Солом’яний О.М., студ. Штреблєв М.

Південноукраїнський національний педагогічний університет

ім. К.Д.Ушинського (м. Одеса)

Методика навчання магістрантів

педагогічному проектуванню

Поступове об'єднання Західної Європи з державами Східної Європи супроводжується створенням спільного освітнього і наукового простору. Головна мета цього процесу - консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі, а також підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях.

У вирішенні зазначених завдань головна роль належить університетам. В документах Болонської декларації підкреслюється, що “... майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знань й досліджень, якими є справжні університети”. І далі: “Університет є зберігачем європейського гуманізму. У здійсненні свого покликання він постійно прагне до досягнення університетського знання, перетинає географічні та політичні кордони і затверджує нагальну потребу взаємного пізнання і взаємодії різних культур” [1, с.1].

Практичне втілення проголошених принципів значною мірою обумовлюється діяльністю викладачів вищої школи, їх спроможністю відповідати вимогам сьогодення. Поєднання викладацької (педагогічної) й дослідницької діяльності, здатність постійно оновлювати свої знання і удосконалювати способи їх передачі студентам, висока професійна культура й толерантність є визначальними рисами сучасних викладачів вищої школи.

Слід зазначити, що особливості професійної діяльності та особистісних рис вчителя докладно висвітлені в наукових дослідженнях. Нові підходи щодо підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності в системі вищої освіти досліджували О. Абдулліна, Ф. Гоноболін, С. Кондратьєва, В. Крутецький, Н. Кузьміна, Ю. Кулюткін, І. Лернер, А. Маркіна, Л. Мітіна, В. Сластьонін та ін. Визначено теоретико-методологічні засади, принципи підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної діяльності (Ю. Бабанський, В. Бондар, О. Дубасенюк, К. Дурай-Новакова, Н. Кузьміна, В. Сластьонін, Г. Троцко), структуру професійної діяльності педагога, показники її якості (В. Бутенко, Л. Вовк, Л. Голубенко, Т. Дмитренко, Е. Карпова, В. Кравець, З. Курлянд, Т. Левченко, Г. Нагорна, О. Плахотник, С. Сисоєва, Р. Хмелюк, О. Яцій та ін.). Отже, професійна діяльність викладача вищої школи та її особливості не були предметом наукових досліджень.

Про необхідність визначення цілей і змісту підготовки майбутніх викладачів вищої школи у межах магістерських освітньо-кваліфікаційних програм, її реалізації на засадах гуманістичної парадигми наголошують В. Андрющенко, І. Бех, А. Богуш, В. Бондар, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кравець, О. Савченко, О. Сухомлинська та інші науковці.

Однак, у вітчизняній системі освіти не має досвіду спеціальної підготовки викладачів вищої школи як професіоналів. Зазвичай на посаду викладачів у вищих навчальних закладах і зокрема, університетах, призначаються науковці й фахівці з досвідом практичної роботи у певній галузі науки або виробництва, найкращі випускники. У всіх випадках, за наявністю певного рівня знань у предметній сфері, дослідницькій діяльності, викладачам бракує педагогічної підготовки, тобто тієї бази, яка необхідна для усвідомленої організації власної діяльності і діяльності тих, кого вони навчають, в освітньому процесі.

Розв’язання цієї проблеми стає актуальним завдяки впровадженню в систему вищої освіти освітньо-кваліфікаційної програми підготовки магістрів, яка передбачає не тільки надання фахівцям першого наукового ступеня у певній галузі науки, але й кваліфікації “викладач вищої школи”.

Вивчення наукових джерел та досвіду практичної діяльності університетів засвідчує, що в Україні система підготовки магістрів знаходиться на етапі становлення. Фактично не створено цілісну концепцію професійної підготовки магістрів, теорія і методика підготовки магістрів до наукової й педагогічної діяльності залишається недостатньо розробленою з точки зору вимог нових реалій вищої школи.

