Євтушенко Н.І.

Криворізький державний педагогічний університет, Україна

Основні етапи, принципи й засоби педагогічного моделювання як методу навчання

Використання моделювання як методу приводить до суттєвого підвищення якості освіти, підкреслюється в наукових дослідженнях. Так, у деяких експериментальних роботах було показано, що в процесі традиційного навчання у вищій школі діяльність моделювання стихійно не формується. Використання моделювання має ряд особливостей, ігнорування яких може призвести до негативних наслідків.

Сучасні дидакти визначили основні положення педагогічного моделювання та висвітлили їх у наступних етапах:

1) входження в процес і вибір методологічних засад для моделювання, якісний опис предмету дослідження;

2) обґрунтування задач моделювання;

3) конструювання моделі з уточненням залежності між основними елементами досліджуваного явища, визначенням параметрів об’єкту і критеріїв оцінки змін цих параметрів, вибір методик діагностики;

4) дослідження валідності моделі;

5) використання моделі у педагогічному експерименті.

6) змістова інтерпретація результатів моделювання.

Щодо наведених вище етапів зазначимо: термін «педагогічна валідність» використовується в педагогічних дослідженнях з метою опису ефективності моделювання, цей термін близький за значенням до таких понять, як достовірність, адекватність. Педагогічну валідність дослідники тлумачать на ґрунті комплексного підходу з точки зору концептуального використання, критеріїв та кількісних показників, оскільки моделюються, як правило, багатофакторні явища.

Г.Матушанський [2] виділяє наступні етапи розбудови педагогічної моделі: перший етап (змістовий) – формулювання мети та задач педагогічного моделювання, виявлення умов здійснення моделювання, конкретизація факторів моделі; другий етап (формальний) – математичний аналіз результатів вимірів; третій етап – змістова інтерпретація отриманих даних.

На основі аналізу моделей, репрезентованих у дослідженнях багатьох сучасних дослідників, а також праць у царині методології педагогіки можна визначити, що педагогічна модель представляє собою метасистему, яка розгортається на макрорівні (моделювання складу мета елементів і зв’язків між ними), мезорівні (моделювання структури мета елементів як відносно автономних утворень) та мікрорівні (моделювання компонентів структури). Багаторівневе моделювання освітніх процесів забезпечує, окрім очікуваного результату, виконання прогностичних функцій. Глибина та повнота багаторівневого моделювання витікає із задач формування пізнавальної самостійності індивіда, потреби доцільного використання пізнавального середовища вищих педагогічних навчальних закладів (ВПНЗ).

Аналіз педагогічних публікацій дозволяє стверджувати, що розробка моделі формування пізнавальної самостійності студентів потребує реалізації таких принципів:

- відповідності загальній стратегічній меті педагогічної освіти та відкритості щодо інформаційно-освітнього простору;

- особистісно орієнтованого навчання в умовах ВПНЗ, які повинні реалізуватися, менш за все, на макрорівні моделі, що розробляється;

- цілісності, зумовленої інтегральними властивостями моделі, послідовності, неперервності, наступності структурно-функціональних елементів моделювання;

- достовірності моделювання (модель описує або проектує сегмент педагогічної реальності, очікуваний результат від її використання дістає, як правило, експериментальне підтвердження);

- принцип ймовірності очікуваного ефекту (результат практичної реалізації розробленої моделі має ймовірнісний характер і підкоряється законам статистики).

Видатний дидакт В.Краєвський [1] в останніх роботах виділяв два направлення можливих змін парадигми педагогічної науки: перше пов’язував зі збільшенням ролі міждисциплінарних досліджень і підвищенням ролі інтегративної функції педагогічної науки, друге – підвищення теоретичного рівня і визначення статусу педагогіки як єдиної науки, що вивчає освіту.

Учені акцентують увагу на взаємозв’язках проектування та моделювання, спільні в них і дослідницькі процедури: а) «входження» в процес та вибір методологічного підґрунтя для моделювання; б) формулювання завдань моделювання; в) конструювання моделі з уточненням залежності між основними елементами досліджуваного об’єкту, визначенням параметрів об’єкту і критеріїв оцінки змін цих параметрів, вибір методик виміру; г) дослідження валідності моделі; ґ) використання моделі у педагогічному експерименті; д) змістова інтерпретація результатів моделювання.

Реалізація інтегративної функції педагогіки, пов’язаної з використанням знань суміжних дисциплін нині виступає як одна із методологічних передумов моделювання в освіті.

Отже, поділяємо точку зору тих учених, які звертають увагу дослідників на проблему оволодіння методикою моделювання, яка пов’язана з загальним методом наукового пізнання і з потребою розв’язання психолого-педагогічних завдань.

Література:

1. Краевский В.В. Общие основы педагогики: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений / Володар Викторович Краевский. – М. : Издательский центр «Академия», 2008. – 256с.

2. Матушанский Г.У. Основные характеристики психолого-педагогической подготовки и переподготовки преподавателя высшей школы на современном этапе // Психологическая наука и образование. – 2001. – № 2. – С. 24 – 30.