Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Саврасова А.А., Шмунь Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Інтеграційний шлях України в рамках транскордонного співробітництва

Сучасний розвиток міжнародної економіки нерозривно пов’язаний із процесами глобалізації та регіоналізації. Чільне місце у цьому аспекті відводиться транскордонному співробітництву (ТКС).

Зважаючи на те, що Україна нині знаходиться на інтеграційному шляху, вона обов’язково повинна взяти до уваги досвід інших європейських країн. Зокрема це стосується і розвитку ТКС між суміжними територіями сусідніх країн. Це і зумовлює актуальність дослідження.

Серед інших причин, які підкреслюють важливість даної проблеми для нашої держави, можна назвати наступні:

– 19 із 25 областей України є прикордонними;

– наближення кордонів ЄС безпосередньо до України;

– реалізація спільних підприємницьких проектів на основі місцевих ресурсів та можливостей;

– розвиток спільних культурних, освітніх, соціальних та інших проектів;

– можливість використання ресурсів ЄС, призначених для розвитку ТКС, для вирішення нагальних проблем місцевих громад.

Теоретичні підходи до визначення суті транскордонного співробітництва розробляли такі науковці, як А.Балян, Н.Мікула, І.Журба, Т.Морозова, В.Пила, О.Гарасюк та інші. Проте у сучасних умовах зростання ролі ТКС в Україні виникає необхідність продовження дослідження цього поняття [4, c.44-45].

На думку І.Є.Журби, «знання та розуміння сусіда є так само важливим, як формування довіри. Різноманітність проблем та потенційних можливостей розвитку на просторах Європи призводить до того, що транскордонне співробітництво стає неминучим, бо слугує втіленню в життя принципів міжнародного права в чітко визначеному регіональному аспекті».

Проаналізувавши трактування ТКС, наведене різними науковцями, можемо стверджувати, що транскордонне співробітництво – це сукупність форм і методів співробітництва між суміжними територіями двох чи більше держав в економічній, культурній, соціальній, науковій та інших сферах, яка відбувається на рівні урядів і громад і базується на історичних традиціях, міжнародному поділі праці, спеціалізації та кооперації.

Загалом, ТКС прикордонних областей України і сусідніх країн можна розділити на три основні напрями реалізації:

– ТКС, що відбувається на кордоні України з країнами-членами ЄС;

– ТКС у пострадянському прикордонні з колишніми радянськими республіками (Росія, Білорусь, Молдова);

– прибережна співпраця між Україною та Туреччиною[1, c.52].

Якщо аналізувати економічну взаємодію між Угорщиною та Україною, то для транскордонної співпраці між цими двома державами характерним є наявність дієвої Концепції спільного розвитку прикордонних територій.

Угорщина є важливим партнером в інвестиційній сфері, на її частку припадає 6,25% обсягу прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку Закарпатської області [3, c.93].

На сучасному етапі ТКС між Словаччиною та Україною залишається практичним і дієвим засобом зміцнення міждержавних відносин та вирішення регіональних проблем. Ці заходи проходять у межах фінансування програми «Interreg III A TASIC» – «Україна-Угорщина-Словаччина». Відповідно до умов цієї програми Закарпаття визначено цільовим регіоном. Обсяг фінансування для українських проектів становив 4,0 млн.євро.

Слід зазначити, що політико-економічні відносини між Україною і Польщею мають достатньо специфічний, але разом з тим стабільний характер. В основі принципів ТКС лежать чинники географічного та економіко-господарського характеру, які є спільними для обох країн.

По-перше, Україна та Польща розташовані у регіоні Центрально-Східної Європи. Це безпосередні сусіди, взаємний кордон яких складає 542 км. Очевидним є те, що через територію Польщі, а особливо України пролягає так звана «історико-стратегічна межа» між Росією та рештою Європи [2, c.56-57].

Щодо українсько-румунського транскордонного співробітництва, враховуючи загально правову неврегульованість двосторонніх українсько-румунських міждержавних відносин, суттєвим є те, що ТКС між даними країнами розвивається найскладніше. Економічні відносини між Румунією та Україною останнім часом розвивалися завдяки підтримці різних фондів, зокрема програмі «TASIC – PHARE» «Україна – Румунія». У межах цієї програми передбачено обсяг фінансування українських проектів у розмірі 6,5 млн.євро, румунських проектів – 38,284 млн.євро.

