Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Волинець Ю. С. Науковий керівник: Сисюк Л.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Наслідки впливу глобалізації на розвиток трудових ресурсів

Постановка проблеми. Глобалізація економічних процесів, що охопила увесь світ, у тому числі й Україну, є об’єктивним, беззаперечним і неминучим явищем. Вона виявляється у формі інтеграції національних економік у світовій економічний простір через інтенсифікацію світової торгівлі, прямі іноземні інвестиції та потоку капіталу, інтенсифікацію процесів міграції.

Глобалізація суттєво впливає на економіку всіх країн, і цей вплив має багатоаспектний характер. Тенденції глобального світового економічного простору сьогодні визначають процеси виробництва товарів і послуг, використання робочої сили, напрямки інвестицій у фізичний і людський капітал, технології та їх поширення з одних країн в інші. Всі ці масштабні зміни відбиваються на конкурентоспроможності та ефективності виробництва, продуктивності праці та структурі зайнятості в глобальному масштабі. Національні економіки нині більш інтегровані у світову систему, ніж у будь-який інший час у минулому.

Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Проблеми розвитку світових міграційних процесів досліджується багатьма ученими. Так, зокрема, у П.Кругмана, П.Стокера, Дж.Саймона, С.Кастла, В.Кларка, В.Хьюго, М.Торадо, К.Макконнела, О.Тоффлера знайшли своє відображення проблеми управління міграційними потоками. З’ясуванню теоретичних проблем міграційних процесів та їх кількісної оцінки присвячені наукові розробки вчених країн СНД – Ж.Зайончковської, Т.Заславської, А.Кирєєва, Г.Овчиннікова, І.Цапенко. Окремі соціально-економічні аспекти міграційних процесів досліджені українськими вченими: В.Будкіним, О.Грішновою, М.Долішнім, Ф.Заставним, Б.Лановиком, Е.Лібановою, О.Малиновською, Т.Петровою, О.Позняком, А.Поручником, М.Романюком, А.Румянцевим, С.Сіденко, А.Філіпенко, О.Хомрою, І.Школою та ін.

Метою статті є дослідження й узагальнення тенденцій впливу глобалізації на розвиток трудових ресурсів.

Виклад основного матеріалу. Трудові ресурси сьогодні залишаються центральним моментом глобалізаційних процесів, оскільки інвестиції та переміщення капіталу є надзвичайно мобільними та легко переміщуються залежно від потреб виробництва та розподілу товарів та послуг. Глобалізація, структурні зміни, розширення ЄС та інші фактори чинять істотний вплив на сучасні моделі трудових відносин. Зміни, що відбуваються в глобальному економічному просторі, впливають на ситуацію не лише на міжнародному, а й на локальних ринках праці, підвищуючи залежність параметрів зайнятості всередині країни від зовнішніх факторів та вимагаючи постійного підвищення конкурентоспроможності, продуктивності праці, гнучкості та мобільності.

Серед позитивних наслідків впливу глобалізації на трудові ресурси можна виділити наступні.

Глобалізація призводить до підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні й до поширення передових технологій. Фактором глобалізації економіки є нова якість суспільного поділу праці як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Науково-технічна й інвестиційна кооперація призвела до формування міжкорпораційного поділу праці й нової спеціалізації суб’єктів господарювання, що сформувалися на транснаціональній основі й заклали основи інтернаціоналізованого процесу відтворення, організаційні структури й економічні межі якого не збігаються з національними кордонами. Більша ефективність сприяє безперервному економічному зростанню, створенню нових робочих місць й розширенню інших економічних можливостей. Загострення конкуренції несе з собою переваги для споживачів у формі нижчих цін.

Глобалізація також сприяє поширенню сучасних технологій і методів організації праці, вільному й швидкому обороту капіталів, росту закордонних інвестицій, розширенню можливостей для розвитку інфраструктури, полегшенню контактів між людьми.

Одним з основних видів глобалізації є феномен транснаціоналізації. Процес глобалізації економіки набув небаченого розмаху в останні десятиліття, коли різні ринки, зокрема капіталу, технологій, інвестицій, товарів та послуг, та значною мірою ринок праці стали все більше взаємозалежними й інтегрованими в багаторівневу мережу транснаціональних корпорацій (ТНК).

З розширенням глобально-орієнтованого виробництва в багатьох країнах, що розвиваються, з’явилися нові можливості зайнятості, що допомагало зменшувати бідність і підвищувати рівень доходів у цих країнах. ТНК є продуктивнішими, вони часто сплачують більшу зарплату своїм працівникам: порівняно з «внутрішніми» роботодавцями відрізняються високим розвитком систему менеджменту, зокрема менеджменту персоналу. Вони – високопродуктивні та динамічні фірми, які прагне мати кожна економіка і в яких прагнуть працювати професіонали. Сучасні ТНК активно інвестують у розвиток людського капіталу своїх працівників, підвищуючи продуктивність праці. Інвестиції в людський капітал необхідні для гнучкіших моделей організації виробництва, що обумовлене необхідністю підтримувати високу конкурентоздатність за умов глобального світового ринку.

Завдяки цьому середньостатистичний працівник стає кваліфікованішим. Фактично щодня виникають усе нові вакансії, що вимагають високотехнологічних знань та здатності негайного включення у робочий процес, високорозвинених комунікативних навичок та вміння ефективної побудови міжособистісних стосунків, а також вміння працювати в команді. При цьому інтелектуальний капітал стає найважливішим товаром на світовому ринку.

