Экономические
науки/7. Учет и аудит
Трубохіна М.Ф.
Дніпропетровський
національний університет ім.О.Гончара, Україна
Перехід економіки України на ринкові шляхи призвів до
радикальних змін в плануванні, обліку та контролю виробничо-господарської
діяльності, трансформації системи управління комерційними організаціями. Зовсім
іншими стали цілі підприємництва, засоби їх досягнення, економічна основа
суспільства. Час розквіту тіньової економіки у піствітчизняних країнах уходить в далеке
минуле. Так воно і зрозуміле, адже процес першопочаткового накоплення капіталу
практично відбувся і зараз наступає час, коли цей капітал власникам необхідно
не тільки зберігати, але й помножувати. А для того, щоб з успіхом працювати, так
і до того ж не тільки на вітчизняному ринку, а й на світовому, необхідно мати
добру репутацію та відповідний імідж, особливо в умовах економічної кризи.
Передумовою ефективного розвитку будь-якого вітчизняного підприємства,
незалежно від форми власності, є функціонування системи внутрішнього контролю.
Однак на практиці виникає багато питань та проблем. Як відомо, внутрішній контроль
присутній на кожному підприємстві (організації), але ефективність його забезпечується
не завжди. Так, невеликі підприємства найчастіше не мають достатнього персоналу,
матеріальних ресурсів та рівня знань управлінців для організації необхідної системи
внутрішнього контролю. Великі підприємства, навіть володіючи достатньою базою,
можуть бути погано керовані, і, як наслідок, досить великі затрати, понесені на
організацію контролю, не дадуть бажаних результатів. Безумовно, що для цього
необхідно мати репутацію надійного партнера, працюючого в рамках діючого
законодавства, так ще й під керівництвом висококласних професіоналів. Кількість
фірм, які приходять до рішення добровільного виходу з тіні, постійно зростає.
Аналіз наукової та економічної літератури показав, що визначення внутрішнього
контролю економічними вченими наводяться різні, але найбільш повним можна
вважати наступне: внутрішній контроль – це система заходів, визначених управлінським
персоналом підприємства та здійснюваних на підприємстві із метою найбільш
ефективного використання усіма працівниками своїх обов'язків по забезпеченню та
здійсненню господарських операцій.
Система внутрішнього контролю – це політика і процедури внутрішнього контролю,
прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення правильного
та ефективного ведення господарської діяльності, збереження активів,
запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності
і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації.
Слід зазначити, що ступінь складності щодо організації внутрішнього контролю
повинен відповідати організаційній структурі підприємства, чисельності управлінського
персоналу та іншого персоналу, розгалуженості мережі відокремлених підрозділів,
ступеню централізації бухгалтерського обліку та інших характеристик підприємства.
На сьогодні актуальними суб’єктами внутрішнього контролю є відділ
внутрішнього аудиту.
У теперішній час більшість з успіхом працюючих фірм уже показують у
звітності реальні суми доходів та витрат, так як їм необхідні інвестори, для
яких першорядне значення має достовірна фінансова звітність.
Діяльність підприємств в сучасних умовах, яка пов'язана з деякою
законодавчою невизначеністю відносно майбутнього та перспектив їх подальшого
розвитку, супроводжується різноманітними ризиками. Перед керівниками
підприємств виникають задачі прогнозування, оцінки ризиків і створювання
ефективної системи управління. В цих умовах зростає роль системи внутрішнього
аудиту.
І все ж перед тим, як стати повністю "прозорим", підприємству
необхідно привести облік до ладу та потім вести його з урахуванням усіх
нормативних формальностей. Найефективніший засіб урахувати це – створити відділ
(службу) внутрішнього аудиту.
В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж
сама пильна увага як і зовнішньому. Але якщо становлення зовнішнього аудиту в
Україні, можна сказати, вже відбулось, то вітчизняний внутрішній аудит і в
професіональному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах сьогодні
знаходиться ще в початковому стані. Варто відмітити також відсутність достатньої
кількості науково-практичних розробок, присвячених внутрішньому аудиту, в той
же час посилюється взаємодія зовнішнього та внутрішнього аудиту (стандарти
зовнішнього аудиту передбачають використання роботи внутрішніх аудиторів при
проведенні аудиторських перевірок). В зв'язку з цим виникає необхідність
розробки системи критеріїв оцінки останнього.
