприємств, є системний підхід, що дає змогу враховувати зовнішні чинники, які істотно впливають на діяльність органів державної влади, державних підприємств та установ. Аналіз широкого спектру суб’єктів за відповідними групами (установи, підприємства та ін.) у ході аудиту ефективності сприятиме підвищенню якості висновків, зроблених на основі цього аналізу, зокрема, шляхом порівняння показників діяльності суб’єктів аналізу, які належать, наприклад, до однієї галузі, одного регіону. За результатами аудиту ефективності треба складати звіт, у якому відображати характеристики функціонування як окремого суб’єкта аудиту, так і груп суб’єктів, сформованих за певною ознакою [1].

Висновки. Розглянувши нами вище, доводить, що для запровадження проведення аудиту ефективності державних підприємств, необхідно першочергово здійснити ряд таких дій:

1)    розробити нормативно-правову базу, що відповідатиме міжнародним стандартам, і буде опорою у проведенні аудиту ефективності державних підприємств;

2)    перевести систему фінансів державних підприємств на бюджетування, орієнтоване на результат;

3)    розроблення відповідних методик фінансового аналізу, який спрямовувався б передусім на аналіз аспектів діяльності державних підприємств.

 

 

Література:

1.       Айгістова В. Аудит ефективності державних підприємств // Економічна реформа: теорія і практика. – 2008. - № 9. – С. 17 – 21.

2.       Руденко В.В., Мазур С.М. Проблеми організації фінансової діяльності державних підприємств та шляхи їх вирішення. – [Електронний ресурс] http://intkonf.org/rudenko-vv-mazur-sm-problemi-organizatsiyi-finansovoyi-diyalnosti-derzhavnih-pidpriemstv-ta-shlyahi-yih-virishennya/.

3.       Стефанов С.Є. Аудит ефективності - закономірності виникнення та перспективи розвитку // Збірник всеукраїнської науково-практичній конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку державного контролю і аудиту» / за ред. проф. В.Д. Базилевича. - К.: 2009 - С. 265 – 272.