Утім процеси, що відбуваються в системі освіти України, сприяють створенню такої системи фахової й професійної підготовки майбутніх викладачів вищої школи, яка може озброїти їх спеціальними психолого-педагогічними, методичними знаннями, вміннями їх інтегрувати в нестандартних умовах освітнього процесу вищої школи, застосовувати наявний досвід для саморозвитку й самовдосконалення професійної діяльності.

Метою даної статті є обґрунтування методики навчання магістрантів як майбутніх викладачів вищої школи педагогічному проектуванню з використанням комп’ютерних технологій.

Відомо, що педагогічне проектування характеризується як сучасна освітня технологія, що забезпечує розвиток навичок самостійного, творчого мислення, дослідницької діяльності; вміння спілкуватись і переконувати, використовуючи різні способи і форми подання інформації; узгоджувати зміст, форми подання інформації з інтересами і можливостями тих, кому вона адресована; вміння бути членом колективу, його організатором та інше. Для викладача вищої школи педагогічне проектування виступає способом організації співпраці зі студентами, що активізує пізнавальну діяльність, самостійність пошуків і оригінальність підходів з обох боків, розвиває навички дослідження, дискутування з аудиторією, презентації й захисту власної позиції, вміння бути відкритим для сприймання іншої точки зору або позиції. Ефективність педагогічного проектування істотно зростає з використанням комп’ютерних технологій, що переводить процес навчання на принципово новий рівень організації навчального процесу.

Експериментальна методика навчання магістрантів – майбутніх викладачів вищої школи педагогічному проектуванню розроблялась в контексті вимог Болонської декларації. Процес навчання представлений у вигляді окремих модулів, за якими магістранти самостійно й послідовно виконують завдання, що призводить до розробки складових майбутнього педагогічного проекту. Виконуючи ці завдання магістранти актуалізують знання й вміння, які вони отримали під час навчання за попередні роки, мають можливість проявити свої творчі здібності в оригінальності, логічності та послідовності дій; почуття перспективи; відкритість свідомості й пластичність мислення; художню уяву тощо.

Підготовка магістрантів до педагогічного проектування здійснювалась на матеріалі дисциплін «Сучасні інформаційні технології в системі безперервної вищої освіти» та «Методика викладання педагогічних дисциплін», які включено в навчальний план.

Перший етап навчання магістрантів педагогічному проектуванню пов’язаний зі створенням зразка студентського навчального проекту, що розробляється за темами дошкільної педагогіки або фахових методик дошкільного виховання.

Мета цього етапу – навчити магістрантів створювати педагогічні проекти в позиції студента – майбутнього фахівця з дошкільної освіти. В повному обсязі студентський варіант педагогічного проекту повинен містити презентацію, веб-сайт й методичний комплекс. Створювані за допомогою комп’ютерних програм, ці складові студентського педагогічного проекту мають розкривати ідею і проблемні питання, що визначаються автором у межах обраної теми; чітко висвітлювати логіку їх вирішення; матеріали, що використовуються як аргументи або ілюстрації до висновків; пропозицію щодо співпраці з аудиторією, якій адресовано проект і в якій він має реалізуватися.

Другий етап навчання магістрантів педагогічному проектуванню пов’язаний зі створенням організаційного викладацького проекту. Мета цього етапу – надати магістрантам досвіду створення педагогічного проекту в позиції викладача – організатора і керівника процесу навчально-пізнавальної діяльності студентів. Так само, як і студентський проект, він створюється за допомогою комп’ютерних програм і має таку ж структуру. Але призначення його інше. Воно полягає в тому, щоб навчити майбутніх викладачів вищої школи презентувати студентам відповідну тему або розділ курсу, що вивчається, його найбільш гострі, проблемні питання; кроки, що треба здійснити для їх розв’язання; інформаційні матеріали і методичні рекомендації для самостійної роботи студентів в межах зазначених питань; план-графік її виконання; критерії оцінювання якості виконаних студентами робіт. Спілкування зі студентами, їх консультування забезпечується за допомогою веб-сайту, створюваного в межах організаційного викладацького проекту. За наявністю в навчальному закладі Інтернету, він може започатковувати дистанційне навчання студентів за певним курсом або циклом навчальних дисциплін.

