Педагогические науки.\ Проблемы подготовки специалистов.

к.ф.-м.н. Козловський Ю.М.

Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ

Україна, м. Львів, проспект Шевченка 9, yuralibs@gmail.com

Інноваційні підходи до моделювання наукової діяльності науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів

Процес моделювання передбачає побудову і вивчення реально існуючих процесів чи явищ з метою пояснення цих явищ та передбачення ходу протікання процесів, що цікавлять дослідника. Тобто необхідно сформувати модель, яка відображає головні властивості об’єкту моделювання з точки зору задачі, що вирішується. Моделювання однозначно веде до спрощення та втрати частини інформації про об’єкт тим не менше дозволяє оптимізувати управління процесами, проводити діагностику та прогнозування. Мета дослідника полягає тому, щоб зберегти максимальні обсяги інформації при її перенесенні з реальних об’єктів на їх моделі.

В найзагальнішому випадку модель повинна описувати наукову діяльність вищого навчального закладу в цілому [1-3]. Для її ефективної реалізації необхідно розпочати дослідження з елементарної частини моделі тобто окремого науковця-об’єкта. Об’єкт будемо описувати дробовою матрицею, яка містить всю інформацію про об’єкт [4]. Для ефективного аналізу розглянемо два простори: простір дій і простір наслідків. Схематично модель представлено на рис.1.

На рис.1 представлено елементарну модель, яка є першим кроком до моделювання наукової діяльності вищого навчального закладу. Вхідна інформація про об’єкт закладена у просторі дій . Простір дій це простір в якому можлива зміна інформації про об’єкт, цей процес може відбуватися двома шляхами:

а) зовнішня зміна – це зміна пов’язана з незалежними від об’єкта причинами.

б) внутрішня зміна – це направлена зміна об’єктом компонент своєї діяльності.

Вхідна інформація постійно отримується об’єктом в просторі дій, діяльність якого описується вхідною матрицею . Ця матриця містить відомості про основні показники наукової діяльності об’єкта та постійно змінюється в часі. Таким чином простір дій відображає характеристику сприйняття об’єктом вхідної інформації.

Рис.1. Модель трансформації діяльності елементарного об’єкта наукового процесу.

Таким чином на першому етапі після зовнішніх та внутрішніх коригувань ми отримуємо дробову матрицю – яка містить реальну інформацію про досліджуваний об’єкт. Така матриця буде в подальшому використовуватися як елемент загальної моделі наукової діяльності. Тим не менше кожен елемент має тенденцію до змін, а саме змінюється вік, статус, кількість публікацій, досвід і т.д. Зрозуміло, що це приведе до змін дробової матриці, але основним нашим завдання є передбачення можливості фіксування наслідків цих змін. З цією метою ми вводимо в розгляд простір змін та простір наслідків. Кожна зміна в просторі дій має своє відображення в просторі наслідків, причому зміни відбуваються через різні проміжки часу. Тобто на виконання дії потрібен час t₁, а для того щоб вона відображалася на наслідку час t₂. Фактично в результаті діяльності об’єкта відбувається трансформації матриці . В результаті ми отримуємо матрицю яка містить інформацію про зміни в об’єкті. Слід зауважити, що час необхідний для реалізації процесу дія-наслідок врахований у вихідній матриці.

Процес трансформації показників наукової діяльності науково-педагогічного працівника є складним та багатоаспектним, а його вивчення вимагає комплексного підходу. Побудова матриці наукової діяльності передбачає врахування максимального числа чинників, що описують діяльність об’єкта та їх взаємодію. З метою цілісного опису моделювання наукової діяльності пропонується розглядати з врахуванням різних підходів та співставлення отриманих результатів, зокрема:

Матричний підхід. В основі моделі наукової діяльності, як складової частини загальної педагогічної діяльності, науково-педагогічного працівника лежить ряд показників, правильний підбір яких є запорукою успішного функціонування моделі. Показники повинні відображати основні види наукової діяльності та поєднувати їх таким чином, що аналіз результатів був максимально інформативним. В рамках даного дослідження пропонується розглядати 16 основних елементів, які сформовані на основі показників, об’єднаних в чотири групи згідно яких проводиться оцінка ефективності наукової роботи. Матричний підхід є особливо ефективний з огляду дослідження взаємодії між показниками наукової діяльності, що дозволяє виявляти недоліки та проводити прогнозування подальшої діяльності.

Фрактальний підхід. Тривалий час традиційним був принцип виведення властивостей цілого з властивостей частинок. В контексті фрактального підходу первинним є ціле. Лише через сприйняття характеристик і динаміки цілого можна виводити патерни взаємодії всіх його «дробових» частин. Матричний принцип дуже зручний на всіх рівнях побудови і дослідження систем. Наприклад, матриця організацій передбачає фрактальні організаційні структури (пірамідальні, «змішані») тощо. Цей конструкт організує реальність за допомогою універсальних, типових, регулярних і повторюваних патернів поведінки, мислення тощо. Водночас форма матричного цілого подібна самій собі на всіх рівнях вибраного діапазону.

Підхід на основі нейронних мереж. Описані підходи дозволять встановити взаємозв’язки між елементами моделі тим не менше ці зв’язки постійно змінюються. Принцип дії нейронних мереж дозволяє “вчити” систему тобто запам’ятовувати змодельовані ситуації та використовувати набутий досвід в потрібних ситуаціях. Надзвичайно важливою властивістю моделей такого типу є можливість визначення впливу зміни вибраного елемента на всі інші елементи системи. Тобто найменша зміна в показниках наукової діяльності відображає прогнозні тенденції до найближчих змін пов’язаних з ним елементів.

Література

[1] Бертон Р.Кларк, ВВШ, 2007, №2.

[2] Прісняков В.Ф. Педагогіка і психологія 2007, №4.

[3] Прісняков В.Ф. Педагогіка і психологія, 2008, №1.

[4] Козловський Ю.М. Наукові записки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – 2009. – Вип.81. – С. 74-81.