Економічні науки / 5.Управління трудовими ресурсами

Турчак В.В., Дембіцька А.О., Дембіцька О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Роль інвестицій у формуванні людського капіталу

У сучасних умовах відбуваються значні трансформації, пов’язані із зміною пріоритетів в стратегії економічного розвитку. На відміну від попередніх періодів індустріальної економіки, де визначальними чинниками були матеріальний і фінансовий капітал, сьогодні все більшого значення набуває людський чинник. Національне багатство країни, добробут її населення визначається не стільки матеріальними благами, скільки ступенем розвитку людського капіталу.

Питаннями теорії та методології людського капіталу займаються такі вчені як В. Антонюк, Л. Абалкін, В. Близнюк, В. Васильченко, В. Воронкова, О. Грішнова, Н. Голікова, С. Дятлов, В. Лагутін, А. Мерзляк, Л. Михайлова, Л. Пашко, І. Петрова, Л. Штика, В. Л. Сімкіна, Є. Циренова та інші.

Метою даного дослідження є визначення значення та основних особливостей інвестування у людський капітал, обґрунтування впливу інвестування в людський капітал на економічне зростання.

Формування людського капіталу є безперервним процесом, який протікає з різною інтенсивністю в різні періоди життя особи. Він залежить як від особистих характеристик – біофізіологічних і моральних, так і від великої кількості зовнішніх факторів - економічних, соціальних, політичних [5, c.134].

Основним інструментом формування людського капіталу є інвестування. Загалом, під інвестиціями в людський капітал можна вважати всі види вкладів в людину, які пов'язані із суттєвими затратами, що сприяють зростанню національного доходу (або доходу підприємства). У загальному розумінні всі види вкладень у людину, що можуть бути оцінені в грошовій або іншій формі і мають доцільний характер, тобто сприяють зростанню продуктивності й підвищенню персоніфікованих доходів людини, можуть бути ідентифіковані як інвестиції в людський капітал [3, c. 58].

Вкладення в людський капітал (інвестиції в людський капітал) можуть призводити до позитивних змін окремих його складових, або до рівномірного розвитку складових людського капіталу на усіх рівнях. Людський капітал може формуватись зусиллями одного суб'єкту, або в результаті інтеграційного взаємозв'язку з іншими суб'єктами в питаннях формування та розвитку людського капіталу.

Серед основних причин, що перешкоджають розвиткові людського капіталу та його якісному нагромадженню, варто відзначити такі [5, c.135]: низький рівень фінансування галузі освіти з бюджету; низький рівень вітчизняних та іноземних інвестицій у систему освіти та неефективне використання коштів; низький рівень якості освіти, що потребує інновацій та нововведень; низький рівень здоров'я дітей - майбутніх носіїв людського капіталу.

Інвестиції в людський капітал відбуваються на макрорівні у вигляді витрат державних коштів на освіту, оскільки уряд упевнений: добра освіта населення прискорює розвиток країни. На мікрорівні роботодавець має витрати на навчання й перепідготовку своїх працівників, оскільки очікує, що ці витрати окупляться й буде отриманий додатковий прибуток завдяки більш високій продуктивності працівників. Також і самі індивіди витрачають не тільки свій особистий час, але й гроші, щоб одержати освіту, тому що в більшості країн більш освічені, які володіють кращими навичками, працівники здатні заробити відносно більше. Як правило, вони можуть робити більше продукції або продукцію, що володіє більш високою ринковою цінністю, а їхні роботодавці визнають цей факт, платячи їм більш високу заробітну плату.

За даними ЮНЕСКО, 60 % різниці в доходах людей залежить від рівня освіти, а 40% - від усіх інших факторів (здоров'я, природні здатності, соціальне походження, ціннісні установки, стереотип поводження) [4, c.98].

Віддача інвестицій залежить безпосередньо від терміну використання людського капіталу тобто обмежується часом, що залишився до закінчення працездатного періоду діяльності людини. Отже, чим раніше здійснюються інвестиції в людину тим довше вони даватимуть віддачу [1, c.32].

Слід відмітити, що на рівень розвитку людського капіталу значний вплив має зацікавленість держави у його збільшенні шляхом фінансування з Державного бюджету освіти, охорони здоров' я і духовного та фізичного розвитку населення. У розвинених країнах світу держава бере на себе все більшу частку витрат на людський розвиток. Це обумовлено надзвичайно важливим стратегічним значенням таких інвестицій і тим, що вони мають значний позитивний зовнішній ефект для соціального та інноваційного розвитку.