Ефективна робота суб'єктів господарської діяльності в умовах ринкових
відносин багато в чому залежить від організації системи
внутрішньогосподарського контролю. Методи і форми економічного контролю,
властиві командно-адміністративні системі, неспроможні задовольнити
інформаційні потреби менеджерів та власників підприємств. Усе це вказує на
актуальність впровадження на великих і середніх підприємствах внутрішнього
аудиту.
З розширенням повноважень і набуття досвіду господарювання власника,
керівника підприємства все частіше на підприємствах зустрічаються відділи
внутрішнього аудиту. Такий структурний підрозділ об'єднує у своєму складі
досвідчених бухгалтерів, які згідно затвердженого керівником плану за
погодженням з головним бухгалтером здійснюють наступний бухгалтерський контроль
– внутрішній аудит – достовірності обліку та звітності їх
Внутрішній аудит є важливою функцією управління, яка охоплює облік,
фінансовий аналіз і контроль, порівняння і оцінку фактично досягнутого
результату з поставленою метою і задачами підприємства. Внутрішній аудит
систематично контролює діяльність всіх об'єктів управління, виявляє причини
відступу від стандартів, відхилення від цілей поставлених перед конкретним
об'єктом, що сприяє оперативному усуненню виявлених порушень. Організація
внутрішнього аудиту як функції управління підприємством має на увазі строгу регламентацію
своєї діяльності, визначення прав, обов'язків
і відповідальності фахівців, кваліфікаційні вимоги, взаємостосунків з
підрозділами і персоналом підприємства.
Окремого згадування вимагає така додаткова функція внутрішніх аудиторів, як
участь у податковому плануванні, особливо це необхідно в умовах економічної
кризи, адже податкове планування дозволяє вибрати оптимальний варіант
здійснення діяльності й розміщення активів, спрямованого на досягнення більш
низького рівня податкових зобов’язань.
Служба внутрішнього аудиту повинна створюватися на підприємствах з метою
забезпечення ефективності діяльності апарату управління щодо захисту законних
майнових інтересів підприємства, удосконалення системи бухгалтерського обліку і
сприяння підвищенню ефективності роботи, зміцнення його фінансового стану. У
своїй практичній роботі внутрішня служба керується чинним законодавством
України, положеннями, інструкціями, наказами Міністерства фінансів України,
Державної податкової адміністрації України, статутом підприємства, наказами,
розпорядженнями керівника підприємств та Положенням про організацію
внутрішнього контролю на підприємстві.
Необхідно пам’ятати, що служба внутрішнього аудиту є самостійним
структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові. На
посаду керівника служби призначається висококваліфікований спеціаліст, що має
вищу економічну освіту, досвід бухгалтерської роботи, сертифікат аудитора.
Отже, на сьогодні внутрішній аудит є одним із видів
внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності.
Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності
багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи
внутрішнього аудиту.
Разом з тим, слід
відзначити, що український внутрішній аудит значно відрізняється від
внутрішнього аудиту зарубіжних колег.
По-перше, незалежність внутрішнього аудиту умовна. Відсутні як законодавчі так і етичні норми, які визначають незалежність
внутрішніх аудиторів від безпосереднього впливу керівництва економічного
суб'єкту і його структурних підрозділів.
По-друге, відсутні
професійні стандарти діяльності внутрішніх аудиторів.
По-третє, відсутні єдині
вимоги до професійного та освітнього рівня внутрішніх аудиторів.
І саме головне, що
необхідно враховувати, особливо в умовах економічної кризи, що система
внутрішнього аудиту вважатиметься ефективною, якщо вона зможе попередити
виникнення недостовірної інформації і своєчасно виправити виявлену недостовірну
інформацію. Будучи на повному утриманні підприємства служба внутрішнього аудиту
повинна довести необхідність свого існування, тобто необхідно порівнювати
досягнутий результат із витратами на існування такого відділу.
Необхідність росту
професійності внутрішніх аудиторів проявляється у зростаючій їх потребі
власників та управлінців комерційних організацій, адже ефективний внутрішній
аудит є діючим засобом зниження ризику банкрутства комерційної організації та
своєрідним захистом інтересів акціонерів.