ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ: СТАН ТА НАПРЯМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Тульчинський Р. В., к.е.н., доцент, Овчаренко О.Є., магістр

Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая

У розвинених країнах з ринковою економікою практика доводить, що чим вищий рівень фінансового планування, тим ефективнішим є управління діяльністю господарства. Виходячи з досвіду як вітчизняних, так і зарубіжних підприємств, бізнес не може процвітати, не розробляючи фінансових планів і не контролюючи їх. Відсутність та ігнорування планування приводять підприємства до втрат фінансових ресурсів, а в кінцевому результаті можуть призвести навіть до ліквідації з усіма негативними наслідками для власників. Фінансове планування — це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. У процесі планування розробляють узагальнюючі фінансові показники кількісного та якісного характеру і визначають найбільш ефективні шляхи їх досягнення.

Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: аналіз поточного фінансового стану підприємства, прогнозування майбутніх значень планових показників, безпосереднє складання планів та розробка процедури внесення коректив в процес реалізації планів. Запровадження системи фінансового планування на підприємстві передбачає не тільки складання та затвердження фінансових планів, а й контроль за їх виконанням та внесення необхідних змін до них в процесі їх реалізації. [1].

В умовах розвитку ринкової економіки в країні зростає значення середнього класу підприємців, що втілюють собою вже зовсім нові або реорганізовані підприємства, головною метою яких є отримання високого прибутку від своєї діяльності.

У сучасній економічній концепції головна мета бізнесу полягає у збільшенні багатства власника. Така мета сьогодні має бути головною, домінуючою метою у стратегії розвитку компанії, оскільки є грошовою винагородою підприємця за взяті ризики і, відповідно, мотивуючим фактором для подальшого зростання і розвитку.

Втілення цієї мети можливе лише при ефективному управлінні формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства, що не лише дає змогу забезпечити зростання достатку власників, але й проявляється в зростанні вартості підприємства в цілому.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування. [2].

Одним з найважливіших завдань у сфері управління фінансами малих підприємств є планування їх діяльності, тоді як керівники малих підприємств часто не усвідомлюють значення фінансового планування, не орієнтуються належним чином у ринкових умовах господарювання, а тому не приділяють достатньої уваги плануванню взагалі і фінансовому зокрема. Сьогодні розрахунки фінансових планів на підприємствах мають здебільшого короткочасний характер, що зумовлено високими темпами інфляції, постійно змінюючимися умовами господарювання, нестабільністю податкової системи

Таким чином, проблему управління формуванням та використанням фінансових ресурсів слід розглядати від первинного суб’єкта господарювання до безпосередньо держави. [3].

Слід зазначити, що в сучасних ринкових умовах кожне підприємство, не залежно від його розміру, форми власності, виду та сфери діяльності, має чітко сформувати не тільки цілі, але й стратегії власної діяльності. Поряд з цим в існуючих кризових умовах залишитись на ринку і навіть розвиватися зможуть лише ті підприємства та установи, які мали заздалегідь визначену стратегію розвитку, зокрема фінансову стратегію. Суб’єкти господарювання, що не приділяли достатньої уваги такому процесу як планування в будь-якій його формі й проігнорували важливість прогнозів на майбутнє втратили рентабельність та ліквідні активи, а то й взагалі отримали статус банкрутів. Разом з тим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розроблення способів фінансового забезпечення поставлених завдань в галузі підприємництва. Така ситуація призвела до невизначеності і негативних явищ для всієї держави в цілому.

Тому для ефективної не тільки господарської, але й фінансової діяльності підприємства в цілому, кожний суб’єкт господарювання повинен сформувати власну стратегію управління фінансами. Це може бути як стратегічний чи виробничий фінансові плани (на місяць, півроку або будь-який інший часовий відрізок).

На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

— забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

— визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

— виявлення внутрігосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

— встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;

— виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

— контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства. [4].

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації. [5].

На сучасному етапі розвитку економіки України має місце її непередбачуваність. Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших не передбачуваних обставин. Від наявності фінансових ресурсів, напрямків їх витрат залежить фінансове становище підприємства, кінцеві результати його діяльності. Проблему управління формуванням та використанням фінансових ресурсів слід розглядати від первинного суб’єкта господарювання до безпосередньо держави.

Отже, ефективне управління формуванням та використанням фінансових ресурсів надає змогу забезпечений зростання прибутку підприємства як фундаментальної цілі фінансового менеджменту, що проявляється в зростані вартості підприємства та забезпечує йому успіх на ринку.

Література

1. Білик М. Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах// Фінанси України. - 2006. - № 4. - С.133-141

2. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2004. - С. 175

3. Гузенко О.П. Фінансове планування на промисловаих підприємствах// Фінанси України. - 2003. - № 11. - C. 73-76

4. Жовновач Р. Планування діяльності підприємства // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С.21-27

5. Партій Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — Л.: ЛБІ НБУ, 2003. — С 132