Нічий В.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

ВІДМІННОСТІ МІЖ БЕЗОСОБОВИМИ ТА НЕОЗНАЧЕНО-ОСОБОВИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Формотворчим елементом антропоцентризму виступає категорія суб’єкта, яка пояснює у лінгвістиці зв’язок світу, людини і мови.

Метою написання даної статті є проаналізувати основні відмінності між безособовими та неозначено-особовими реченнями у французькій мові.

Французька мова використовує суб’єктно-предикативну структуру навіть для вираження безсуб’єктних процесів і для передачі різного типу просторових та часових відношень, де місцезнаходження предметів у просторі та часі визначаються стосовно людини. Проте в безособовому реченні предикація представлена як стихійність дії, а займенник-підмет, який передує дієслову, позбавлений семантичного змісту. У безособових реченнях дія є неконтрольованою, вона не піддається свідомому контролю і впливу.

У неозначено-особових реченнях французької мови дія є контрольована займенником-підметом on, який означає неозначену, невідому, узагальнену особу. Присутність цієї особи поза контекстом є відчутною і дія в реченні не є стихійною, неконтрольованою, як у безособових реченнях. Займенник-підмет on вживається для назви однієї або кількох осіб. Як відомо, в розмовній мові on може використовуватися у функції будь-якого особового займенника, на відміну від безособових займенників-підметів, які позбавлені таких властивостей.

Українською мовою значення займенника-підмета on передають в основному дієсловом у 1-ій особі множини: On s’en va [1, с. 59]. – Ходімо [1, с. 58]. У таких випадках займенник on, як правило, вживається для того, щоб не акцентувати увагу на особах, які є справжніми виконавцями дії. Займенник on не має еквівалентів в українській мові і речення, які його містять перекладаються по-різному, залежно від значення займенника. On може мати дуже узагальнене значення і не вказувати на жодну конкретну особу. У цьому випадку такі речення перекладаються 3-ою особою множини (без підмета) і відповідають в українській мові неозначено-особовим реченням:

Plus on nous dit qu’on nous aime, plus on nous le montre et plus on le croit [4, p. 85].

On може перекладатися 2-ою особою однини (без підмета), маючи узагальнююче значення. Такі речення відповідають в українській мові узагальнено-особовим:

On est si juste lorsque l’on est désintéressé! [2, p. 149].

У розглянутих нами художніх та наукових творах, а також у публіцистичних статтях неозначено-особовий займенник on є підметом дієслова, яке описує якісь розумові операції і дуже часто цим дієсловом є pouvoir:

On ne peut rien tenir, on ne peut rien garder [4, с. 152].

Із займенником-підметом on вживають наступні групи дієслів:

1) dire, affirmer, parler de:

On parlait encore de la représentation de la veille [4, с. 258];

2) penser, considérer, envisager, se représenter:

… si l’on pensait qu’après tout, elle allait désormais y vivre… [6, с. 114];

3) chercher, se demander, s’interroger, être tenté de:

On se demande pourquoi [5, с. 74];

4) trouver:

On trouva trois cartes du peintre [4, с. 259];

5) voir, regarder, (s’)apercevoir, constater, déceler, remarquer, noter:

Je me traîne vers cette colline d’où l’on aperçoit votre maison [2, с. 107];

6) vouloir, souhaiter, choisir, avoir le choix, décider:

Il faut dans ce monde savoir ce qu’on veut [2, с. 140];

7) décrire, analyser, distinguer, détailler, tracer (l’image):

On les distinguait à peine [4, с. 120];

8) procéder, construire, introduire, abandonner, quitter, éliminer, renoncer à, (une solution ou une hypothèse), conserver, inverser, négliger, se référer à:

On conserve les composantes sémantiques… [3, с. 115].

Цей перелік, звичайно, не повний. У наведених реченнях виконавець дії анонімний, а дієслово вживається в активній формі. Із цього списку можна зробити висновок, що більшість дієслів із займенником on відсилають до розумових операцій. Інша частина дієслів означає якесь повідомлення, де on конкурує з особовими займенниками je і nous. Отже, у безособових конструкціях увага зосереджується на стихійності дії, сам виконавець дії відсутній. А в неозначено-особових конструкціях на першому місці стоїть виконавець дії, хоча часто невизначений, прихований.

Література

1. Berneim E. Vendredi soir / E. Berneim. – Харків : Фоліо, 2004. – 127 с.

2. Constant B. Adolphe / B. Constant. – М. : Прогресс, 1973. – 512 с. – С. 71-180.

3. Létoublon F. L’inscription funéraire ou la biographie sous le regard de l’anonyme / F. Létoublon // L’impersonnel. Mécanismes linguistiques et fonctionnements littéraires. – Grenoble : Ceditel. Université de Grenoble–Stendhal, 1991. – P.157 –166.

4. Maupassant G. Fort comme la mort / Guy de Maupassant. – СПб. : Антология, 2005. – 288 с.

5. Sagan F. Un certain sourire / Françoise Sagan. – М. : Менеджер, 2004. – 128 с.

6. Sagan F. Un peu de soleil dans l’eau froide / Françoise Sagan. – М. : Юпитер-Интер, 2003. – 184 с.