Єрмак О.М.

Науковий керівник: асистент Белгородцева М.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми складання консолідованої фінансової звітності підприємств

Ринкові умови господарювання в Україні, процеси інтеграції в економіці призвели до утворення таких об’єднань підприємств як консолідовані групи підприємств, що здійснюють значний вплив на економічну діяльність в межах країни. Саме тому суспільство потребує інформацію про фінансовий стан і фінансові результати діяльності групи підприємств в цілому, заснованої на відносинах контролю.

Вперше консолідована звітність з'явилась у США на початку XX століття, коли характерною особливістю економічного розвитку того періоду стали злиття, придбання одних підприємств іншими та формування в результаті таких процесів. В 1901 році американською компанією Дж. П. Моргана "United States Steel Company" було підготовлено і представлено консолідований бухгалтерський звіт.

Необхідність представлення консолідованої звітності в Україні викликана появою холдингових компаній, концернів, інших груп, а також акціонерних товариств зі значною кількістю дочірніх підприємств. Проте, представлення консолідованої звітності стало реальним лише з прийняттям національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема стандарту 20 "Консолідована фінансова звітність"[1]. До цього моменту групи підприємств, пов'язані між собою системою участі, складали зведену звітність за традиційною методикою з використанням елементів консолідації.

Наведене вище обумовлює актуальність дослідження проблем складання консолідованої фінансової звітності.

Вагомий внесок у розвиток питань з методики складання консолідованої фінансової звітності зробили вітчизняні вчені: Ф.Ф. Бутинець, Я.В. Голубка, Р. Коршикова, В.М. Костюченко, Я.Д. Крупка, Л.І. Лисенко, Н.М. Проскуріна, Л.В. Руденко та ін. Проте в умовах теперішніх перспектив впровадження МСФЗ в Україні та змін в облікових стандартах з питань об’єднання бізнесу науковці та практики доцільним вважають узагальнити та вдосконалити існуючі підходи щодо методики складання консолідованої фінансової звітності.

Метою даної роботи є визначення проблеми складання консолідованої фінансової звітності та виявлення доцільності їх застосування в Україні.

Відповідно до П(С)БУ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці [2].

Методика складання консолідованої фінансової звітності є досить складною, оскільки пов’язана з необхідністю елімінування статей, тобто наслідки з реалізації угод між членами корпоративної групи не включають у консолідовану звітність, показують тільки активи й зобов’язання, доходи і витрати від операцій із третіми особами. Отже, для отримання достовірної інформації про діяльність групи потрібно впровадити єдині облікові та контрольні процедури для цілей консолідації на рівні групи [3].

На сьогодні існують різні підходи до формування консолідованої фінансової звітності: на основі індивідуальної фінансової звітності підприємств або через систему консолідованого обліку.

Розробка системи консолідованого обліку полягає у визначенні консолідованої групи підприємств як об’єкта бухгалтерського обліку й полягає в розробці системи консолідованого обліку, що дозволяє забезпечити необхідною інформацією всі рівні управління холдингом і при цьому є основою для формування консолідованої фінансової звітності.

Методика складання консолідованої фінансової звітності включає в себе питання інформаційного забезпечення та методики розрахунку показників для формування звітності групи підприємств. До інформаційного забезпечення відноситься процес визначення певної сукупності підприємств, які підлягають консолідації, але для цього необхідно врахувати наступні моменти:

· перелік материнських компаній, що звільняються від складання і подання консолідованої фінансової звітності;

· перелік дочірніх підприємств, показники фінансових звітів яких не включаються до консолідованої фінансової звітності та перелік дочірніх підприємств, показники фінансових звітів яких не виключаються з консолідації на певних підставах.

Методика розрахунку показників для формування звітності групи підприємств передбачає не тільки зведення звітних показників, але й застосування спеціальних облікових процедур. Дані процедури полягають у використанні спеціальних розрахунків, умовних виключень і поправок. Розрахунковий характер складання консолідованої фінансової звітності призводить до ускладнення роботи бухгалтера та підвищує ймовірність допущення помилок. Проте необхідно зазначити, що коригування, які здійснюються в процесі консолідації, не впливають на окрему фінансову звітність як материнського, так і дочірніх підприємств [4].

Особливою проблемою, з якою стикаються транснаціональні корпорації при складанні консолідованої фінансової звітності є те, що її складові частини - фінансові звіти структурних підрозділів - виражені у різних валютах. Для того, щоб підготувати консолідований баланс корпорації, що складається з материнської компанії однієї країни та дочірніх компаній іншої, необхідно, щоб статті в обох бухгалтерських балансах були виражені в однаковій валюті, як правило, це валюта країни материнської компанії. З процесом перерахування пов'язані деякі проблеми, що виникають у зв'язку з тим, що валютні курси не фіксовані, тобто виникає питання, яку кількість валютного курсу необхідно використовувати при перерахуванні з однієї валюти в іншу, якщо в момент придбання курс відрізнявся від поточного. На практиці активи та пасиви перераховуються з використанням або первісного, або заключного курсу. Проте у світовій практиці не існує загальних принципів, у відповідності з якими для перерахування вартості певних видів активів застосовувався б чітко визначений вид валютного курсу. Тому ця проблема залишається невирішеною.

В Україні консолідація практично не розвинена. Це пов'язано з цілою низкою причин, головними з яких є невисока роль комерційних користувачів бухгалтерської інформації у процесі визначення принципів та стандартів обліку та звітності, а також з тим, що головну роль у цьому процесі відіграють державні органи.

Погоджуємося з думкою вчених відносно того, що транснаціональні корпорації, холдинги слід переводити на складання консолідованої фінансової звітності згідно МСФО, оскільки:

1)їх звітність має бути підтверджена аудиторською компанією і публікується в ЗМІ;

2)ці компанії обслуговують не лише ринок України, але і інших країн, тому їх звітність має бути уніфікована і зрозуміла всім зацікавленим користувачам;

3)зацікавленість іноземних інвесторів в роботі з компаніями України потребує складання фінансових звітів згідно з МСФО для її розуміння, аналізу і ухвалення управлінських рішень.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність» - Наказ МФУ від 30 липня 1999 р. N 176 зі змінами і доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності» - Наказ МФУ від 31 березня 1999 р. N 87.

3. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За ред. проф.Ф.Ф. Бутинця. – 7-ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2006. – 832 с

4. Бухгалтерський фінансовий облік [Текст]: Посібник для вузів/ Чебанова Н.В., Василенко Ю.А.- К.: Академія, 2002.-672 с.