Поруч з беззаперечними перевагами процесу глобалізації існує також ряд суперечностей, які впливають на розвиток трудових ресурсів. Вигоди процесу глобалізації розподіляються між учасниками вкрай нерівномірно. Підвищення продуктивності, скорочення витрат, зростання доходів і добробуту на одному полюсі досягаються ціною збільшення невизначеності, ризиків, нерівності, бідності на іншому. Глобалізація не тільки не ліквідує й не зменшує, а консервує і збільшує нерівність між країнами й народами, - так званим «золотим мільярдом» і більшістю населення Землі, між різними суспільними прошарками в кожній країні, між окремими людьми.

Зі швидкими темпами поширення інновацій у промислових структурах спостерігається постійно зростаючий попит на висококваліфіковану робочу силу, в той час як попит на менш кваліфіковану працю значно знижується, в результаті чого розрив у доходах стає все більшим. Ця диференціація постійно зростає разом із зростанням темпів глобалізації. Відповідно зростає розрив у людському розвитку та якості людського капіталу.

Мінус глобалізації також полягає в тому, що багато низько технологічних, екологічно шкідливих та низько автоматизованих виробництв переміщується у країни, що розвиваються, у поєднанні з використанням їх робочої сили за порівняно нижчого рівня оплати праці.

Інвестиції в країни, що розвиваються, з боку розвинених країн, головним чином, зумовлені можливостями скорочення витрат на оплату праці, що значно різняться за регіонами світу. Витрати на оплату праці у виробництві є найвищими в розвинених країнах ЄС, США, Канаді, Японії. Значно нижчою є погодинна компенсація в країнах Східної Азії та Східної Європи. Звісно, продуктивність праці в країнах, що розвиваються, значно нижча порівняно з продуктивністю праці в розвинених країнах. Але навіть у цьому випадку, з урахуванням низької заробітної плати, продуктивність праці в країнах, що розвиваються, є досить високою. Так, погодинна компенсація у країнах Східної Європи в 5-7 разів нижча, ніж у розвинених країнах, в той час як різниця в продуктивності праці в цих двох регіонах складає лише 3 рази.

Поряд із створенням нових робочих місць в одних галузях чи окремих секторах економіки, в інших робочі місця швидко і безповоротно зникають із розвитком процесів глобалізації.

Паралельно відбувається постійне підвищення попиту на висококваліфіковану (відповідно, високооплачувану) робочу силу. При цьому поряд з ростом розриву між найбільш високооплачуваними й низькооплачуваними категоріями працівників спостерігаються й серйозні розходження між окремими професійними групами й усередині цих категорій. Збільшується також різниця між оплатою праці чоловіків і жінок, представників різних вікових груп, регіональні розходження.

Середньорічні темпи зростання заробітної плати не відповідають зростанню продуктивності праці, незважаючи на швидке зростання темпів розвитку торгівлі та прямих іноземних інвестицій. Глобалізація і міграція підривають позиції працівників. Два виміри продуктивності ставлять перед багатьма країнами дилему: підвищення продуктивності необхідне для поліпшення якості зайнятості, але воно може мати негативний наслідок зниження попиту на працю. Швидкі зміни в кваліфікаційних вимогах можуть призвести до зростання структурного безробіття через невідповідність вимог робочих місць та професійних характеристик осіб, що шукають роботу.

Іншим трендом глобалізації, який негативно впливає на країни, що розвиваються, є відплив людського капіталу високої якості у більш розвинені країни, де є можливість отримання вищих доходів та забезпечення вищого рівня життя. Утворюється глобальний ринок праці, а міжнародна трудова міграція на сьогодні набирає небачених масштабів.

Висновки

Отже, міжнародна міграція робочої сили є складним і масштабним явищем, яке викликає неоднозначні результати: ліквідуючи дефіцит робочої сили в деяких галузях і регіонах, вона загострює конкуренцію на ринку праці; даючи можливість отримання надприбутків, створює додатковий тиск на соціальну сферу країн, в які спрямовані потоки робочої сили. Еміграція, з одного боку, відкриває можливості для взаємозбагачення культур, а з іншого – створює проблему збереження національної самобутності як іммігрантів, так і місцевого населення. У країнах-донорах робочої сили трудова еміграція сприяє вирішенню проблеми безробіття і, водночас, призводить до втрати якісно кращої національної робочої сили.

Як би не ставилися до глобалізації її противники й прихильники, потрібно визнати, що вона вже докорінно змінила світову систему, відкриваючи нові можливості, але поряд з тим породжуючи нові проблеми, які потребують негайного і ефективного рішення. Глобалізація економіки актуалізує зростаючу роль людського капіталу в забезпеченні національної конкурентоспроможності та інноваційного розвитку країн. Тому кожна країна зацікавлена у розвитку людських ресурсів та використанні висококваліфікованих і наукових кадрів для ефективного розвитку національної економіки.

Література:

1. Гринкевич С.С. Міжнародна міграція робочої сили та її розвиток в Україні // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2006. – Вип. 16.3. – С. 259-262

2. Грішнова О.А., Пасєка А.С. Динаміка змін соціально-трудових відносин під впливом глобалізацій них тенденцій // Регіональна економіка. – 2010. - №1. – С. 7 – 14

3. Дронь Є. Трудова міграція як фактор впливу на національний ринок // Економічний аналіз. – 2010. – Вип. 5. - С. 250-254

4. Сіденко С.В., Ольшевська І.П. Міграція інтелектуальних ресурсів в умовах формування інформаційного суспільства // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. - №2(37). – С. 15-23

5. Шиманська О. Міжнародне переміщення робочої сили і проблеми макроекономічної динаміки // Вісник ТАНГ. – 2005. - №2.