Филологические науки/ 2. Риторика и стилистика

К. ф. н., доц. Сковронська І. Ю.

Львівський державний університет внутрішніх справ

Психологічні аспекти та практичні рекомендації

виголошення доповідей на студентських конференціях

(З досвіду проведення НДРС на кафедрі іноземних мов ЛьвДУВС)

Науково-дослідна робота студентів у вищій школі виступає невід’ємною складовою частиною формування майбутніх спеціалістів і одночасно є елементом виховного процесу.

Комплексна система науково-дослідної роботи студентів, яка здійснюється вже багато років у Львівському державному університеті внутрішніх справ, методи і форми її реалізації в аудиторний і позааудиторний час базуються на єдності навчальної, наукової та виховної роботи.

Мета комплексного підходу до науково-дослідної роботи студентів – забезпечити участь студентів у науковій роботі впродовж усього періоду навчання, набуття необхідних для наукової роботи знань, умінь та навичок.

Основними формами науково-дослідної роботи студентів у позааудиторний час виступають наукові конференції іноземними мовами, олімпіади, використання іншомовної літератури в курсових, а інколи і в дипломних роботах, робота в гуртках. Допоміжними формами можна вважати анотування та реферування.

Участь студентів та курсантів у науково-дослідній роботі сприяє здійсненню професійної спрямованості курсу іноземних мов у немовному вищому навчальному закладі, чому в значній мірі сприяє виконання перекладів наукової літератури для потреб профілюючих кафедр та наукового відділу ЛьвДУВС.

Зв’язок кафедри іноземних мов з профілюючими кафедрами повинен стати необхідною умовою покращення організації науково-дослідної роботи студентів, бо лише завдяки такому зв’язку вивчення іноземної мови в ЛьвДУВС набуває справжнього змісту.

Неабияке значення має виступ на студентських наукових конференціях аспірантів, що сприяє росту мотивації у вивченні іноземних мов студентами та курсантами і підносить роль іноземної мови у науково-дослідній роботі студентів як необхідного інструменту, без якого проведення досліджень інколи втрачає сенс.

Науково-дослідна робота під час навчального процесу планується в тісному поєднанні з видами робіт, передбачених робочою програмою. Якби види завдань науково-дослідної роботи можна було передбачити робочою програмою, то це було би ідеальним варіантом.

Участь студентів та курсантів у науково-дослідній роботі під керівництвом викладачів кафедри іноземних мов (на основі використання зарубіжних наукових джерел) сприяє їх науковому росту, коли вони стають аспірантами.

Результати науково-дослідної і практичної діяльності студентів та курсантів, які працюють в наукових гуртках, оформляються в повідомлення і доповіді. Ці доповіді – результати відносно самостійної роботи студентів над темою (яка полягала в ознайомленні з відповідною науковою літературою і її реферуванні), результат відвідування і обговорення наукових читань і семінарів. Найкращі доповіді включаються в програму студентської наукової конференції іноземними мовами, яка щороку проводиться в ЛьвДУВС.

Студенти та курсанти, які активно працюють в наукових гуртках при кафедрі, зазвичай, беруть участь і в щорічному конкурсі на найкраще знання іноземної мови серед студентів ЛьвДУВС.

Призери наукової конференції і переможці конкурсу стають учасниками конференцій та олімпіад, які проводяться за межами ЛьвДУВС – міських, регіональних, всеукраїнських і міжнародних.

Викладачі іноземних мов надають старшокурсникам мовні консультації при оформленні результатів наукових досліджень, вчать їх готувати виступи і вести дискусії чужоземними мовами. Конкретні рекомендації щодо того, як по-будувати і виголосити наукову доповідь розробили викладачі кафедри іноземних мов.

Підготовка до виступу.

Насамперед кожен повинен знати характер своєї пам’яті. Спочатку треба встановити, який саме тип пам’яті переважає, а тоді вже виробляти для себе оптимальний режим роботи. Так, слухова пам’ять вимагає проказування найважливіших матеріалів уголос; зорова – уважного читання, підкреслень у тексті, поміток на полях; моторна пам’ять вимагає виписування того, що треба запам’ятати.

1. Підготовка до виступу має такі стадії: обдумування теми, опрацювання і писемне оформлення, тобто складання конспекту, плану, написання тексту і критичний розбір уже готового виступу; тимчасовий “відхід” від теми (треба, щоб вона уклалась у пам’яті, остаточно викристалізувалася, зазнала певних змін, тощо) – і, нарешті, виголошення її.

2. Важливими джерелами до підготовки виступу є:

а) енциклопедичні та галузеві термінологічні словники, які дають змогу перевірити точність вживання терміну, поновити в пам’яті якісь події, факти, положення;

б) тлумачні словники, фразеологічні словники, які розкривають зміст і походження окремих слів і цілих висловів;

в) газети, журнали, спеціальні науково-популярні твори тому, що у деяких авторів науково-популярних творів можна запозичити багато корисного – прийоми дохідливого викладу, добір ілюстративного матеріалу, характер порівнянь тощо.

3. Загалом існують чотири варіанти підготовки до виступу:

а) написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;

б) написати текст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголосити по пам’яті, вряди-годи заглядаючи в рукопис;

в) підготувати лише коротенькі записи;

г) виступати без будь-яких нотаток.

Які виступи читаються з тексту? Цілком доречним є читання виступу в тих випадках, коли йдеться про суворий регламент. Так, на наукових конференціях на доповідь дається 15-20 хвилин, і тут писаний текст абсолютно необхідний. Але навіть у тому випадку, коли наперед відомо, що виступ планується читати, його треба певним чином підготувати та психологічно осмислити, наблизивши до усного мовлення. Інакше доповідь, яку читають, надзвичайно багато втрачає. Стиль усного виступу має бути набагато простішим порівняно зі стилем письмової роботи.

