Дашко Ірина Миколаївна

Лук’яненко Марина Олександрівна

Криворізький факультет Запорізького національного університету

Лісові ресурси України

Людське суспільство поставило собі на службу природне середовище і зі зростаючою інтенсивністю використовує його багатства. Особливо інтенсивно люди використовують ліс – важливу складову частину навколишнього світу. У біосфері Землі ліс відіграє багатогранну роль, охоплюючи близько 28 % суходолу, дає майже 90 % біомаси, виробляє до 60 % репродукованого кисню, виконує унікальні функції, а саме: утворює життєвий простір для багатьох видів живих організмів;володіє водоохоронними властивостями;захищає ґрунт від водної і вітрової ерозії;покращує повітря і створює затишний мікроклімат під своїм наметом, в цілому позитивно впливаючи на клімат прилеглих територій; захищає у високогір'ї від снігових лавин;сприяє оздоровленню і відпочинку;постачає сировину для деревообробної, лісохімічної, фармакологічної промисловості тощо;виступає джерелом натхнення, об'єктом пізнання і господарювання.

Лісовирощування характеризується великою тривалістю виробничого циклу. Вирощування стиглих березових, грабових осикових насаджень триває 40-50 років соснових ялинових і ялицевих - 70-90 років дубових, букових - 100-120 років Це породжує ряд економічних проблем, планування собівартості продукції, фінансування лісовирощування на рейки ринкової економіки планування собівартості продукції фінансування затрат на лісовирощування матеріальне стимулювання ефективного лісокористування еколого-економічна оцінка лісових ресурсів, питання ціноутворення тощо.

Загальна площа українських лісів становить 9400,2 тис. га, з них хвойні ліси (переважаюча порода — сосна та ялина) займають 42,2%, твердолистяні (дуб, бук) — 43,2% та м’яко листяні (береза, осика) — 13,6%. Лісами покрито 15,6% території країни. За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи.

В економічному аспекті ліс – об'єкт лісового господарства, основа державного лісового фонду, природна сировина або навіть матеріал чи товар часто невдало ототожнюють тільки з деревиною, сировинний ресурс якого на регіональному зрізі представлений окремими лісовими масивами – значними цілісними територіями лісу, що мають природні границі або граничать з іншими угіддями чи населеними пунктами. Їх сукупність на державному рівні становить лісові ресурси – один з найважливіших видів природних ресурсів України. Вони використовуються або можуть бути використані для задоволення потреб у продуктах лісу, а також виконують різні корисні функції – ґрунтозахисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, культурно-оздоровчі і багато інших.

Лісові масиви можуть мати умовні границі, встановлені залежно від їхнього призначення, близькості до транспортних шляхів, пунктів вивезення і споживання, можуть перебувати як у державній, так і приватній власності. Їхня площа може сягати тисяч гектарів. Для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям більш ніж п'ятдесяти міністерств і відомств. Центральним органом виконавчої влади у галузі лісового і мисливського господарства є Державний комітет лісового господарства України, одним з основних завдань якого є збереження, відтворення та раціональне використання ресурсів лісу. Важливим показником стану лісів, з погляду довгострокової перспективи їх використання, є вікова структура лісів — розподіл площ лісів за групами віку. В українському господарстві зберігся поділ лісів на молодняк (вік до 40 років), середньовікові (40—60 років), пристигаючі (60—80 років) і стиглі та перестійні (понад 80 років). На жаль, ліси України характеризуються нерівномірним розподілом лісонасаджень за групами віку зі значним переважанням молодняк та середньовікових (70—80% від усіх площ) і недостатньою кількістю стиглих та перестійних (6—15%). Іншою важливою ознакою є бонітет, який визначається рядом характеристик — середньою висотою дерев залежно від віку, середнім об’ємом стовбура, кількістю дерев на 1 га, а отже — запасом деревини (об’єм деревини на 1 га), поточним і середнім приростами запасу деревини. Для кожної породи та бонітету складаються таблиці ходу росту лісостану, які відображають величину вище перелічених показників, починаючи від посадки і до віку перестиглості, з інтервалом у 10—20 років.

Зростання масштабів матеріального виробництва, економічного і соціально-культурного розвитку, високі вимоги до охорони природного середовища і раціонального використання природних ресурсів зумовлюють необхідність подальшого розвитку лісового господарства, розширення площі лісів і поліпшення їх природного стану. Проблема збільшення площі лісів набирає особливо важливого значення. Світовий досвід ведення лісового господарства показує, що там, де висока лісистість, ландшафти менше деградують, створюється надійніша система збереження сільськогосподарських угідь і водних екосистем. Чим більші площі зайняті лісом, тим більше використовуються продуктивні сили природи. У багатьох країнах світу лісистість території значно вища, ніж в Україні. За даними ФАО, у Фінляндії вона складає 58.9%, у Швеції - 67.7%, в Німеччині - 29%, у Франції - 28.7%, в Італії - 21.2%, в Канаді - 26.6%, у США - 32.7%, в Росії - 50.5%.

Отже, усе це вказує нам на те, що ми повинні зміщувати наші пріоритети зі сфери споживання самого лісу, який може і не відновитись, у сферу обмеженого використання його відновлювальних корисних властивостей, сама тільки оцінка яких становить задачу, розв'язання якої виходить за межі усталених наукових концепцій і спонукає до переосмислення системи наших цінностей.

Література:

1. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України Національна макроекономіка: Посібник. – К.: Академвидав, 2002- 368 с. (Альма-матер)

2. Регіональна економіка.: курс лекцій: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/Державний вищий навч. заклад "Українська академія банківської справи НБУ"; [уклад.:Б.А. Дадашев, В.В. Обливанцов, В.П. Гордієнко].–Суми:УАБС НБУ, 2008.-124 с.