Чіжова Н.В.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

ПРОКРАСТИНАЦІЯ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

Явище прокрастинації сприймалося багатьма вченими як схильність до ліні, однак воно суттєво відрізняється суб'єктивним відчуттям емоційного дискомфорту, негативними переживаннями (тривожність, відчуття провини і ін.), які відчувають прокрастинатори. У психології прокрастинація ( з латинської «на завтра») – свідоме небажання виконання намічених дій, незважаючи на те, що це призведе до певних проблем. Відома дослідниця прокрастинації К. Лей визначає цей термін як добровільне раціональне відкладання необхідних дій, незважаючи на те, що це не обійдеться чи матиме негативний ефект для особистості. Феномен прокрастинації досить поширений, оскільки згідно зі статистичними даними 95% американських студентів час від часу відкладають справи на потім, з мого особистого досвіду серед українських студентів ця цифра навряд чи буде меншою.

Коріння цього явища лежать в далекій давнині, іншими словами вони – в самій природі людини. Всім відомий вислів Б. Франкліна: «Ніколи не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні». У наші дні в вік багатоядерних комп'ютерів і мультизадач з чіткими термінами виконання проблема прокрастинації стає все більш актуальною.

Прокрастінатор, використовуючи різні приводи, відкладає реалізацію запланованих справ, до настання терміну здачі завдань, коли вже неможливо нічого зробити. В даному випадку суб'єкт відчуває тривожність, невпевненість у позитивному результаті, вину, невдоволення собою, що породжується своєю нездатністю виконати необхідне. Якщо завдання виконується в останню хвилину, це неминуче призводить до зниження якості його виконання. Часові рамки і очікування оточуючих часто посилюють тривогу, створюють нервову обстановку, псують самопочуття, але при цьому не підштовхують суб'єкта до негайних дій. Страх перед наслідками не виконаних вчасно завдань не мобілізує, а паралізує студента, накопичуючи все більше не зроблених завдань з різних предметів. Самостійне подолання прокрастинації вимагає значних зусиль з боку студента, який звик все відкладати «на потім».

Більшість дослідників вважають, що причинами прокрастинації є такі якості особистості як тривожність і перфекціонізм. Хоча передумовами для цього явища можуть бути не тільки певні властивості і якості, але і стани особистості, особливості мотивації, зовнішні фактори (суть завдань і контроль, підтримка інших студентів, емоційна атмосфера).

Тривожність, як риса особистості суб'єктивно збільшуючи важливість і складність майбутньої завдання, викликає сумніви у власних силах і бажання відкласти його виконання, відтягуючи момент неприємної події. Невпевнена в собі людина знаходиться в стані тривоги і занепокоєння за результати своїх дій, відмовляється від цілком реальних цілей, низько оцінює свої можливості.

Умовно можна виділити два види прокрастинації: відкладання виконання завдань і не прийняття будь-яких рішень. Серед основних причин прокрастинації можна назвати обмеження в часі і непривабливість завдання. Суперечними залишаються причини відкладання виконання завдань, можливо, іноді це невіра в свої сили і можливість виконання поставлених завдань. Непривабливими для студентів можуть бути такі завдання: монотонні, важкі, нові, нудні, безглузді або занадто важливі. В емпіричному дослідженні, проведеному К.Сенекал, К. Лавойе і Р.Кестнером [36] студентам пропонувалося чотири завдання, різні за рівнем складності та інтересу. 45% студентів демонстрували найвищий рівень прокрастинації при виконанні нецікавого і складного завдання. Вчені вважають, що подібні завдання сприймаються, як свідомо зменшуючі шанси на успіх. Збільшує прокрастинацію обов'язкова зовнішня оцінка виконання завдання через острах отримати негативну публічну оцінку.

Незважаючи на негативний характор феномена прокрастинації, вчені виявили його позитивну характеристику, розділивши при цьому всіх прокрастинаторів на пасивних і активних. Характерною рисою активних прокрастинаторів виявилося бажання працювати в умовах дефіциту часу, щоб ефективніше його використовувати і досягти максимального рівня концентрації сил і здібностей. Вчені охарактеризували її як «збуджуючу» прокрастинацію, оскільки вона викликає гострі відчуття від виконання завдання безпосередньо перед настанням крайнього терміну.

У наші дні викладачі приділяють не достатньо уваги дисципліні при виконанні різноманітних завдань і організованості студентів, що призводить до поширення прокрастинації серед них. На наш погляд, вельми доцільно знижувати бали за незроблене вчасно завдання, але така система повинна бути пояснена і прийнята студентами з розумінням. Знаючи, що невчасно виконане завдання знизить їх академічний бал та, усвідомлюючи, що оцінка залежить не тільки від якості, а й від терміну виконання завдання студенти можуть суттєво мобілізуватися. Безперечно психологічно сприятливий клімат в аудиторії може подолати тривожність та зневіру в своїх силах – отже всі коментарі та зауваження мають бути виважені і конструктивні і безумовно не мати особистісного спрямування. Інколи доцільно оцінювати певну групу або команду, акцентуючи на загальних помилках, не називаючи їх авторів.

Література:

1. Варваричева Я.И. Феномен прокрастинации: проблема и перспективы исследования / Я. И. Варваричева // Вопросы психологии: научный журнал Российское академическое образование. – Москва, 2010. – №3. – С. 121-131.

2. Мохова С.Б., Неврюев А.Н. Психологические корреляты общей и академической прокрастинации у студентов / С.Б. Мохова, А.Н.Неврюев // Вопросы психологии: научный журнал Российское академическое образование. – Москва, 2013. – №3. – С. 24-35.