Композиція виступу.

Людина, яка починає виступ, не продумавши його структуру, нагадує корабель, який виходить у море без стерна.

Якщо більшість матеріалу та інформації систематизовано, а думки викладені в логічній послідовності, то на окремому аркуші треба розробити схему виступу в остаточному варіанті й позначити в ньому головні пункти: вступ, основна частина і закінчення.

У вступній частині важливо пояснити, чому питання є актуальним, у зв’язку з чим воно виникло, чому потрібне саме цій аудиторії.

Головним завданням доповідача в основній частині є чіткий виклад стрижневого питання, послідовне розкриття його, яке дозволяє слухачам постійно тримати в полі зору причинно-наслідкові зв’язки питання, що розглядається.

Закінчення виступу, зазвичай, складається з двох частин : узагальнення головних думок і підбиття підсумків.

Щодо розподілу часу на окремі частини виступу, то психологи рекомендують приблизно 10-12 % загального часу присвячувати вступові, 4-5% -закінченню, а решту часу – головній частині.

Виголошення доповіді.

Встановлення контакту між слухачем і доповідачем.

Щоб прочитане справило добре враження, необхідно текст доповіді спеціально доопрацювати, зробивши в ньому поправки на виголошення. Які це поправки?

1. Довгі речення треба, по можливості, замінити короткими або поділити.

2. Добре б використати вставні словосполучення, властиві для усної мови (можна сказати, як кажуть у таких випадках та ін.).

3. Перебудувати окремі місця доповіді, вживаючи питання й відповідь, замість розповідного речення. Доповідач сам ставить питання й сам на нього відповідає: “Чи правильно це? Ні, не правильно…” Це пожвавлює виклад та зацікавлення слухачів.

4. Продумати, в яких місцях тексту потрібні паузи, і позначити їх. З психології відомо, що текст, прочитаний як суцільний потік, погано сприймається.

5. Скоротити кількість академічних слів.

6. Незнайомі, незрозумілі для слухачів терміни визначити або тактовно, непомітно пояснити.

7. У тексті доповіді, підготовленої до читання, треба наперед виділити ті місця, які будуть переказуватися, коли доповідач буде час від часу відриватися від тексту, щоб побачити своїх слухачів, відчути їх реакцію на прослухане.

8. Перед виступом доповідь треба кілька разів прочитати вголос. При читанні звернути увагу на кількість дієслівних форм: що більше їх у тексті, то динамічніший його характер, то активніша дія його впливу на слухачів. Тому дієприслівникові і дієприкметникові звороти краще замінити окремими реченнями з дієслівними формами.

9. Продумати фрази „зачину“ і „кінцівки“. „Зачин“, зазвичай, береться в готовому вигляді з арсеналу ораторських прийомів. Найчастіше це звернення до аудиторії: “Шановні учасники конференції!..” Для „кінцівки“ використовують звичне: “На цьому я закінчую. Дякую (Дякую за увагу)”.

Доповідач повинен дотримуватися цілого ряду вимог, пов’язаних з його поведінкою: природність, позбавлена штучності й афектації; доброзичливість, теплота в ставленні до слухачів; повага до них, намагання не „звеличувати “своєї особи, не принижувати слухачів питаннями на кшталт „Вам зрозуміло? “, уникати „тиску“ на слухачів своїми знаннями, ерудицією, авторитетом, а тактовно вести їх обраним шляхом аргументації.

Відповіді на запитання.

Останній етап: відповіді на запитання слухачів. Вони закріплюють враження від виступу і посилюють його вплив, якщо вони глибокі, грунтовні і доброзичливі. Бажано у відповіді оцінити особливо цікаві, доречні і своєрідні питання слухачів.

Позаяк успіх виступу залежить не тільки від його змісту, але й від того, яким стилем користується доповідач, викладачі іноземних мов докладають багато зусиль, щоб сформувати й удосконалити в студентів-гуртківців навички стилістичного опрацювання доповідей. З питанням стилю тісно пов’язаний вибір слів та багатство словникового запасу. Керівники наукових гуртків трьох мовних секцій (англійської, французької, німецької) розробили рекомендації, призначені ораторам, які готують виступ іноземними мовами. Це конкретні поради щодо вибору мовних засобів для вираження своїх думок і упорядкування їх в одне ціле. Вони містять перелік специфічних виразів, зворотів, мовних кліше, слів, за допомогою яких формують фрази “зачину”, “викладу”, “кінцівки” і які забезпечують правильність мовлення.

Аналіз результатів участі студентів у конкурсах і олімпіадах дозволяє виявити ті вміння і навички, над розвитком яких колективу кафедри ще треба попрацювати, і допомагає визначити основні напрями роботи щодо підвищення ефективності викладання іноземних мов.

Література:

1. Ильязова М.Д. Компетентность, компетенция, квалификация- основные направления современных исследований // Профессиональное образование. Столица // Научные исследования в образовании.-2008.-№1.

2. Литвиненко О.В., Лалазарова Н.О. Взаємодія викладачів іноземних мов і спеціальних дисциплін як умова ефективної професійної підготовки студентів ВТУЗів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр.-Запоріжжя.-2009.-Вип.52. С.235-243.

3. Doryei Z. Motivational strategies in the language classroom.- Cambridge: Cambridge University Press, 2001.-245p.