Право/3. Охорона авторського права

К.ю.н. Романюк О.І., Земелєва Т.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Імені Михайла Туган-Барановського

Розвиток авторського права в Україні

«Плагиатор вечно боится быть обокраденным»
Сэмюэл Кольридж

Одним із визначальних зрушень у світовій економіці наприкінці ХХ - початку ХХІ століття стала принципова зміна співвідношення чинників ефективного економічного розвитку - з надзвичайно швидким піднесенням ролі інтелектуального капіталу. Саме інтелектуальний капітал дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну, радикальних структурних зрушень, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній і формуванні високого рівня конкурентоспроможності.

Конституція України містить положення, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; проголошується свобода літературної, художньої, наукової творчості

(ст. 41, 54) [1]. Як бачимо, на рівні Основного Закону гарантуються права інтелектуальної власності. Захист права інтелектуальної власності є одним із основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України.

На сьогодні в Україні склались усі необхідні соціально-політичні та історико-правові передумови для підвищення ефективності охорони авторського права. Однак питання захисту авторського права потребують ретельного наукового дослідження, це стосується як законодавства, так і практики його застосування. Адже чинне законодавство України ще не повною мірою відповідає міжнародним стандартам та не забезпечує належного захисту авторського права.

Метою цієї статті є дослідження деяких питань з приводу захисту авторських прав в Україні.

Авторське право, зазвичай, тлумачиться як надане законом виключне право автора твору об’явити себе творцем твору, відтворювати його, розповсюджувати чи доводити його до відома публіки будь якими способами та засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твори визначеним способом.

Історія авторського права бере свій початок, як вважають науковці, із появи друкування, а першим нормативним актом у цій сфері вважається прийнятий в 1709 році в Англії «Статут королеви Анни», який закріпив низку прав авторів, а також розділив повноваження авторів і видавців. На теренах України ідея повноцінної реалізації прав авторів, захист їх прав та боротьби із незаконним використання їх творів побутує близько двох століть.

Сферою авторського права є права творчих робітників, результати їх праці. Це продиктовано необхідністю стимулювати процес творчої діяльності й довести його результати до максимально широкого кола осіб. У зв’язку з цим виникають певні суспільні відносини, що потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право.

Одна з проблем використання і захисту об’єктів авторського права полягає в неправомірному використанні творів, яке наносить правовласникам та суспільству в цілому величезну шкоду. Складність вирішення цього питання обумовлена насамперед природою авторського права.

За роки незалежності України було прийнято і введено в дію низку законодавчих актів, присвячених праву інтелектуальної власності.

На даний час в Україні сформована законодавча база щодо правової охорони авторського права. Основним спеціальним Законом у цій сфері є Закон України «Про авторське право і суміжні права», питання охорони авторського права врегульовані статтями Книги ІV Цивільного кодексу України[1,2]. Вагоме значення для захисту авторського права відіграють також міжнародно-правові акти, до яких приєдналася Україна. З метою приведення чинного законодавства України у сфері авторського права до вимог міжнародно-правових актів було внесено суттєві зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності» [4].

Загалом можна стверджувати, що система охорони авторських прав в Україні відповідає міжнародним стандартам і забезпечує належну охорону об’єктів авторського права. Однак, це не можна сказати про систему захисту цих прав, яка і досі залишається неефективною, існуючі засоби захисту потребують удосконалення.

Таким чином, не дивлячись на спроби врегулювати питання захисту авторського права на законодавчому рівні, в Україні залишаються невирішеними багато проблем в цьому напрямку, зокрема:

· Поширення негативних тенденцій, спрямованих на порушення авторського права, тобто й досі залишається достатньо високий рівень піратства в Україні.

· Правова невизначеність багатьох ключових понять (наприклад, відсутні законодавчі визначення понять, що стосуються глобальної мережі Інтернет).

· Відсутність контролю щодо збору, розподілу та виплати авторської винагороди з боку державних органів, своєчасних змін до законодавства призвели до негативних наслідків стосовно збору, розподілу та виплати авторської винагороди. Крім того, Закон «Про авторське право і суміжні права» не передбачає здійснення контролю за діяльністю організацій колективного управління, порядком їх створення та ліквідації; відсутні критерії постановки організацій на облік [2].

· Відсутність дієвих механізмів захисту авторського права, зокрема належного рівня відповідальності.

· Суперечливість законодавчих актів в сфері авторського права та ін.

Це призводить до суттєвого зростання рівня правопорушень, контрафакції та піратства і вимагає пошуку засобів ефективного захисту авторського права, втілення в національне законодавство міжнародних стандартів у сфері права інтелектуальної власності. Варто цілком погодитися з думкою, що стимулом для активізації будь-яких напрямів творчості в кожній країні є ефективно функціонуюча державна система правової охорони інтелектуальної власності, що, у першу чергу, характеризується дієвим захистом інтелектуальної власності 5]. Одними з найбільш розповсюджених порушень прав інтелектуальної власності в Україні є піратство, особливо у сфері програмного забезпечення та плагіат, які свідчать про недосконалість системи захисту авторського права в Україні.

Загалом піратство у сфері авторського права і суміжних прав можна розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому - це законодавче визначення піратства: незаконне розповсюдження творів, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, привласнення авторства на об’єкт права інтелектуальної власності, а також незаконне відтворення, тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації. У широкому розумінні, піратство - це порушення прав шляхом використання творів або об’єктів суміжних прав без дозволу суб’єктів цих прав, при цьому основна мета такого використання - отримання прибутку [6].

Отже, сьогодні все залишається достатньо проблем в сфері урегулювання авторського права, які потребують подальших рішень на законодавчому рівні. Крім того, залишаються невирішеними проблеми боротьби з піратством, а також з віднесенням до поняття піратства використання творів, фонограм, комп’ютерних програм, розповсюджених без виробництва їх копій, а також надання в прокат їх примірників із порушенням прав авторів, виконавців інших суб’єктів суміжних прав.

Література:

1. Конституція України//Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - № 30 (із змінами та доповненнями)

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права»//Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1994. - № 13(із змінами та доповненнями)

3. Закон України від 19 червня 2003 р. „Про основи національної безпеки України” //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №39 (із змінами та доповненнями)

4. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності»//Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - № 35 (із змінами та доповненнями)

5. Т. В. Рудник Деякі проблемні питання захисту авторського права в Україні. - Юридичний вісник, № 1(10). - 2009. – с. 74-76.

6. В. Чеботарьов, В. Троцька Піратство у сфері авторського права і суміжних прав//Юридична газета. - №7. – 2004. – с. 45-48.