Сегидін І.М.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Науковий керівник: Томаш Л.В.

Проблеми та реалії реформування системи захисту прав інтелектуальної власності

Поза сумнівом, не приділяти увагу питанням захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, враховуючи процес інтеграції України до світової спільноти, неможливо. Так, інтелектуальна власність є одним із найважливіших чинників, що визначають успіх виробничої та підприємницької діяльності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. В Україні для забезпечення дієвого захисту прав інтелектуальної власності зроблено багато, але проблеми залишаються. Деякі з них потребують негайного вирішення, а деякі можуть бути вирішені шляхом постійної і цілеспрямованої роботи. Тому тема дослідження набуває актуальності в контексті підготовки до вступу України в Європейський Союз.

Дослідженням проблеми реформування системи захисту права інтелектуальної власності займалися такі видатні вчені як: Жаров В.О., Цибульов П.М., Калитич Г.І.,Бушуєв С.Д. та інші.

Руйнувати нинішню систему державної охорони інтелектуальної власності не можна. Наявність недоліків не може бути приводом для знищення того, що люди досить довго створювали, оскільки важливою є безперервна і послідовна діяльність системи держорганів. Тому вона (система) має розвиватися не революційним, а еволюційним шляхом. Крім того, важливим є міжнародний аспект – нашу державу високо оцінює Всесвітня організація інтелектуальної власності. Докорінне змінення державної системи охорони інтелектуальної власності міжнародна спільнота може сприйняти як свідчення внутрішніх проблем, що зашкодить міжнародному авторитету України [4].

Нашій державі треба ставити амбітні цілі у цьому напрямі, наприклад, добиватися статусу міжнародного пошукового органу за договором PCT (на сьогодні такий статус мають патентні відомства лише 10 країн світу).

На сьогодні назріла потреба у досить кардинальній зміні чинної системи проведення експертизи у сфері товарних знаків та промислових зразків. ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» побудований таким чином, що здійснюється лише формальна експертиза. Хоча, з одного боку, це і позитивно, а з іншого – дає можливість недобросовісним особам достатньо легко, швидко та дешево отримувати охоронні документи, маніпулюючи ними заважати бізнесу розвиватися. У сфері товарних знаків експертизу роблять повну, проте не за всіма критеріями, передбаченими ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [2,41].

Суть нової ідеї полягає у тому, що Укрпатент після проведення експертизи за формальними ознаками та встановлення дати подання заявки розміщує відомості про подану заявку на офіційному сайті Державного департаменту інтелектуальної власності. Будь-яка особа протягом трьох місяців для торговельних марок і двох місяців для промислових зразків може подати мотивоване заперечення, яке буде розглянуто при подальшій експертизі заявки. Такі нововведення підвищать якість та швидкість проведення експертизи, зменшать навантаження на експертів, нададуть можливість бізнесу активніше брати участь у цих процесах.

Настав час впровадити до законодавства можливість більш ефективної і простої процедури відшкодування збитків. Для цього ми пропонуємо ввести до ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» за аналогією із ЗУ «Про авторське право і суміжні права» поняття «компенсація». Нині власник товарного знаку у випадку порушення має право на відшкодування шкоди, яка може бути як прямою, так і у вигляді упущеної вигоди [1,35].

Із проблемами захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності в мережі Інтернет стикається не лише Україна. У світі для захисту від несанкціонованого використання об’єктів інтелектуальної власності вживаються досить ефективні заходи, котрі наша країна також могла б застосовувати. По-перше, є кілька центрів, котрі уповноважені розглядати спори, пов’язані із несанкціонованим використанням доменних імен першого рівня. Вони працюють за принципом третейського суду. Між тим, вони розглядають тільки спори щодо доменів першого рівня, а спори стосовно доменних імен другого рівня, як-от: com.ua, непідвідомчі цим міжнародним організаціям. Тому нашій країні нічого не заважає створити аналогічну організацію для розгляду спорів, пов’язаних із порушенням прав на домени другого рівня, взявши за основу правила та процедури, що діють у міжнародних центрах.

По-друге, в інших країнах, зокрема в Росії, нотаріуси мають право офіційно засвідчувати факт розміщення інформації на конкретному Інтернет-сайті. Своєю чергою, суди ці показання нотаріуса сприймають як доказ. На жаль, наші нотаріуси, котрі керуються Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, такі дії не мають права вчиняти. А потреба у таких діях є, бо ми постійно стикаємося із проблемою фіксації доказів у мережі Інтернет [3].

Тож для ефективності захисту прав в Інтернеті було б доцільно надати нотаріусам можливість здійснювати фіксування розміщеної в Інтернеті інформації. Це допомогло б юристам і полегшило б завдання судів, які повинні всебічно дослідити справу, коли навіть під час судового засідання немає технічної можливості увійти до Інтернету.

Отже, cистема захисту прав інтелектуальної власності законодавчо прописана, проте, як свідчить практика, вона не завжди ефективна. Основна причина – порушувати права на сьогодні не страшно: покарання хоча й законодавчо передбачено, але воно буде не скоро і не дуже істотним.

Література:

1. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності в Україні. Навчальний посібник. – К.: Інститут інтелектуальної власності”, 2006. – 88 с.

2. Цибульов П.М. Введення до інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: "Держ. інст. інтел. власн.", 2008. – 124 с.

3. Офіційний сайт газети «Юридическая практика» - http:// www.practix.com

4. Офіційний сайт віртуальної школи права - http: //www.lawschool.lviv.ua