Результати впровадження методики підготовки магістрантів до педагогічного проектування свідчать про те, що:

- процес навчання для майбутніх викладачів вищої школи стає більш жвавим, цікавим та доступним, відкритим до спілкування, вибору та висловлювання думок, дискутування;

- теоретичні знання магістрантів завдяки використанню інформаційних (комп’ютерних) технологій, набувають реальних образів і практичного сенсу;

- досвід створення проекту з позиції викладача і з позиції студента дає змогу відчути труднощі педагогічної роботи зі створення учбових програм для організації навчальної діяльності студентів, планів робіт, методичних й дидактичних матеріалів та усвідомити дії, що необхідні для їх подолання;

- процес створення проекту стимулює прояв самостійності майбутніх викладачів, сприяє розвитку образного і логічного мислення, вміння бачити у відомому невідоме, планувати й організовувати роботу студентів.

Важливо, що якість створюваного проекту залежить від самих магістрантів, їх бачення майбутньої професійної діяльності викладача, відповідальності та особистісних творчих здібностей.

Експериментальні дані засвідчили, що найбільш продуктивно педагогічному проектуванню навчаються магістранти, для яких характерними є рефлексивні, менеджерські, комунікативні, презентаційні вміння й навички, а також вміння й навички пошукової дослідницької діяльності, співпраці у колективі. У групі ця категорія магістрантів складає 24%.

Певні труднощі у створенні педагогічних проектів відчувають магістранти у яких недостатньо розвинені вміння генерувати ідеї, думки та проблемні Ключове й Тематичні питання, а також обговорювати їх під час проведення методу “мозкової атаки” у груповій діяльності, передбачати результат майбутнього проекту, конструювання та моделювання (описового, структурного, образного) об’єктів та явищ, що властиві реальним процесам їхньої майбутньої викладацької діяльності, знаходити позитивні сторони й недоліки при оцінюванні проекту опонента та складати пропозиції щодо його вдосконалення, працювати з комп’ютером, обладнанням до нього та використовувати можливості певних програм; несистематизовані знання з певних дисциплін педагогічного циклу, на підставі яких створювались проекти . Таких магістрантів у групі було 67%.

Виявилися нездатними до педагогічного проектування магістранти, у яких відсутня мотивація до професійної діяльності викладача вищої школи, не сформовані навички самостійного й творчого мислення та написання курсових й дипломних проектів, байдужне ставлення до інформаційних технологій. Дана категорія магістрантів складає лише 9%.

Отже, розроблена методика навчання магістрантів педагогічному проектуванню відповідає меті підготовки викладача вищої школи як професіонала, здатного самостійно і творчо мислити, що органічно поєднує педагогічну й дослідницьку діяльність. Обов’язковими вимогами щодо створюваних магістрантами проектів є їх підпорядкованість один одному, обмеженість тематики проектів змістом навчальних дисциплін, що входять до педагогічного циклу підготовки фахівців з дошкільної освіти. Дана методика забезпечується спеціально підготовленим посібником «Педагогічне проектування для викладача вищої школи» і додатком до нього на CD - диску. Подальша робота полягає у впровадженні даної методики в навчальний процес вищої школи.

Література:

1. Велика хартія університетів // З матеріалів Болонської декларації. – 1999 р. – www.mon.gov.ua.

2. Вітвицька С.С. Теоретичні засади підготовки магістрів в умовах ступеневої педагогічної освіти. – 2004. – 9 с. - www.nbuv.gov.ua.

3. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. – 384 с.

4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – Київ: Політехніка. – 2003. - 120 с.

5. Колесникова И. А., Горчакова-Сибирская М. П. Педагогическое проектирование. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 288 с.

6. Буланова-Топоркова М.В. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. - 544 с.

7. Пионова Р.С. Педагогика высшей школы: Учеб. пособие. Мн.: Университетское, 2002. 256 с.

8. Развитие профессионализма преподавателя высшей школы: Учебно-методическое пособие / Под научн. ред. А.А. Деркача. М.: Изд-во РАГС, 2005. 386 с.