Економіка /Економіка промисловості

УДК 65.01:622.27

Фадєєва І.Г.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

РОЛЬ ДОДАТНОГО ЗАВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ В СИНЕРГІЧНОМУ РОЗВИТКУ КОРПОРАЦІЙ

Формування зворотних зв’зків як механізмів стійкого корпоративного розвитку є актуальною науково-прикладною проблемою у зв’язку з інтенсивним впровадженням методів синергічного розвитку в економічних системах і системно-синергетичного підходу до формування стратегії корпоративного розвитку [1,2,3].

Проте, аналіз літературних джерел [4,5,6 та ін.] показує недостатній об’єм проведених досліджень в контексті використання додатного зворотного зв’язку для управління синергічним розвитком в корпораціях.

Тому метою даної роботи є аналіз ролі додатного зворотного зв’язку в синергічному розвитку корпорацій.

Проведений аналіз [1÷6] свідчить, що в корпоративних системах протікають як кібернетичні процеси, якість яких визначається потужністю, швидкодією та ефективністю від’ємного зворотного зв’язку, так і синергетичні процеси (саморозвиток), якість яких визначається потужністю, швидкодією та ефективністю додатного зворотного зв’язку.

В кібернетичних системах формуються канали від’ємного зворотного зв’язку, які забезпечують саморегуляцію і адаптацію корпорацій до зовнішнього середовища.

В синергічних системах управління здійснюється шляхом розроблення і нарощування каналів, що створюють додатній зворотній зв’язок, який сприяє розвитку системи.

В залежності від задачі управління – стабілізація, розвиток, виживання економічної системи – менеджмент формує або додатній зворотній зв’язок (ДЗЗ), або від’ємний зворотній зв’язок (ВЗЗ), або два види зворотного зв’язку одночасно.

Проте, слід враховувати, що саме ДЗЗ в реальних макроекономічних і мікроекономічних системах забезпечує системі розвиток. Конкретними носіями ДЗЗ можуть бути інвестиції, інновації, інформація, нелінійні зміни оточуючого середовища, зміни в законодавстві, політиці та ін.

Маючи на меті ефективність управління корпорацією, необхідно враховувати думку відомих спеціалістів в області моделювання нелінійних процесів [4]: «В ХХ в. теория управления, кибернетика, экономика, социология и множество других дисциплин огромное внимание уделяли механизмам, обеспечивающим отрицательные обратные связи. Именно они во множестве ситуаций позволяют сохранить “статус кво”. Положительные обратные связи……оказались недооценёнными… Появились производственные технологии, где важно обеспечить спонтанный уход от равновесия, а затем и социальные, политические, экономические технологии, ориентированные на эти связи… ».

Синергічний розвиток в корпораціях не може бути реалізований на базі системно-кібернетичного підходу, оскільки, він орієнтує систему на адаптацію до зовнішнього середовища і враховує механізм лише від’ємного зворотного зв’язку. Проте розвиток можливий лише тоді, коли складна система може вийти з режиму стаціонарного або квазістаціонарного функціонування. Такий розвиток в корпораціях може бути забезпечений за рахунок урахування такого механізму розвитку як додатній зворотній зв’язок, що створюється під систему цілей, які повинні не тільки відслідковувати зміни зовнішнього середовища (збурення), але й брати активну участь в його формуванні. Це є концептуальною основою синергетичного менеджменту і принципова відміна системно-синергетичного підходу від системно-кібернетичного [3].

Отже виходитимемо з того, що розвиток корпорації - це процес одночасного формування додатного і від’ємного зворотного зв’язків (рис.1).

Рис. 1. Модель синергічного корпоративного розвитку систем з від’ємним і додатнім зворотними зв’язками: С(t), B(t), Д(t) – оператори, що описують процеси в системі, каналах від’ємного і додатного зворотного зв’язків відповідно; k, k_вз, k_дз – коефіцієнти від’ємного і додатного зворотного зв’язків; Х_вх(t),Y_вих(t) – вхідні і вихідні величини системи; ΔХ_вх(t) – результуюче значення вхідної величини з урахуванням впливів зворотних зв’язків

Розглянемо охоплення системи додатнім зворотнім зв’язком в статичному режимі роботи. У цьому випадку вплив зворотного зв’язку додається до вхідного впливу.

Якщо статична характеристика системи без зворотнього зв’язку описується рівнянням

, (1)

а статична характеристика додатного зворотного зв’язку має вигляд

, (2)

тоді статична характеристика системи буде такою

. (3)

Графічно це виглядає так (рис.2). На рис.2 побудовані характеристики: 1 – системи без зворотного зв’язку, 2 – каналу додатного зворотного зв’язку і 3 – результуюча статична характеристика.

Рис. 2. Графічний метод побудови статичної характеристики системи, яка охоплена додатнім зворотнім зв’язком:

1 – статична характеристика системи,

2 – статична характеристика каналу додатного зворотного зв’язку,

3 – результуюча статична характеристика

Результуюча статична характеристика 3 дорівнює різниці абсцисс характеристик 1 і 2:

ос = оа – ob.