Проте формування та розвиток людського капіталу повинно відбуватися не лише за рахунок держави, а й за участю підприємств, установ та організацій, які споживають даний капітал у процесі своєї діяльності. Таким чином фірма забезпечує себе висококваліфікованими працівниками, що дозволяє підвищити темпи розвитку та розширювати свою присутність на ринку Варто зазначити, що ефективність виробництва лише на 30-35% залежить від фізичного капіталу, решта – від рівня кваліфікації робітників і фахівців [1, c.32].

Однак частка інвестицій в освіту, охорону здоров'я та соціальну допомогу в загальному обсязі інвестицій в основний капітал є доволі низькою (таблиця 1) [5].

Так, якщо у 2004 році питома вага інвестицій в освіту і охорону здоров'я та соціальну допомогу складала відповідно 1,3 та 2,0% від загального обсягу інвестицій в основний капітал, то у 2008 році вона зменшилась відповідно до 1,0 та 1,5%. Збільшення інвестицій у освіту, охорону здоров'я та соціальну допомогу в 2008 році до 2004 року склало 2,4 рази в той час, коли загальна сума інвестицій у основний капітал зросла більш, ніж у 3 рази. Це свідчить про недооцінення людського капіталу як фактора економічного розвитку з боку його потенційних користувачів [5, с. 136].

Таблиця 1

Динаміка інвестицій в людський капітал

Показник	у фактичних цінах, млн. грн.	Попереднього року	загального обсягу
2004 рік
Всього	75714,4	128,0	100,0
Освіта	953,1	127,2	1,3
Охорона здоров'я та соціальна допомога	1472,2	122,6	2,0
Діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту	1254,6	137,8	1,7
2005 рік
Всього	93096,1	101,9	100,0
Освіта	870,2	75,7	0,9
Охорона здоров'я та соціальна допомога	1296,5	73,3	1,4
Діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту	1195,0	71,0	1,3
2006 рік
Всього	125253,7	119,0	100,0
Освіта	1163,4	114,7	1,0
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	1835,2	124,3	1,5
Діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг	2014,0	150,2	1,6
2007 рік
Всього	188486,1	129,8	100,0
Освіта	1651,4	117,8	0,9
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	2518,1	117,5	1,4
Діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг	2893,7	125,8	1,5
2008 рік
Всього	233081,0	97,4	100,0
Освіта	2321,7	110,3	1,0
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	3530,6	113,0	1,5
Діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг	4054,2	106,7	1,7

Таким чином, інвестування у нагромадження, відтворення та розвиток людського капіталу є одночасно причиною та наслідком забезпечення сталого зростання матеріального та культурного рівня життя громадян. Майбутнє будь-якої держави, зокрема і України, нерозривно пов'язане з розвитком інтелекту нації, що є найдорожчим капіталом людства.

На сучасному етапі держава є основним інвестором у людський розвиток. Тому необхідно створити умови для суттєвого збільшення інвестицій домогосподарствами та підприємствами. Це можливо здійснити на основі суттєвого зростання доходів населення, підвищення рівня ефективності підприємств та впровадження на них сучасного кадрового менеджменту, спрямованого на розвиток персоналу. Разом з тим інвестиції держави у людський розвиток та формування людського капіталу також мають бути суттєво збільшені [1, c. 33].

Для поліпшення якості та збільшення кількості людського капіталу необхідно спрямовувати інвестиційні ресурси на перенавчання існуючого трудового потенціалу більш конкурентоспроможним професіям, перепрофілювання, підвищення кваліфікації. Потрібно заохочувати та підтримувати бажання персоналу здобувати вищу освіту, створювати умови для підвищення його культурного рівня, охорони здоров'я. Для підвищення ефективності функціонування людського капіталу держава повинна сприяти ліквідації заборгованості та підвищенню заробітної плати як основного джерела відтворення та нагромадження людського капіталу в усіх сферах докладання праці, оскільки низька заробітна плата та недотримання термінів її виплати суперечить якісному відтворенню як робочої сили, що нині функціонує на ринку праці, так і тієї, що прийде їй на зміну в майбутньому.

Література:

1. Кошулько О., Гуренко І. Ефективність інвестицій у людський капітал на вітчизняних підприємствах // Україна: аспекти праці. – 2009. - №5. – C. 30-33.

2. Трофімчук Т. Проблеми та чинники реалізації людського капіталу на ринку праці України // Україна: аспекти праці. – 2010.- №5. – C.25-29.

3. Хромов М.І. Економічний розвиток єдності процесів формування та використання людського капіталу // Економіка і держава. – 2010. - №1. – С.57-61.

4. Шило К.М. Підходи щодо оцінки ефективності інвестицій у людський капітал // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2009. - №2 (6). – С. 97-101.

5. Петурін В.Ю. Проблеми інвестування в людський капітал в сучасних умовах // Вісник Донецького національного університету. – 2009. – №2. – С.134-138