Экономические науки/14. Экономическая теория

К.е.н. Соломка О.М.

Національний університет харчових технологій, Україна

Cоціальний контракт у сфері пенсійного забезпечення

Україна впродовж останніх десятиріч перебуває у стані постійного пошуку нових найефективніших соціальних моделей. Зокрема, створення сучасних моделей пенсійного забезпечення, на нашу думку, можливе при вивченні контрактної природи економічних процесів.

В сучасному суспільстві спектр інститутів (соціальних, економічних, політичних тощо) – надзвичайно широкий. Протягом останніх сторіч виникло безліч нових інститутів, інформаційна епоха готує їх поповнення.

Пенсійне забезпечення – система інститутів (правил та організацій) та механізмів їх взаємодії, що акумулюють кошти через розподільчий (оподаткування) та нагромаджувальний (страхування) канали, амортизують наслідки соціальних ризиків, що прогнозуються (зміна матеріального становища працюючих та інших категорій громадян внаслідок настання старості, інвалідності, втрати годувальника) у відповідності до визначених соціальних технологій та національних правил, які мінімізують наслідки зміни матеріального становища.

На формування теорії соціального контракту істотний вплив мали правові і соціально-філософські доктрини природного права і соціальної справедливості, правової держави і цивільного суспільства, солідарності і субсидіарності.

У теорії контрактів Олівера І. Уільямсона пропонується підхід, який "орієнтований на вивчення контрактної природи економічних процесів і постулює, що будь-яка господарська проблема, яку допустимо розглядати як контрактну, може бути найпродуктивніше досліджена в контексті логіки мінімізації трансакційних витрат. Очевидно, що будь-які відносини обміну укладаються в рамки даної концепції. У випадку багатьох інших проблем, на перший погляд неконтрактного характеру, їхня контрактна природа виявляється в результаті більш детального вивчення" [1, с.51].

Зокрема, він також зазначає, що теорія контрактів може застосовуватися до трансакцій усіх типів, включаючи угоди на ринку праці [1, с.38].

Соціальний контракт - це такий набір соціальних технологій, що забезпечують взаємодію членів суспільства і їхніх організованих груп між собою та із владою, застосування якого дозволяє добиватися встановлення стабільних і справедливих правил гри в політиці і економіці.

Отже, укладання соціального контракту між активним населенням і тими, хто в силу старості не може більше працювати, але хто в минулому сам матеріально (шляхом сплати страхових внесків) підтримував осіб літнього віку, повинно стати складовою частиною економічної діяльності суспільства. При цьому держава виступає, як в ролі замовника, якого цікавить головним чином результат діяльності, так і в ролі інстанції, що впливає на процес діяльності та визначає його найважливіші риси.

Найважливішою функцією держави у реформування пенсійної системи є, на нашу думку, створення умов для реального здійснення соціального контракту у суспільстві.

Сам соціальний контракт може являти собою угоду, підписану різними сторонами (наприклад, із приводу створення різних фондів надання соціальних послуг населенню, захисту прав власності й т.д.), так і спільно вироблений національний проект суспільного договору, що без підписання може підтримуватися різноманітними силами.

Ефективний суспільний устрій має на увазі цінність загальної (або колективної) вигоди від стабільних правил гри в політиці і економіці. В умовах нового суспільного договору вигода чесного бізнесу від стабільних і справедливих правил гри буде вище, ніж його витрати, понесені при встановленні цих правил. Колективна вигода бізнесу пов'язана також з підвищенням репутації й збільшенням вартості торговельної марки, а його суспільна вигода утвориться зі зниження трансакційних витрат (у тому числі витрат опортуністичної поведінки), росту рівня довіри й контрактної культури на ринку, і тим самим відкриття можливостей для довгострокових інвестиційних проектів.

Установлення нового суспільного договору включає вирішення ряду ключових завдань:

1. Запуск діалогу в суспільстві й між суспільством і владою із проблем вибору та реалізації позитивного сценарію.

2. Досягнення домовленості по пріоритетах розвитку усередині економічних і політичних еліт.

3. Створення і поширення “нової філософії успіху”.

4. Розробка принципових рис і найважливіших елементів нового суспільного договору, у т.ч.:

- реструктуризація економіки, усунення адміністративних бар'єрів, реформа фінансової системи;

- корінна реформа системи освіти;

- судова реформа (у тому числі забезпечення доступу до правосуддя, впровадження третейських судів) і їх практичне втілення.

5. Визначення нового місця України в системі міжнародних економічних і політичних зв’язків.

Таким чином, успіх пенсійного реформування залежить від створення у країні умов для міцного та взаємовигідного для усіх верств населення соціального контракту у сфері пенсійного забезпечення.

Література

1. Уильямсон О.И. Экономические институты капитализма: формы, рынки, отношенческая контрактация. - СПб.: Лениздат; СЕV Рress, 1996. – 702 с.