Бачимо, що додатний зворотній зв’язок робить результуючу статичну характеристику системи більш крутою, тобто збільшує її коефіцієнт передачі К.

Для випадку лінеаризованих за Тейлором статичних характеристик системи і зворотного зв’язку коефіцієнт передачі К можна визначити аналітично [7]. Для цього, користуючись схемою, зображеною на рис. 1, складемо такі рівняння:

• рівняння статики системи

, (4)

• рівняння зворотного зв’язку

, (5)

• рівняння замикання системи

. (6)

Тоді для системи із ДЗЗ отримуємо рівняння

, (7)

яке дозволяє визначити

, (8)

де = К_eд – еквівалентний коефіцієнт передачі систем із ДЗЗ.

Аналогічно визначається еквівалентний коефіцієнт передачі для системи з ВЗЗ (кібернетичної системи)

, (10)

Отже із рівняння (8) бачимо, що ДЗЗ веде до збільшення еквівалентного коефіцієнта передачі системи. У випадку, коли k·k_дз=1, знаменник перетворюється в нуль і К зростає до нескінченності.

Хоча розвиток корпорації передбачає одночасне формування додатного і від’ємного зворотних зв’язків, швидкості цих процесів різні. Якщо ВЗЗ в системі перевищує ДЗЗ, тоді система знаходиться у стаціонарному, або квазістаціонарному стані і не розвивається.

ДЗЗ підсилює внутрішні автоколивання до рівня фазових переходів. Отже відбувається розвиток як каскад спочатку фазових, а потім структурних (якісних) переходів. В основі ДЗЗ лежить потужність інновацій, інвестицій, мутацій і в системі домінуючу роль набуває колективний вектор, який сприяє тому, або малі флуктації підтримувались і підсилювались.

Отже в корпоративних системах протікають як кібернетичні процеси, якість яких визначається потужністю, швидкодією і ефективністю ВЗЗ, тобто самоорганізація, так і синергічні процеси, або саморозвиток, якість яких визначається потужністю, швидкодією і ефективністю ДЗЗ. При цьому потужність ДЗЗ має перебільшувати потужність ВЗЗ, яка в концепції синергетичного менеджменту [1,3,6] виконує функцію надання стійкості синергетичному розвитку корпорації. Отже умовою стійкого синергічного розвитку корпорації є наявність як додатного, так і ВЗЗ, коли ДЗЗ перевищує від’ємний і виконується співвідношення між еквівалентними коефіцієнтами передачі

. (11)

Для виконання умови (10) канал додатного зворотного зв’язку за складом елементів, що його створюють, повинен бути адекватним складності конкретної корпорації як системи, якою управляють. Чим складніше корпорація (технологічно та інституціонально), тим складніше мають бути канали ДЗЗ і блоки управління в порівнянні з аналогічними елементами підсистеми ВЗЗ. Окрім того, співвідношення швидкодії каналів ДЗЗ і ВЗЗ повинно бути таким, або швидкодія каналів ДЗЗ перебільшувала швидкодію каналів ВЗЗ, а ефективність функціонування ДЗЗ і ВЗЗ при стійкому синергічному розвитку корпорації повинна складатися таким чином, або це співвідношення було на користь ДЗЗ.

Як реальні інструменти, методи і важилі ДЗЗ можна використовувати [3]: підсистему діагностування потенціалу розвитку корпорації, синергічні місії корпоративного розвитку, синергічну систему цілей, комплекс засобів формування синергічних ефектів (інноваційно-синергічні проекти, важилі синергії, механізми синергії, інструменти управління синергічним розвитком), синергічний контролінг, реінжиніринг.

Висновок

Запропоновано розглядати корпоративний розвиток як процес неперервної зміни додатного і від’ємного зворотних зв’язків, що охоплюють систему та механізм управління синергічним розвитком в корпораціях, що базується на певному співвідношенні між ними, коли перевага надається додатному зворотному зв’язку.

Література:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия; [перев. с англ. под ред. Ю.Н.Контуревского] / И.Ансофф // Спб: Изд «Питер», 1999. – 416 с.

2. Хабарова И.А. Корпоративное управление: Вопросы интеграции / И.А.Хабарова . - М: Альпина, 2000. – 198 с.

3. Кузнецова С.Б. Управление корпоративным развитием в машиностроении на основе формирования синергетических эффектов; диссертация на соискание уч. степени. канд. эконон. наук: специальности 08.00.05: «Экономика и управление народным хозяйством» / С.Б.Кузнецова // . – Набережные Челны: КГПИ, 2004. – 164 с.

4. Капица С.П. Синергетика и прогнозы будущего / С.П.Капица, С.П.Курдганов, Г.Г.Малинецкий. – М.:Эдиториал УРСС, 2001. – 288 с.

5. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики / Н.Д.Кондратьев. – М.: Экономика, 1989. – 523 с.

6. Занг В.-Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории / В.-Б.Занг. – М.:Мир, 1999. – 335 с.

7. Лукас В.А. Теория автоматического управления: [учеб.пособие] / В.А.Лукас. - М.: Недра .– 1990.– 416 с.