Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Сайнога Н.Д., Гудима Е.С., Борисенко М.В.

Донецький національный університет економіки та торгівлі

імені Михайла Івановича Туган-Барановського

Шляхи формування та розвитку взаємодії органів державного фінансового контролю з аудиторськими організаціями

За сучасних ринкових умов господарювання надзвичайної важливості набуває подальше удосконалення взаємодії різних рівнів системи фінансового контролю комерційних структур, основними з яких є державний та аудиторський незалежний вид. Співробітництво професійних аудиторських організацій та органів державного фінансового контролю слід невпинно й різнобічно розвивати, а саме організовувати спільні засідання, конференції та інші офіційні зустрічі, обговорювати на них проблеми взаємодії, вирішувати типові спірні питання, що виникають на перевірках, обмінюватися досвідом тощо.

Метою статті є розгляд особливостей взаємодії органів державного та незалежного аудиторського контролю. Проте, оскільки результати аудиторської перевірки є базовою основою багатьох економічних рішень, аудит досить жорстко регулюється у всіх країнах.

В більшості країн світу Конституція або законодавство чітко визначає право певних суб'єктів контролю на здійснення аудиту адміністративної діяльності. В Україні не передбачено такої форми контролю, але передумови для запровадження аудиту ефективності вже є.

Одним з головних складників фінансової основи місцевого самоврядування є кошти місцевих бюджетів. Відповідно, метою аудиту діяльності органів місцевого самоврядування є встановлення причин, що стримують наповнення місцевих бюджетів додатковими доходами та внесення пропозицій щодо поліпшення роботи зі збільшення їхніх обсягів. Об'єктами аудиту є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фінансові органи, органи Державного казначейства, на які покладено обов'язки щодо організації роботи з отриманням платежів і перерахуванням їх до бюджету.

Першим кроком, що веде до упорядкування й удосконалення взаємодії державних і незалежних фінансових контролерів, на наш погляд, є регламентація їх взаємовідносин на основі загальноприйнятого стандарту «Взаємовідносини між незалежними аудиторами і державними фінансовими контролерами». Найголовніші пункти цього положення такі:

1. характерні принципи поведінки аудиторів у стосунках із представниками державних органів контролю;

2. порядок узгодження спірних питань за матеріалами проведених перевірок; [1.с.123]

Системи державного фінансового контролю можуть функціонувати як у суспільному секторі економіки, так і в приватному при залученні державних фінансів, а також при перевірках дотримання законодавства. Крім того, у приватному секторі функції фінансового контролю виконує незалежний аудит.

Достовірність фінансової звітності та консультаційної діяльності аудиторських фірм і аудиторів, що працюють самостійно в якості індивідуальних підприємців, поглиблює і розширює фінансовий контроль у недержавному секторі. В Україні активно регулюється аудиторська діяльність, держава визнає обов'язковість аудиту, виділяючи значимі підприємства, фінансова нестабільність яких могла істотно вплинути на економіку, встановлює вимоги до аудиторів. Регулювання аудиторською діяльністю держава здійснює за допомогою відповідних законів, даючи, однак, простір для саморегулювання аудиту через громадські організації аудиторів.

В Україні за сучасних, досить складних умов господарювання необхідно як найширше використання інституту незалежного аудиту в діяльності спеціалізованих органів державного фінансового контролю. Аудитори, будучи фахівцями найвищого класу як у сфері обліку, так і у сфері фінансового аналізу, несуть професійну відповідальність і ризикують своєю репутацією у випадку надання необ'єктивних висновків.

Слід зазначити, що деякі органи державного фінансового контролю уже роблять перші кроки щодо напрацювання шляхів взаємодії з аудиторськими організаціями.[3, с. 23]

Необхідно розглянути і питання удосконалення взаємодії державного й аудиторського контролю у банківській сфері.

На даний час з'явилися і продовжують розвиватись кризові тенденції, що характеризуються невпинним зростанням кількості банків, які знаходяться в критичному фінансовому становищі або фактично втратили ліквідність. Оцінюючи невтішний стан вітчизняної банківської системи, що склався на теперішній момент, треба брати до уваги той факт, що на ефективність її функціонування впливає як загальна економічна ситуація в країні, так і окремі чинники, безпосередньо пов'язані з організацією управління банками.

Держконтроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів здійснюється на підставі місячних балансів банків, до яких додаються довідки з розрахунками фактичних показників обов'язкових економічних нормативів і розшифровка окремих балансових рахунків.

Удосконалення, підвищення ефективності фінансового контролю у банківській сфері, зумовленого плідною взаємодією органів державного і незалежного аудиторського контролю реалізується через функції з оцінки фінансової спроможності і ділової репутації юридичних осіб – набувачів більш ніж 20 % акцій комерційного банку або його контрольного пакета – покласти на інститут аудиту. Аудитори, будучи фахівцями найвищого класу як у сфері фінансового аналізу, несуть професійну відповідальність і ризикують своєю репутацією у разі надання необ'єктивних висновків. Аудиторські організації мають право самостійно визначати методики, що дозволяють аналізувати фінансовий стан і ділову репутацію суб'єктів. У загальному вигляді методика фінансового аналізу складається з трьох взаємопов'язаних сегментів:

1) аналіз фінансових результатів діяльності організації;

2) аналіз фінансового стану;

3) аналіз ділової активності й ефективності фінансово – господарської діяльності.

На нашу думку, з метою упорядкування аудиторської діяльності щодо фінансового аналізу й уніфікації вимог стосовно змісту, форми і порядку підготовки звітів про фінансовий стан крупних власників акцій банків ті їх перспектив повинна бути розроблена і формально закріплена у вигляді обов'язкових рекомендацій і нормативів єдина методика оцінки фінансового стану організацій різного типу. Єдина база дозволить також однаковою мірою інтерпретувати результати оцінок і взаємодіяти з різними органами фінансового контролю.

На даному етапі розвитку вітчизняної економіки в умовах її багатоукладності питання посилення взаємодії, а також більш скоординованої роботи органів державного і незалежного ( аудиторського) контролю набуває особливої уваги.[2,с.127]

Таким чином, процес розвитку системи державного фінансового контролю за своєю сутністю перманентний і має бути адекватним процесу розвитку держави. Тому, організовуючи відповідну систему державного фінансового контролю, необхідно буде її періодично оцінювати на предмет адекватності внутрішнім і зовнішнім умовам функціонування держави.

Література:

1. Бухгалтерський облік та аудит. – 2008. - №48

2. Облік, податки, аудит в Україні. – 2007. - №4

3. Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. - №6, 7, 9, 10.

4. Фінанси України. - 2008 -№5