Неоднозначними є останні міжнародні суперечності між двома сусідніми державами Румунією та Україною щодо острова Зміїний. У результаті міжнародного судового рішення частина острівної території відійшла у користування Румунії. Це призвело до того, що Україна втратила території з достатньо високим рівнем покладів нафти й газу [3, c.94].

Специфіка ТКС України з Росією, Білорусією і Молдовою визначається під впливом чинників не так економічного, як політичного характеру. Після розпаду Радянського Союзу, в тому числі для економічної співпраці була створена Співдружність Незалежних Держав. Але в подальшому ця міжнародна організація показала свою неефективність і недієздатність. Разом з тим, підтримка позитивних відносин з Російською Федерацією, незважаючи на суттєві політичні розбіжності, є одним з найважливіших стратегічних завдань української влади на сучасному етапі. Якщо в економічній співпраці України з Білорусією та Молдовою визначальним є чинник саме взаємної економічної вигоди, то зовнішньоекономічна українсько-російська співпраця має більшою мірою політичне забарвлення [4, c.48].

«Політика сусідства» України має остаточно закріпити «європеїзацію» транскордонного співробітництва з її сусідами.

Найпоширенішою формою здійснення ТКС є утворення і функціонування єврорегіонів. Єврорегіон – це форма ТКС між територіальними громадами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кодон, яке спрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення ними узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності відповідно до національних законодавств і норм міжнародного права для вирішення спільних проблем і в інтересах людей, що населяють його територію по різні сторони державного кордону [2, c.23].

На цей момент на державному кордоні України створено вісім єврорегіонів: «Карпатський» (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, 1993р.), «Буг» (Україна, Польща, Білорусь, 1995р.), «Нижній Дунай» (Україна, Молдова, Румунія, 1998р.), «Верхній Прут» (Україна, Молдова, Румунія, 2000р.), «Дніпро» (Україна, Росія, Білорусь, 2003р.), «Слобожанщина» (Україна, Росія, 2003р.), «Ярославна» (Україна, Росія, 2007р.), «Донбас» (Україна, Росія, 2010р.).

Участь України в єврорегіонах сприяє розширенню взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва, сприяє міжнародній інтеграції нашої держави.

За час існування єврорегіонів за участю України було реалізовано близько 600 проектів транскордонного співробітництва.

Для визначення перспектив розвитку транскордонного співробітництва

України доцільно узагальнити її досягнення у цій сфері [3, c.97-98].

1. В основному сформована законодавча база щодо транскордонного співробітництва, хоча й постійно виникає потреба прийняття нових нормативних актів, внесення змін у дотичні щодо транскордонного співробітництва закони й ратифікації нормативних актів Ради Європи.

2. Формується і реалізується державна регіональна політика України у сфері транскордонного співробітництва, зокрема шляхом прийняття державної програми, у якій визначені пріоритети розвитку і яка охоплює транскордонні проекти, запропоновані до реалізації прикордонними регіонами.

3. Реалізуються програми Європейського інструменту добросусідства та партнерства 2007 – 2013: Польща – Україна – Білорусь; Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна; Україна – Румунія – Молдова [1, c.53].

Проаналізувавши сучасний розвиток ТКС України, можемо запропонувати наступні шляхи його вдосконалення:

– подальша розробка та впровадження державної політики ТКС;

– охоплення процесами ТКС всіх прикордонних регіонів України;

– формування нових єврорегіонів;

– чітке розподілення повноважень між центральними і місцевими органами;

– налагодження механізму державного фінансування програм ТКС.

Отже, транскордонне співробітництво є чинником інтеграційного процесу, що сприяє досягненню вільного переміщення товарів, людей та капіталів через кордон, мобілізації місцевих ресурсів та їх ефективному використанню з метою підвищення життєвого рівня населення прикордонних територій.

Література:

1. Будкін В. Сутнісні характеристики та форми транскордонного співробітництва // Економіка України. – 2008. – № 12. – С.52-59

2. Журба І.Є. Транскордонне співробітництво країн Центральної та Східної Європи в умовах розширеного ЄС: монографія. – Хмельницький: ХНУ, 2008. – 311 с.

3. Чучка І.М. Транскордонне співробітництво в контексті економічної безпеки України // Актуальні проблеми економіки. – № 9. – С.92-98

4. Шилепницький П.І. Розвиток транскордонного співробітництва як передумова європейської інтеграції України // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. – № 6. – С. 47-51